Цікавість мешканців краю до подій останніх днів, що відбулись в Хмельницькій облдержадміністрації, дещо затьмарила навіть зведення із зони АТО. Бої місцевого масштабу розгорнулись серед можновладців. Переможців у них немає. Є лише втрати. Політичні, економічні, моральні.
«Лікарське» питання породило бійку
Корені проблеми значно глибші. І все ж формально приводом до непередбачуваних подій стало призначення директора департаменту охорони здоров’я. А точніше — відмова у цьому призначенні.
Напередодні група медиків із різних лікувальних закладів переважно обласного центру від імені своїх колег, заручившись підтримкою крайової організації Всеукраїнського лікарського товариства, прийшла до голови ОДА Леоніда Пруса дізнатися, чому протягом кількох місяців залишається вільним місце директора департаменту охорони здоров’я, тоді як медична спільнота давно висунула свого кандидата. Ним є лікар-нейрохірург обласної лікарні Борис Ткач. Усі, з ким доводилось спілкуватися, до його професійних характеристик як фахівця високого рівня обов’язково додавали те, що це людина високих моральних принципів. Згадували, що під час гарячих майданівських подій він вирушив до столичного Михайлівського собору, де оперував поранених. Та головне, як всі стверджують, — не бере хабарів. А це, хоч як прикро визнати, справді унікальне явище для нинішньої медицини.
На цій кандидатурі медичні й просто громадські активісти наполягали так довго, що врешті-решт очільник краю сказав Ткачу підготувати необхідні документи для призначення на посаду. Після всіх погоджень у профільному міністерстві кандидат разом із групою підтримки знову прийшов до голови ОДА. І знову розмова виявилась дуже довгою і малоконструктивною. Керівник запропонував підготувати меморандум про співпрацю між ОДА, лікарським товариством та кандидатом на посаду. Мовляв, це мало б убезпечити від помилки в разі його призначення. Хоча насправді такий документ не може мати юридичної сили. Втім, друга сторона пішла на це. І, як було домовлено, наступного дня з самого ранку зібрались біля кабінету голови, де врешті-решт мав з’явитись підпис під кадровим призначенням. Але цього не сталося. Натомість Л. Прус сказав буквально кілька фраз про те, що призначати на посаду цього кандидата він не буде, оскільки той не має відповідного досвіду управлінця.
Після цього в залі зчинилась справжня буря. Бо дивно було чути таке пояснення від людини, котра не тільки сама, але разом із командою заступників лише пару місяців тому почала здобувати управлінський досвід. Причому на значно вищих і відповідальніших посадах. У перші хвилини лікарі намагались дізнатися, в чому ж має проявлятись цей професіоналізм. Але дуже скоро їх відтіснили, заглушили й просто забули. Вже представники інших громадських формувань і партій почали вимагати зовсім іншого підпису: не під призначенням, а під заявою про звільнення самого Пруса.
Далі взагалі відбувався якийсь жахливий театр абсурду, який тривав майже чотири години. Весь цей час голова ОДА непорушно стояв, оточений молодими людьми, котрі щось йому вигукували. І, врешті-решт, забита людьми невелика зала почала швидко заповнюватись їдким димом із газових балончиків. У цей момент голова спробував вискочити на вулицю через вікно. Але на ньому роздерли піджак і перехопили на вулиці. Там у колі мітингувальників та під їхні крики він знову простояв ще близько години. Здавалося, ситуація заходить у глухий кут. Аж поки кілька чоловіків, влучивши момент, відволікли загальну увагу і допомогли чиновнику втекти в приміщення.
За одного битого — ще двом у відставку?
Наступного ранку із відповіддю не забарились однопартійці голови. Вони прийшли на розмову спочатку до голови облради Івана Гончара, але після того, як той відмовився з ними зустрітись, попрямували до першого заступника голови ОДА Олександра Симчишина, бо вважали, що це його однопартійці влаштували знущання над Прусом. Спочатку активісти наголошували на тому, що вони, на відміну від вчорашніх скандалістів, будуть поводитись чемно й толерантно. Та тільки-но кілька десятків чоловік потрапило до кабінету чиновника, сценарій практично повторився. Знову здійнявся крик, почались образи, прозвучали вимоги писати заяву про відставку. Щоправда, до побоїв не дійшло, але без штурханів і намагання схопитись за лацкани піджака таки не обійшлося.
І ще один позитивний момент: тікати цього разу нікому не довелося. Мітингувальники, випустивши пару, просто розійшлись. Та загальне враження від усіх цих подій залишилось вкрай гнітюче.
У цій ситуації не було практично нікого, хто повів би себе справді гідно. А головне — з державницьких позицій. За винятком хіба що медиків. Вони й не сподівались, що їхні кадрові проблеми зможуть підняти таку бурю. Але, зрозумівши, що стали лише пішаками у чужій кадровій і політичній грі, вирішили відійти вбік. Борис Ткач привселюдно заявив, що сам знімає свою кандидатуру, бо не готовий працювати в такій команді.
Міліція — як німі спостерігачі
Не просто дивним, а справді дуже показовим і кричущим було те, що весь цей час поряд стояли не просто рядові міліціонери, а найвищі міські та обласні міліцейські чини. Начальник УМВС в області Олександр Розізнаний, котрий також прибув на місце подій, пообіцяв, що міліція згодом у всьому розбереться, і винні будуть покарані. І справді того ж дня з’явилось повідомлення про те, що відкрито провадження за фактом хуліганства. А наступного дня керівник зробив заяву: «Я відповідально заявляю, що міліція діяла і буде діяти відповідно до Конституції та законів України. Ми будемо жорстко реагувати на будь-які злочинні прояви, спрямовані проти наших громадян, органів влади або на знищення державних засад».
Та коли ж мала проявитись ця «жорсткість», як не тоді, коли в державній установі, на очах у десятків людей чинилось відверте знущання над людиною, і ніхто навіть не зробив спроби зупинити його?
Прокуратура теж зробила свої висновки: на хуліганські дії громадян, котрі із застосуванням фізичної сили блокували роботу адміністрації, працівники міліції не здійснювали відповідного, адекватного ситуації реагування. У зв’язку з цим за фактом неналежного виконання правоохоронцями своїх службових обов’язків слідчим відділом прокуратури області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Та навіть якщо винуватцям і буде оголошена підозра у вчинені злочинів, це зовсім не означає, що справедливість, законність і порядок отримають перемогу. Якщо бумеранг революційної доцільності не зупинити, він знову і знову повертатиметься. З будь-якого приводу. У будь-який момент. До будь-кого.
Професіоналізм не за-требуваний. Кадри не вирішують нічого. Вони виявляються ляльками в руках невидимих ляльководів.
Чи не показовим може бути той факт, що буквально за кілька днів до згаданих подій відбулась колегія ОДА. Одним із запропонованих питань було: про стан виконання завдань у сфері державної кадрової політики. Та, на диво, питання навіть не було озвучене в залі. Вирішили обмежитися лише протокольним рішенням. І все звелось до того, щоби «визнати достатньою роботу щодо дотримання єдиної державної політики у сфері державної служби»...
Що ж, наслідків таких рішень довелось чекати недовго. Що завтра?
Фото автора.
Не приймаючи рішучих і дієвих рішень щодо кадрових призначень, голова ОДА Леонід Прус сам став заручником ситуації, коли активісти почали вимагати його відставки.
