Вийшло в світ уже третє видання книжки Юрія Гнаткевича «Участь НЕ приймають, а питання НЕ підіймають (або уникаймо русизмів в українській мові)». Автор, народний депутат України, пропонує нашій газеті на основі книги запровадити рубрику, присвячену грамотності народних депутатів і держслужбовців.

Приймаємо пропозицію, але дозволимо собі кілька контроверсійних зауважень. Книга Юрія Гнаткевича є, по суті, різновидом досить поширеного в нас словника-антисуржика. Автор, на наш погляд, іноді буває надто категоричним. Мовляв, якщо ти українець, то мусиш оголосити смертельну війну суржикові! І суржик трактується шановним автором аж надто широко. Пан Гнаткевич і досі нагадує своєму колезі Іванові Плющу, як той говорив колись не «мікрофон», а «мікрохвон». Але ж, по правді кажучи, фонетично Іван Степанович був ближчим до природної української мови, якій властиве звучання Хведір, Хвастів, хвіртка й квасоля, а не якесь інше!

Отож, воюючи з суржиком, варто дбати, щоб «правильна» мова не витісняла живу. Бо надмірна правильність часто є ознакою мертвої мови — приміром, латини.

Й ще одне. Автор кличе боротися з українсько-російським суржиком. Гаразд, але чи варто боротися з суржиком російсько-українським? Тобто, коли російськомовний чиновник уживає українських термінів, понять та цілих зворотів? Мабуть, гріх дорікати — адже тут суржик допомагає людині освоїти мову.

Зрештою, можна, як це робить автор, протиставляти невинні слова «брюки» і «штани». Але що робити з сотнями русизмів, які вже буквально узаконені народними депутатами (як-от слово «казначейство» замість «скарбниця» або «суспільне» телебачення — замість «громадське»)?

Утім, є ще багато мовних недоречностей, які поки що, завдяки деяким колегам пана Гнаткевича, не стали буквою українського закону. І не стануть — якщо ми всі разом про це подбаємо.

Першим з тих недоречностей у книзі Гнаткевича стоїть поширене словосполучення «слідуючі (або «наступні») проблеми». Воно хитре, бо в російській мові однаково правильно звучить і «следующие проблемы», і «кто следующий?», і «далее следует». У нас же є певна різниця. Для нас природно говорити «далі йде» (а не «далі слідує»), «хто наступний?» (а не «хто слідуючий?»). А щодо проблем —то вони у нас не можуть бути ні «слідуючі», ані «наступні». Отож речення «перед нами стоят следующие проблемы» по-нашому буде «... стоять такі (або ось які) проблеми». А «хочу сказать следующее» звучить як «хочу сказати таке (або ось що)».

Якщо ж узагалі уникати запозичень, то й слово «проблеми» можна замінити словом «клопоти». Але... то вже інший клопіт!