Захиститись від повені

— Літня повінь — це рідкісне явище. Не скажу, що застала вона торік нас зненацька: для приборкання стихії в області збільшуються планові роботи і насамперед будуються захисні дамби, зміцнюються берегові укріплення, які дедалі надійніше захищають людей від біди. Ось дивіться. У 1998 році весняна повінь завдала нам збитків на 810 мільйонів гривень. Паводок 2001 року «обійшовся» у 310 мільйонів гривень, хоч він був набагато дужчий за попередній. Минулорічний, липневий, взагалі перевищив усі історичні рівні повеневої води, а збитки від нього оцінюються в 163 мільйони гривень. Це теж немало. Але ж тенденція до помітного зниження руйнацій від води, що лине з гір, як, бачите, очевидна.

Почну з головного — зруйнованих будинків, оскільки мешканці їх фактично опинилися на вулиці. Штаб, що оперативно був створений при облдержадміністрації для координації усіх робіт, пов’язаних з подоланням наслідків повені, прийняв неординарне рішення: не чекаючи, поки надійдуть гроші з центру та обласного бюджету, за кожною сім’єю, яка опинилася без житла, закріпив, як своєрідне шефство, один район чи місто обласного підпорядкування, які були зобов’язані до зими звести нові будинки для потерпілих. Отож у найкоротший час усі ці родини одержали ключі від нових помешкань, причому з меблями, опаленням, навіть шторами — заходь і живи собі на здоров’я. З людьми, які хоч якось стали жертвами стихії, було встановлено постійний зв’язок, який давав можливість надати своєчасну допомогу кожному, хто її потребував. Думаю, що без уваги і конкретної допомоги в області не залишилася жодна людина, якої торкнулася липнева біда.

Не лишилися осторонь цієї проблеми міста та області всієї України, фонди і навіть окремі громадяни, за що ми їм сердечно дякуємо. Істотну допомогу надали нам зарубіжні країни, зокрема Угорщина, від якої отримали гуманітарний вантаж на більш як півмільйона доларів.

Стосовно інших об’єктів, що постраждали від великої води, які я називав, то вони ще до нового року повністю відремонтовані і життя в області ввійшло у звичну колію. Усі автошляхи відновлені, проїзди до всіх населених пунктів забезпечені. Відновлені пошкоджені водою берегоукріплення, здійснено регулювання русел річок, які були захаращені камінням та сміттям. Скажу з усією відповідальністю: влада нікого не залишила наодинці з бідою.

— Чого ви, Олеже Олодаровичу, чекаєте від нинішньої весни?

— Хочу сказати, що минулорічна повінь стала своєрідним лакмусовим папірцем, який показав і готовність області до надзвичайних ситуацій, і слабкі місця у системі протипаводкового захисту. Якби за останні роки не була збудована ціла система водозахисних споруд, ми мали б незрівнянно більші збитки. У 2001 році була розроблена і затверджена комплексна програма протиповеневого захисту у басейні річки Тиса на 2002—2015 роки. Більша частина її вже реалізована. Це вже значною мірою перепинило натиск стихії. У 2001 році під час паводку Чоп уже був готовий до виселення. Минулого року Тисою біля Чопа котилися шестиметрові хвилі — заввишки з триповерховий будинок — і люди цього навіть не помітили. А ще ми наростили цю водозахисну дамбу на три метри. От вам відповідь на поставлене запитання. Звичайно, стихія є стихія, всіх її підступних дій не передбачиш. Хто б міг подумати, що на Рахівщині якась там маловідома річечка Лопушанка перетвориться на ревучий потік, котрий підійме і зруйнує хати, знищить мости і дороги.

Щоби прикрих несподіванок було найменше, ми разом із науковцями, у рамках програми комплексного протипаводкого захисту на 2002—2015 роки, розроблюємо надійну прогнозову систему. І не тільки для нашого Закарпатського краю. Річ у тім, що в Тису додають значну кількість води і річки Румунії та Угорщини. Значить, система попередження, яка діє в області, повинна враховувати і цей чинник. Зрозуміло, ці країни мають активно долучатися до всіх протиповеневих робіт, що здійснюються в басейні річки Тиса. Останнім часом за ініціативи обласної ради та облдержадміністрації розгортає помітну діяльність рада Карпатського єврорегіону, до якої входять усі країни, з якими межує Закарпаття. І головною проблемою, яку поряд з іншими, вирішує рада, — це якраз є координація дій у спільному приборканні повеневих стихій.

Липневий паводок засвідчив, що протипаводкові заходи мають бути комплексними. Саме завдяки унікальній системі автоматизованого спостереження «Тиса» нам вдалося завчасно, за дві доби попередити місцеві органи влади області про можливу надзвичайну ситуацію, змоделювати зони затоплення і звести до мінімуму біду, що насувалася. Думаю, що й цьогорічної весни ми вчасно знатимемо, що нас чекає і як підготуватися до можливих подій.

— Будівництво ряду малих гідроелектростанцій, що споруджуються на малих гірських річках Закарпаття, передбачає протипаводкові заходи?

— Звичайно. Кожна гідроспоруда має певні регулювальні можливості водопотоків. Потенціал карпатських річок — величезний, і ми активно взялися за його реалізацію. Нині розроблено схему використання усіх річок басейну Тиси, в тім числі і для протипаводкового захисту. Така гідроелектростанція уже діє в Білині, що на Рахівщині. На річці Тересва зводиться цілий каскад міні-ГЕС. Усі ці разом узяті заходи повинні уже найближчим часом звести до мінімуму прояви водної стихії у нашому краї.

— Як тільки прокочуються Карпатами повені, починаються розмови про те, що їх головна причина — надмірна вирубка лісу. Що робиться в краї, щоб покінчити з цією «стихією»?

— Процитую ухвалу засідання президії Лісівничої академії наук України від 16 вересня 2008 року, в якому взяли участь видні учені НАН України, науковці профільних університетів України, Австрії, Словаччини, Чехії, Швейцарії. В цій ухвалі записано: «Фактичні обсяги рубок та лісогосподарська діяльність в Закарпатській області не були основною причиною виникнення стихійного лиха і відігравали в цьому процесі неістотну роль».