Джерельна доля

Визначає роботу ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське»

— У вас тут все так чітко, за правилами, — зауважую черговому на прохідній, котрий ретельно проводить всю процедуру оформлення перепустки. — А як же — на елітному підприємстві працюємо. У цих словах було не показне хизування, а справжня гордість за свій завод, гордість, яку в наші дні доводиться переживати аж ніяк не кожному. За тринадцять років існування не тільки його працівники, а й всі красилівчани мали змогу переконатись: їм справді пощастило. І з тим, що у райцентрі є таке потужне підприємство, як ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське», і з тим, що очолює його не просто відмінний спеціаліст, гарний господар, а і справжній патріот цього краю Валерій ПЕЙКО.

Жива вода «Оболоні»

У тому, що на околиці саме цього містечка виросло сучасне виробництво, напевно, є знак долі. Кажуть, що Олександр Слободян, президент ЗАТ «Оболонь», втілюючи ідею створення потужної корпорації, не випадково кинув оком саме на Поділля. Бо сам родом із цього краю, а тому і хотів зробити для земляків гарну справу. Адже коли цей інвестор почав вкладати кошти у розвиток виробництва, створення робочих місць, це було справжнім дарунком для красилівчан.

Є ще один цікавий момент початку цієї історії: нове підприємство збудували на території ... колишнього ЛТП. У часи перебудови доволі потужний напівтюремний лікувальний заклад був просто закритий, а приміщення та велика територія тривалий час залишались безгоспними. Отож все почало валитись та перетворюватись на справжню пустку. Хто б міг подумати, що не силою, не закликами, а своєю продукцією ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське» згодом саме тут утверджуватиме принципи здорового способу життя. Адже сьогодні саме воно є у корпорації одним із найпотужніших з випуску мінеральних вод, безалкогольних напоїв на основі натуральних фруктових соків, асортимент яких становить понад три десятки найменувань.

Хоча б як там переконували хіміки, що вода не має ні запаху, ні смаку, а той, хто пив воду із батьківської криниці, знає, що і смачнішого, і запашнішого напою не буває. Та виявляється, що секрети цього феномену на заводі зуміли розгадати, а звідси — навчились ... готувати чисту воду.

Та для початку пробурили свердловини для її видобутку. З’ясувалось, що прадавні води справжнім морем розлились тут на глибині майже 120 метрів. Навіть найбільших скептиків годі й переконувати в її чистоті та унікальності. Та все-таки красилівчани вирішили не покладатись тільки на природу. Навіть ця кришталева вода проходить складну п’ятиступеневу систему очищення. А потім відповідним чином вона готується так, що в ній залишається чітко визначена кількість мінеральних солей. Для порівняння варто зазначити, що у воді з криниці чи з-під крана їх у сотні, а то й тисячі разів більше. На підприємстві навчились «варити» воду, котра за своїм хімічним складом і структурою наближається до внутрішньоклітинної води людського організму. Цей продукт став початком нової торговельної марки води — «Прозора. Вершина якості».

Про справді живильний склад напоїв, котрі виготовляються на підприємстві, їх корисні властивості для людського організму, перспективи розвитку виробництва, коли до вод додаються ще й натуральні соки, директор підприємства Валерій Пейко розповідає зі справжньою любов’ю і гордістю. Бо є чим пишатися. Адже розпочинати у Красилові довелось із виробничо-торговельної бази, котра реалізовувала продукцію головного підприємства «Оболонь» із Києва. Лише потім з’явилась і перша свердловина, і перша лінія з розливу води... Щоб перетворити напівзруйновані приміщення на комфортний побутовий корпус для працівників, виробничі цехи, збудувати нові корпуси, складські приміщення, знадобилось чимало праці та коштів. Два роки тому в розвиток красилівського виробництва було вкладено 12 мільйонів євро. Колектив уже зумів створити сучасне виробництво із потужністю понад два мільйони декалітрів напоїв на місяць.

— Але зупинятись не збираємось, — переконує Валерій Петрович. — Ми долучили до нашого підприємства територію ще одного збанкрутілого виробництва, і перенесли туди транспортний та столярний цехи. Збудували там котельню, яка працює на відходах деревини та тирси. Сподіваємось, що скоро запустимо цех з виробництва пластмасової тари, котрий забезпечуватиме потреби інших заводів корпорації.

