(Напередодні ІІІ Собору слов’янських народів Білорусі, Росії, України)

Кінець 20-го сторіччя породив новий етап у розвитку відносин між народами, які раніше входили до складу єдиної держави.

Його особливість полягає в тому, що на додаток до практики державного регулювання взаємовідносинами народів і етносів, об’єднаних єдиним громадянством, яка історично склалася, з’являється новий, міжнародний аспект відносин народів, що виходять за рамки окремої держави, тобто стають відносинами між народами в повному значенні цього слова.

Політика правлячих кіл нових держав, що з’явилися, особливо в перші роки проголошення незалежності, була свідомо спрямована на розрив багатовікових економічних, духовних і культурних зв’язків народів колишнього Радянського Союзу.

На тлі інтеграційних процесів у Європі й Азії слов’янські держави виявилися ослабленими, слов’янські народи — роз’єднаними і замкненими у своїх національних кордонах.

Безперечно, все це не могло не викликати протест у багатьох політиків і громадських діячів, представників, насамперед, слов’янських народів, занепокоєних подальшою долею православно-слав’янської цивілізації.

Були кількаразові спроби об’єднання громадян СНД під прапорами різних громадських організацій.

На міждержавному рівні стурбованість остаточною втратою зв’язку раніше братерських народів проявилася в утворенні СНД, функціонуванні Міжпарламентської асамблеї країн — членів СНД, Парламентських Зборів Союзу Білорусі та Росії.

У Верховній Раді України протягом 1996—2002 років існувало міжфракційне депутатське об’єднання «За співдружність суверенних слов’янських держав». Це депутатське об’єднання мало статус постійного спостерігача в Парламентських Зборах Союзу Білорусі та Росії і брало участь у всіх його заходах.

Більше того, саме Україна виступила з ініціативою проведення в Києві Міжпарламентської конференції «Україна, Росія, Білорусь: досвід і проблеми інтеграції». І вона була проведена в 1999 році за участі понад 300 депутатів парламентів трьох країн на чолі з їх п’ятьма керівниками. На жаль, ця міжпарламентська конференція так і залишилася першою. Другу планували провести в Москві, третю — в Мінську. Однак, з певних політичних причин, вони не відбулися.

Громадськість країн відреагувала на цілеспрямовано проведену політику роз’єднання об’єднаннями в міжнародні промислові та творчі союзи.

Воля братерських слов’янських народів, їхнє вікове прагнення до єднання в ім’я збереження і розвитку слов’янської цивілізації обумовили появу нового міжнародного громадського об’єднання «Собор слов’янських народів Білорусі, Росії, України».

Минуло майже вісім років з того дня, коли на установчому з’їзді слов’янських народів Білорусі, Росії, України, який відбувся у Москві 1—2 червня 2001 року, представники трьох держав заявили про свій намір об’єднати зусилля заради поглиблення взаємовигідної економічної інтеграції, духовного взаємозбагачення, захисту Православ’я, всебічного розвитку потенційних можливостей Білорусі, Росії, України.

Співголовами Ради Собору були обрані Геннадій Селезньов — Голова Держдуми Росії; Леонід Козік — перший заступник голови Адміністрації Президента Республіки Білорусь; Борис Олійник — народний депутат України.

Повсякденну роботу було покладено на Виконавчий комітет, Головою якого став Юрій Дергаусов, радник Голови Держдуми Росії; першими заступниками Голови — Володимир Вадюшин, помічник віце-спікера Ради Республіки Парламенту Білорусі, — по Республіці Білорусь, Юрій Сажнєв, радник Голови Держдуми Росії, — по Росії, Сергій Кіяшко, народний депутат України, — по Україні.

Принциповою особливістю нашої організації була цілковита рівність у відносинах: рівне представництво в Раді та Виконкомі, рішення всіх питань консенсусом. Хоча треба сказати, що деякі російські політики, зокрема Юрій Лужков, пропонували пропорційний принцип: що більша держава, то представництво більше. Однак нам удалося уникнути цього.

Перша Рада Собору мала в своєму складі 48 осіб (по 16 представників від кожної держави). У їхньому числі: Валерій Лощинін — держсекретар МЗС Росії; Вадим Попов — голова Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь; Микола Рижков — член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації; о. Кирил — митрополит Смоленський і Калінінградський; о. Августин — архієпископ Львівський і Галицький; Юрій Лужков — мер Москви; Євгеній Савченко — губернатор Бєлгородської області; В’ячеслав Богуслаєв — гендиректор ВАТ «Мотор-Січ»; Валерій Ганічев — голова Спілки письменників Росії; Микола Ананьєв — помічник Президента Республіки Білорусь.

11 квітня 2006 року в Мінську відбувся Другий Собор слов’янських народів Білорусі, Росії, України.

Обрано Раду Собору в складі 60 осіб (по 20 представників від кожної держави).

Три Співголови Ради Собору: Леонід Козік — голова Федерації профспілок Білорусі, Михайло Кодін — віце-президент Російської академії соціальних наук, Петро Толочко — академік Національної академії наук України.

Другий Собор затвердив керівництво Виконкому Ради Собору. Головою Виконкому Ради Собору знову обраний Юрій Дергаусов (Росія), першим заступником Голови Виконкому по Україні — Сергій Кіяшко, по Росії — Юрій Сажнєв, по Білорусі — Михайло Графінін.

Цілями Собору слов’янських народів Білорусі, Росії, України є:

 усіляке сприяння процесу подолання роз’єднаності народів трьох держав і всього слов’янства на основі поглиблення процесів інтеграції в духовному житті, культурі, освіті та інформації, економіці й фінансах, науці та державному будівництві;

 комплексне розв’язання проблем об’єднання ресурсного, інтелектуального та ділового потенціалу слов’янських народів Білорусі, Росії, України і їхніх діаспор для виконання цільових проектів і програм культурного, інтелектуального, соціального та економічного розвитку;

 розробка і реалізація спільних програм збереження і розвитку системи слов’янських цінностей — етнокультурних, історичних, духовних, генетичних, інтелектуальних, економічних та геополітичних.

