Не знаходять спільної мови

«За інформацією управління освіти і науки ОДА відповідними комісіями різних рівнів неодноразово розглядалися звернення в різні інстанції як з боку Дрогомирецького Я. М., так і з боку сільського голови Лаврій О. В.

За її поясненням виконком сільської ради не мав можливості прийняти рішення щодо виготовлення Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для Вижньоберезівської школи, оскільки її директор вчасно не подав відповідних документів. Кошти, виділені сільраді у 2007 році з районного бюджету на виготовлення акта, були повернуті держказначейству як невикористані.

Торік управлінням освіти і науки ОДА рекомендовано Дрогомирецькому звернутися до державних органів щодо підготовки документів.

Оскільки земельна ділянка, закріплена за школою, належить громаді села Вижній Березів, управління освіти і науки звернулося до сільського голови Лаврій з клопотанням сприяти у вирішенні питання виготовлення акта для ЗОШ».

Після ознайомлення з експозицією дивились фільм про видатного педагога Василя Сухомлинського. Потім виступив письменник Володимир Білинський — автор двотомника «Країна Моксель», у якому він сміливо поламав звичні історичні стереотипи.

Згодом настала черга Юрія Руденка, доктора педагогічних наук, ентузіаста впровадження козацько-лицарських чеснот у педагогічну практику. Тема козацтва прижилась у всіх школах міста.

Про дитячо-юнацьку військово-спортивну патріотичну гру «Сокіл» (розробник Анатолій Грива) розповів Віталій Опанащук — редактор газети «Козацька рада».

«У багатьох селах регіонів працюють освітні заклади, які відвідує максимум троє-п’ятеро учнів. Доходить до того, що різні вікові групи дітей об’єднуються в один клас, а вчитель паралельно викладає по декілька дисциплін», — зазначає Валерій Асадчев.

Він стверджує, що випускники такого закладу матимуть низький рівень знань, а отже, не будуть конкурентоспроможні.

Голова облдержадміністрації звертає увагу і на інший бік проблеми: «Навіть якщо школу відвідує не більше десятка учнів, на зарплатню вчителям та персоналу (який, до речі, часто значно перевищує кількість учнів), на опалення, освітлення, ремонт закладу витрачаються сотні тисяч бюджетних грошей».

Вихід, на переконання Валерія Асадчева, «в оптимізації шкільної мережі через ліквідацію малокомплектних шкіл».

Від редакції. Замість коментарю пропонуємо чиновникам від освіти, педагогам, батькам і дітям висловитись щодо пропозиції полтавського «губернатора». Міністерство освіти і науки, гадаємо, оприлюднить і свою позицію.