Четверта зірочка на німецьку футболку

Німеччина: Нойєр, Лам, Боатенг, Гуммельс, Гьоведес, Крамер (Шюррле, 31), Швайнштайгер, Кроос, Озіл (Мертезакер, 120), Мюллер, Клозе (Гьотце, 88). Тренер — Йоагім Льов.

Аргентина: Ромеро, Сабалета, Гарай, Демікеліс, Рого, Маскерано, Білья, Перес (Гаго, 86), Мессі, Лавессі (Агуеро, 46), Ігуаїн (Паласіо, 77). Тренер — Алегандро Сабелья.

Рефері — Нікола Ріццолі (Італія).

Ріо-де-Жанейро. Стадіон «Маракана». 74 738 глядачів.

Влучний удар в овертаймі півоборонця мюнхенської «Баварії» Гьотце приніс німцям перемогу в головному матчі чемпіонату в Бразилії. Вони здобули перший з 1990 року (після об’єднання країни) і четвертий загалом титул найсильнішої команди світу.

Збірна Німеччини виходила на вирішальний поєдинок турніру, усвідомлюючи, що представники Європи ніколи раніше не перемагали на чемпіонатах світу в Південній Америці. Після розгромної перемоги «Бундесманшафт» над господарями турніру в півфіналі багато хто поспішив коронувати німців. Але ті не піддалися на улесливість, а спокійно і відповідально готувалися до головної битви.

До речі, нам нав’язували думку, що Аргентина — збірна одного гравця, геніального Мессі. Однак у цьому турнірі «людина-оркестр» більше працювала на команду. Тому, якщо розібратися, то аргентинська збірна в Бразилії, як і німецька, була такою самою потужною машиною. Можливо, не настільки переконливою в попередніх зустрічах, але здатною не гірше, ніж «Бундесманшафт», досягати потрібного результату.

У дебюті зустрічі аргентинці мали перевагу. За рахунок швидкості гравців атаки і чудових дій на коротких передачах «біло-блакитні» швидко діставалися карного майданчика суперника, але обмежувалися неточними ударами. По-справжньому голевий момент їм вдалося створити в середині першого тайму, коли Ігуаїн, скориставшись помилкою німецької оборони, вискочив із засідки. Але явно поквапився завдати удару, через що м’яч пролетів повз ворота.

На 30-й хвилині нападник все-таки забив, але лайнсмен зафіксував офсайд. Німці не забарилися відповісти гострим випадом. Але Ромеро, котрий, як пам’ятаєте, у півфіналі з Нідерландами відбив два пенальті, гав не ловив. Під завісу тайму футболісти Німеччини отримали ще один шанс забити і піти на перерву, ведучи в рахунку. Після кутового, котрий подав Кроос, зблизька головою пробив Гьоведес, але аргентинців врятувала стійка воріт.

Після відпочинку південноамериканці помітно активізувалися. Мессі мав відкривати рахунок, але не поцілив у дальній кут після швидкої флангової атаки. А потім свій шанс відзначитися змарнував найрезультативніший гравець в історії чемпіонатів світу Клозе, котрий із дуже зручної для взяття воріт позиції пробив у воротаря.

Після цього гра дещо заспокоїлася. Голеві моменти, мов кльов на риболовлі, зникли зовсім. Команди явно не бажали ризикувати. Тож основний час плавно перейшов у додатковий. А коли здалося, що чемпіон світу визначиться в серії пенальті, Гьотце, котрий вийшов на заміну, скористався передачею Шюррле, прийняв м’яч на груди і кинджальним ударом забив «золотий» гол... 

Перед тим, як нагородили медалями учасників фіналу, вручили індивідуальні призи. Зокрема, «Золотий м’яч» — відзнаку найкращому гравцеві чемпіонату, отримав Ліонель Мессі (на знімку).