Іноземці землю пустили під пар. Свої виходять у поле, зціпивши зуби

«Ми вже не господарі на своїй землі», — гірко констатував чиновник. Підтвердження цьому — нинішня сівба. За словами заступника голови облдержадміністрації з питань АПК Петра Вовчука, посівні площі в області скоротилися на 39 тисяч гектарів. Переважно це землі, взяті в оренду іноземними фірмами у трьох районах. Їхні власники вирішили поля не засівати, а пустити під пар. Для них це не основний вид бізнесу. Вкладати кошти в землю до їхніх найближчих планів не входить. Іноземців не влаштовують правила гри на нашому економічному ринку, важко спрогнозувати український політикум. Ось і вичікують.

Щоправда, орендну плату за використання паїв селянам пообіцяли виплатити, однак про розмір домовитись було непросто. Річ у тім, що місцева влада ще до відповідного розпорядження згори вирішила збільшити її з півтора відсотка до трьох. Керівники місцевих агроформувань погодилися, а ось переговори з іноземними компаніями затягнулися, деякі з них так і не пішли назустріч людям. Мабуть, не варто сподіватися, що вони братимуть активну участь у розв’язанні соціальних проблем українського села. Це до питання про те, що декому не терпиться зробити землю предметом купівлі-продажу. Іноземці поки що тільки орендують поля і вже вплинути на них практично неможливо, а що буде, коли стануть повноцінними власниками землі?

Проте українська група компаній «Мрія» торік запустила всі шість цукрових заводів, які придбала в області, хоч, стверджують, зробили це собі у збиток. Деякі через брак сировини пропрацювали всього кілька тижнів, однак заради збереження підприємств і колективів власники пішли на це. З ними вдалося домовитися про ціну на буряки, які закуповуватимуть у селян по 251 гривні за тонну. Це попередньо: якщо ростиме ринкова ціна цукру, що прогнозується, то переглянуть у бік збільшення і вартість цукросировини. Загалом перспективи солодкої галузі сумні.

Трохи статистики. Якщо 2006 року під буряками в області було понад 70 тисяч гектарів, торік — майже 43, то цього року планується засіяти 36 тисяч. Врятувати заводи може лише врожайність не менш як 500 центнерів з гектара. У принципі потужні сільгосппідприємства торік мали й по 600 і більше, але нові технології не всім під силу. Масово покидають цю культуру одноосібники і фермери. Якщо ще недавно селяни-одноосібники відводили під цукрові буряки приблизно 30 тисяч гектарів, то торік всього 6 тисяч. Скільки буде цього року — невідомо. Вивільнені робочі руки пливуть за кордон.

Польові роботи на голодному пайку

Годі сподіватися на повторення минулорічних зернових рекордів, вважає Петро Вовчук. Земля не отримає належного, тож навряд чи віддячить щедро. Нинішню посівну можна назвати голодною. І хоч уряд каже, що агропромисловий комплекс має витягнути всю економіку, але це — якщо його хоч трохи підтримати. А як насправді? Господарства не можуть взяти кредити.

До речі, якщо торік на цей час банки видали їх 181 мільйон гривень, то цьогоріч лише два банки пішли назустріч селянам і видали... аж 11 мільйонів гривень. Добре, хоч вдалося домовитися з банками щодо пролонгування більшої частини минулорічних кредитів.

Великі господарства, які зуміли притримати зерно до весни і вигідно його продати, поправили своє фінансове становище, а ті, хто жив «з коліс», тобто малі й середні господарства, навряд чи зможуть дати посівам усе, що вимагається за технологією. Невелика допомога уряду з пальним, яке, начебто, дешевше, ніж на ринку. Насправді, якщо врахувати вартість доставки, яку підприємства мають здійснити за власний рахунок, то вся вигода пропадає. Ось чому цією пропозицією мало хто скористався.

Рада сільськогосподарських підприємств області ще взимку звернулася до уряду з низкою пропозицій. Серед них — вимога захистити внутрішній ринок. Натомість ринок з благословення уряду, навпаки, завалили імпортною свининою: польською, бельгійською. А й справді, за такої, з дозволу сказати, політики підтримки села невигідно плекати хліб, продукувати м’ясо, молоко, цукровий буряк... Не дивно, що поголів’я великої рогатої худоби в області, яка колись славилася на весь колишній Союз своїми тваринницькими комплексами, впало до післявоєнного рівня. Мимоволі закрадається думка: на чию користь політика, коли селянина витісняють із своєї землі? Чи запитання риторичне?

Тернопільська область.