Років десять тому незібрані з осені поля кукурудзи викликали у людей справедливе обурення. Нині ж стає зрозумілим і майже традиційним явище, коли до врожаю «королеви полів» тільки навесні добираються комбайни.

І хоча спеціалісти нарікають, що за зиму зерно втратило якість, може бути вражене мікроорганізмами чи пошкоджене усілякою нечистю, та для виробника за наявної державної аграрної політики варіантів небагато.

— До таких «нововведень» в агрономії передусім змушує, — розповів фермер із Полтавщини Юрій Блоха, — відсутність більш-менш стабільних цін на сільгоспкультури. Приміром, торік привезли на елеватор 10 тонн кукурудзи, продавали нібито по 360 гривень за тонну, а отримали ми всього 406 гривень. Бо взяли з нас за послуги, вирахували за високу вологість тощо... Та й зараз за тонну кукурудзи пропонують 660—680 — яка вигода й сенс її вирощувати?! Лежать у людей повні комори збіжжя, то взагалі виникає сумнів чи сіяти цього року?

Зарадити ситуації, кажуть, має розвиток тваринництва. Але ж поголів’я легко було позбутися, а відроджувати доведеться ой як непросто. Та й не одного року ця справа.

Полтавська область.

На знімках: квітневі кукурудзяні жнива; фермер Юрій Блоха.

Фото автора.