У 2001—2002 роках у порядку, встановленому національними законодавствами, в статусі Міжнародної організації в Росії було зареєстровано Виконком Ради слов’янських народів, в Україні — Раду слов’янських народів Білорусі, Росії, України, в Білорусії — відкрите Представництво Виконкому Ради.

При виконкомі Ради Собору слов’янських народів Білорусі, Росії, України почали діяти Вища координаційна рада козацтва трьох республік, Слов’янський міжнародний економічний союз підприємств і організацій. Засновано Центр міжнародного аналізу і прогнозування Ради слов’янських народів Білорусі, Росії, України.

Рада Собору та його Виконком працюють винятково на громадських засадах. Всі економічні форуми, гуманітарні заходи проходять у тісній взаємодії з місцевими органами влади та в інтересах того регіону Білорусі, Росії чи України, в якому вони проводяться.

Назву лише деякі з них, на мій погляд, найзначиміші:

 Бєлгородський міжнародний економічний форум слов’янських народів (відбулося чотири і готується п’ятий — в 2009 році), за активної участі губернатора Бєлгородської області Є. Савченка;

 Тульська міжнародна ділова зустріч — Білорусь, Росія, Україна «Перспективи і шляхи економічного співробітництва» (8—11 квітня 2003 року), за активної участі губернатора Тульської області В. Стародубцева;

 разом зі Спілкою письменників Росії (голова Спілки В. Ганічев) — літературно-пісенне свято «Тургенєвське літо» (28—29 червня 2003 року);

 Київський міжнародний економічний форум столичних підприємств і організацій Києва, Москви, Мінська (19—21 листопада 2003 року), за активної участі київського міського голови А. Омельченка, мера Москви Ю. Лужкова і голови Мінського міськвиконкому М. Павлова;

 Мурманська міжнародна ділова зустріч — Білорусь, Росія, Україна «Економічна інтеграція — умова сталого розвитку міжрегіональних і міжнародних зв’язків» (28—29 листопада 2003 року), за активної участі мурманського губернатора Ю. Євдокімова;

 Кримський міжнародний економічний форум «Туристичні можливості слов’янських держав» (30 травня — 1 червня 2008 року), спільно з мерією і міською радою Сімферополя.

У 2004 році з нашої ініціативи в Запоріжжі відбувся Собор народів Білорусі, Росії, України «В ознаменування 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 року» за участі більш як 1000 представників наукової і творчої інтелігенції, духовенства, громадських організацій і рухів, ділових кіл трьох держав, отаманів і делегацій козачих військ.

Величезну допомогу в його проведенні надали колективні члени Ради слов’янських народів Білорусі, Росії, України ВАТ «Мотор-Січ» і особисто В’ячеслав Богуслаєв, запорізьке машинобудівне КБ «Прогрес-Івченко».

«Хотмизька осінь» на Бєлгородщині, «Тургенєвські читання» у м. Чернь Тульської області, творчі зустрічі, міжнародні студентські конференції, фестивалі — гуманітарний напрям діяльності Собору.

Безперечно, на початковому етапі роботи головним напрямом було економічне співробітництво. Це пояснювалося тим, що в дев’яності роки важко було навіть уявити можливим розрив багатовікових духовних, родинних, культурних зв’язків народів, котрі раніше проживали в єдиній державі.

Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Тому духовна, цивілізаційна складова нашої роботи стала виходити на перший план.

Особливо це проявилося після вступу члена Ради Собору слов’янських народів Білорусі, Росії, України Кирила на престол Патріарха Московського і Всєя Русі.

24—25 квітня 2009 року в Києві відбудеться ІІІ Собор слов’янських народів Білорусі, Росії, України. Його основна тема: «Східнослов’янська православна цивілізація перед лицем світової духовної та економічної кризи».

У роботі Собору візьмуть участь сотні представників слов’янської громадськості наших трьох держав.

Росію представлятимуть такі відомі політики та громадські діячі, як Геннадій Селезньов і Сергій Глазьєв, парламентарії Віктор Глухих і Вадим Густов, губернатори Бєлгородської і Курської областей Євгеній Савченко та Олександр Михайлов.

Білоруську делегацію очолить Леонід Козік, голова Федерації профспілок Республіки Білорусь.

Україна буде представлена всіма її регіонами. Десятки народних депутатів України, міські голови, керівники обласних рад: Донецької, Луганської, Миколаївської, Харківської, Запорізької, Одеської, Полтавської, керівники громадських організацій і політичних партій, діячі науки і культури, духовенство.

На пленарному і секційному засіданнях плановано розглянути питання зміцнення духовної єдності народів Білорусі, Росії, України; проаналізувати антикризові стратегії соціально-економічного розвитку; обговорити проблеми формування об’єктивного погляду на спільну історію і довести, що спільний культурний, освітній та інформаційний простір є важливою умовою збереження східнослов’янської самобутності.

У планах на 2009 рік намічено проведення П’ятого Бєлгородського і Другого Кримського економічних форумів, Міжнародного фестивалю молоді країн СНД у м. Харкові, інші заходи економічного і гуманітарного напряму.

Рада Собору і Рада слов’янських народів Білорусі, Росії, України відкриті для кожного, хто готовий співробітничати з нею в ім’я інтересів і на благо народів і держав Білорусі, Росії, України.

Сергій КІЯШКО,народний депутат України ІІ—ІІІ скликань, голова Виконкому Ради слов’янських народів Білорусі, Росії, України.