Привид федералізму

Пошук винних в економічних та соціальних проблемах мовою політиків означає пошук ворогів. Тональність розмов донецьких чиновників і депутатів від Донеччини останнім часом стала дуже різкою. Центральну владу звинувачують у замовчуванні справжнього стану економіки, у невиплаті зарплати шахтарям, у знекровленні місцевих бюджетів, підвищенні цін тощо. Протистояння Донецьк—Київ, яке в попередні роки виливалося хіба що в конфлікти з приводу «мовного», НАТОвського питання чи перейменування вулиць і площ, пов’язаних із діячами радянського минулого, тепер набуло нового формату. У шахтарському регіоні заговорили про федералізм.

Слабкість влади чи шантаж?

Першою ластівкою став так званий «з’їзд повноважних народних представників Донецької Федеративної Республіки», який відбувся у лютому і затвердив «декларацію про державний суверенітет». Цього ж дня ініціатор з’їзду — «Народний рух Донецька республіка» — провів мітинг на центральній площі міста. Дивує, як радикалісти змогли отримати дозвіл на проведення масового заходу під такими гаслами (зазіхання на державний суверенітет). І хоча представники місцевого осередку Конгресу українських націоналістів викликали на мітинг співробітників СБУ, і ті склали протокол на місці, влада відмовчалася з цього приводу.

Півтора місяця потому слово «федералізм» пролунало вже з уст членів Партії регіонів. Щоправда, йдеться винятково про «бюджетний федералізм». Під час акцій протесту, організованих партією наприкінці березня, а також під час позачергових сесій місцевих рад, де більшість мають регіонали, висунуто вимогу прийняти зміни до Конституції і надати більше повноважень органам місцевого самоврядування. «Принцип повинен бути один: краще працюєш — краще живеш. А у нас навпаки, — пояснив пізніше міський голова Донецька Олександр Лук’янченко. — Ми не говоримо про федеративний устрій. Бюджет повинен бути регіональним, побудованим на принципах федералізму».

Нині Партія регіонів переживає не кращі часи, хоча й утримує лідерські позиції в області. За словами аналітика Миколи Гаврилова, реальний рівень підтримки Партії регіонів на Донеччині становить 26 відсотків. Близьку цифру — 30 відсотків прихильників біло-блакитних — називає і керівник соціологічної служби Центру політологічних досліджень Кирило Черкашин. «Найбільш вираженою домінантою є так званий «антирейтинг», тобто відсутність довіри у громадян до будь-якої партії. І якщо в донецькому регіоні все-таки проходитимуть акції протесту проти діючого уряду, наміри громадян обмежаться лише пасивною формою протесту. Для того, щоб вони перейшли до активної фази, необхідно відповідним чином усе це організувати, а такий потенціал має лише адмінресурс», — каже М. Гаврилов.

Донецький інформаційно-аналітичний центр, який провів опитування 400 мешканців міста в лютому цього року, наводить дещо оптимістичніші дані: близько 48 відсотків респондентів виявили готовність проголосувати за Партію регіонів, якби вибори відбулися найближчої неділі. Звичайно, це далеко до результату в 70—75 відсотків, які збирали в області біло-блакитні. Друге місце за кількістю симпатій посідає Комуністична партія (6,6 відсотка), третє — блок Наталії Вітренко (4,9 відсотка). Подолати тривідсотковий бар’єр, на думку соціологів, могли б в області блок Арсенія Яценюка та блок Юлії Тимошенко.

В яких акціях протесту готові взяти участь донеччани? За підсумками опитування Донецького інформаційно-аналітичного центру, проведеного в лютому 2009-го, у мітингах, демонстраціях — 41,4 відсотка мешканців краю, у підписах під петиціями, закликами, вимогами і т. ін. — 32,1 відсотка, у страйках — 14,2, у зайнятті приміщень, блокаді шляхів сполучення — 2,9, у збройних зіткненнях — 2,9 відсотка. Не стали б брати участі у жодних акціях 38,7 відсотка донеччан, вагалися з відповіддю — 8,3 відсотка.

Але трійка електоральних «призерів» промовисто свідчить: у Донецьку голосуватимуть за опозиційні сили, а політики робитимуть ставку на протестний електорат. В обласній раді, де присутні фракції Партії регіонів, КПУ, СПУ і блоку Наталії Вітренко, панує цілковита згода: депутати одностайно проголосували за відставку Президента та уряду і дострокові парламентські та президентські вибори.

Пошук ворога замість пошуку нових облич

Зварювальник Юрій із Волноваського району, який брав участь в одному з мітингів, на запитання, чому він приїхав до обласного центру, відповів так: «Ющенка дуже не любимо. У мене в сім’ї вже двоє безробітних — дружина і син. А ще я проти того, які у нас стосунки з Росією. Треба дружити з сусідом через паркан, а не з якимось там дядьком. А нас тягнуть до НАТО». Своє незадоволення владою люди висловлюють і через скрутне матеріальне становище, і через незгоду із зовнішньополітичним курсом. «Економічна криза в Україні багато в чому викликана політичною, а політична — ідеологічною кризою держави, — вважає Кирило Черкашин. — Тому боротьба буде постійною. Педалюватимуться питання мови, національно-культурні питання, тому що вони не вирішені».

Мало часу залишається для «розкрутки» нових облич, яких, судячи з опитувань, потребує суспільство. Поки що «найновішим» обличчям, на яке звернули увагу респонденти, є колишній Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк. Безперечно одне: мешканці області виступають не так за певну політичну силу, як проти чинної влади. Хоча не виключені і сюрпризи: подейкують, що блок Юлії Тимошенко приберігає кілька ефектних ходів, які мають додати прем’єрові прихильників у регіоні.

З другого боку, на думку голови правління обласної організації Комітету виборців України Сергія Ткаченка, найімовірніше, під час найближчої виборчої кампанії головними учасниками буде використана найефективніша виборча технологія — гра на образі ворога. А наслідком суцільної недовіри громадськості до влади може стати радикалізація політичних гасел.

Донецька область.