Львів опинився в центрі скандалу, коли два тижні тому депутат Олег Панкевич робив свій запит стосовно демонтажу пам’ятника воїнам-визволителям у місті Стрий.

Події розгорталися з ефектом доміно. Спочатку відреагували російські засоби масової інформації, повідомивши, що у Львові вже прийнято рішення про демонтаж пам’ятника. Слідом, не перевіривши фактів, уже українські партії кинулися писати листи, збирати відозви, розбурхувати пристрасті.

За таких обставин львів’янам залишалося лише розіслати головам обласних рад та головам фракцій Верховної Ради оригінал рішення. У цьому тексті, зокрема, зазначено: «Сприяти комунальному підприємству Львівської обласної ради «Доля» у виявленні невідомих поховань та гідному перепохованні останків учасників Другої світової війни. Провести інвентаризацію архітектурно-будівельних об’єктів (пам’ятники, обеліски, стели, барельєфи тощо), які містять символи тоталітарного комуністичного режиму, та відповідно до чинного законодавства ініціювати демонтаж тих із них, котрі не належать до об’єктів культурної спадщини та не охороняються законом».

«Проект, за який ми проголосували 10 квітня, спричинив гучне обговорення, — коментує події заступник голови Львівської облради Людмила Козак, — однак він був заснований на висновках, які зробила комісія. До того ж ми попрацювали з юридичним відділом, щоб усе відповідало чинному законодавству і було прийнятним для громади, не викликало збурення. Адже нам треба думати, який вигляд мають наші рішення на тлі держави та Європи, й виявляти при цьому більшу цивілізованість. Колись у Львові ми знімали пам’ятники Леніну, і для цього не потрібно було рішень облради. Якщо народ відчував потребу в цьому, він це робив. Хвиля пройшла. Напевно, кожна революція несе за собою такі протестні хвилі, на той час це було як Шевченкове «кайдани порвіте»... Сьогодні не можна виявляти жодної зацикленості. Ми живемо в такій державі, де необхідно враховувати думки всіх людей і не варто боротися з мертвими. Заслін потрібно ставити тим, хто пропагує ідеї тоталітаризму. У цьому основний сенс демократії. До того ж ми не можемо вказувати районним і міським радам, що вони мають робити, — знищувати чи ні ту чи іншу пам’ятку. А якщо дати команду: «Фас!», можна наламати багато дров...»