На «Оболоні» вміють працювати на перспективу, а основне — для споживача. Без тісного зв’язку з останнім жодні виробничі проекти не принесуть успіху. І це ще раз підтверджують не дуже втішні кризові уроки. Харчовики жартують: всі економічні тенденції можна досліджувати за показниками реалізації нашої продукції.

І це справді так. З початку року істотно скоротилось споживання заводської продукції. А причина одна: доходи людей зменшились, кожна родина економить на всьому — так що і пляшка солодкої води вже для багатьох перетворилась на розкіш. Отож і виробництво живе в стані напруженого очікування — всі підрозділи тільки й чекають, коли українське життя стане спокійнішим і багатшим. А підсолодити його, підживити джерельними водами, додати святкової радості на «Оболоні» завжди зуміють. Тільки ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське» готове видавати понад два мільйони декалітрів напоїв щомісяця. Ось де справжнє море здоров’я та радості!

Але сьогодні на ДП, як і в економіці загалом, теж напружена ситуація. Для розвитку планів підприємству бракує коштів, тому і жити, і працювати тут почали вкрай ощадливо. Парадоксально, але навіть і тими, що зароблено, не завжди є можливість скористатися. Причина тому — банківська криза. Саме вона перекриває рух грошам, які надходять на рахунок підприємства — банкіри стримують проплати. А на «Оболоні» так працювати не звикли. Тут все має діяти, як чітко заведений годинниковий механізм, без збоїв та гальмування. Тут самі звикли чітко виконувати всі свої зобов’язання, а тому такого самого ставлення до роботи чекають і від своїх партнерів.

Що вже казати про недоступні кредити, зростаючі відсоткові ставки, коливання валютного курсу. Негативні поняття із підручника економіки перетворились на суворі реалії життя для виробничників. А здолати їх зможе лише найсильніший.

Партнер, який не підведе

Авторитет та економічний потенціал, напрацьовані красилівськими харчовиками минулими роками, стали для них рятівним колом в бурхливому морі нестабільної економіки. Попри все ДП залишається одним із найпотужніших підприємств не лише в районі, а і в області. За сплатами до бюджету, Пенсійного фонду воно успішно конкурує з такими гігантами виробництва, як цементний завод чи атомна станція. Чи багато представників харчової промисловості похваляться такими результатами? Кращої підтримки для регіону годі й шукати.

Щоправда, прогнозувати, чи вдасться зберегти таку фінансову впевненість, на підприємстві не беруться. Екстремальні кризові умови змушують виробничників бути ощадливими у всьому. Єдине, на чому намагаються не економити, — це на своїх кадрах. Хоч хвиля скорочень, яка прокотилася по всій економіці краю, не могла оминути завод, проте тут зробили все, аби для восьмисот працюючих пом’якшити її наслідки. «Ми не вдавались до масових скорочень, — розповів директор. — Та, на жаль, все-таки довелось пенсіонерам запропонувати вихід на пенсію. Розумію, що і цим людям непросто, але вони вже мають хоч якийсь соціальний захист. Для нас же важливим було дати заробітки тим, хто утримує сім’ї, ставить на ноги дітей, доглядає старих батьків».

На «Оболоні» розуміють: сьогодні скрутні часи настали для багатьох, то ж куди людям звертатись і за підтримкою, і по допомогу? За доброю звичкою вони приходять саме сюди, і їм намагаються не відмовити. От і під час нашої зустрічі до кабінету директора завітав настоятель однієї з церков. Потрібна техніка, щоб вивезти землю, розрівняти територію біля церкви. А де її взяти у невеличкому райцентрі? Де й були старі бульдозери та екскаватори, то давно вийшли з ладу. Воно зрозуміло, що і на заводі справ для них вистачає — там готують майданчик під майбутній цех, тут наводять лад на новій п’ятигектарній площі... І хіба відмовиш церковній громаді? Та чи тільки церковній? То місцевим комунальникам треба допомогти, то в організації будь-якого свята в райцентрі підсобити, то юних футболістів підтримати... Одне слово, сьогодні Красилів уже не уявляє свого життя без «Оболоні». А ДП намагається з усіма підтримувати добрі стосунки, чесні партнерські відносини. Та й як же інакше? В ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське» звикли мати справу із чистою водою. Тож і всю роботу намагаються будувати чисто, прозоро, з користю для життя.

Хмельницька область.

На знімку: директор ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське» Валерій Пейко.

Фото автора.