ВАТ «Хмельницькгаз» залишається лідером економіки краю та ПЕК країни

Півстоліття тому цю організацію називали дуже скромно: виробничо-експлуатаційна контора газового господарства. Нині змінилось усе: замість контори — потужне ВАТ «Хмельницькгаз», замість перших газових балонів — понад 13 тисяч кілометрів газових мереж, а замість кількох сотень тодішніх абонентів прийшли близько п’яти тисяч підприємств та установ, сотні тисяч індивідуальних споживачів.

Утім, хоч які разючі були ці зміни, навіть не їх варто називати основними, а те, яких перемін зазнавала так звана газова політика. Хвилі небувалих підйомів газифікації змінювались довгими роками майже повного перебудовного застою. А на шляху успішної газифікації області, що проходила останніми роками, раптом серйозними перепонами стали газові війни, політичні баталії та економічна криза.

Від війни — до миру

Із закликами: «Геть газ, даєш альтернативу!» газівники зустрічаються вже не вперше. Було, навіть їх самих примусили повірити в цю ідею, коли декілька років тому різко скоротились програми фінансування газифікації населених пунктів. Однак дуже швидко стало зрозуміло, що до справжньої альтернативи і вченим, і, головне, практикам ще дуже далеко. Так само, як і те, що не газ став основною фінансовою, енергетичною та економічною проблемою країни, а жорсткі політичні ігри навколо нього.

Хто знає, як почувалися б мешканці краю, якби ВАТ «Хмельницькгаз» дало втягнути себе в цю небезпечну гру. На щастя, мудрості і мужності керівника вистачило для того, щоб, попри всі газові баталії, ні споживачі, ні колектив не відчули їх наслідків — подоляни жодного дня не мерзли взимку, не знали перебоїв із газопостачанням і жоден конвеєр не припинив свою роботу з цієї причини.

— Наше підприємство може бути справжнім економічним барометром, — розповідає виконуючий обов’язки голови правління ВАТ Валентин Вольський (на знімку). — Бо кожне економічне піднесення, неодмінно пов’язане із збільшенням споживання газу, так само, як і виробничий спад, газівники помічають перші.

Хоч що кажи, а реальних альтернатив цьому джерелу енергопостачання поки що немає. Звичайно, прийде час і вони обов’язково з’являться. Так само, як і комплексна стратегічна програма енергобезпеки держави. Але сьогодні спробуйте запитати в сільській оселі, де щойно запалили блакитний вогник, чи хотіли б господарі повернутися до дров, хмизу чи вугілля? Не треба бути ясновидцем, щоб вгадати відповідь.

Інша справа, як по-господарськи розпорядитись цим енергоресурсом, як зробити споживання його раціональним і вигідним. Ось тут чимала роль і належить таким підприємствам, як «Хмельницькгаз», котре робить усе, щоб споживач здолав страхи газової війни, відчувши переваги стабільної економіки. Адже не так уже й багато нині підприємств у краї, які реально формують його економічну політику.

Розкіш, яка вимагає ощадливості

Останнє твердження — зовсім не журналістська метафора. Хоча ще років десять тому мало хто міг би повірити в це. Тоді газівникам дісталася нелегка спадщина: застаріле устаткування, котре відслужило майже півстоліття, десятки кілометрів розпочатого, але не доведеного до завершення будівництва газопроводів.

У ВАТ «Хмельницькгаз» дивились у перспективу: якщо не взятися за оновлення підприємства, переформатування в якісно нові структури виробничих підрозділів, не розробити стратегічну програму газифікації краю, навряд чи вдасться вийти на передові економічні позиції. У ВАТ забули про легкі об’єкти, а розпочали із найвіддаленіших населених пунктів, де люди десятиліттями чекали на газ.

Перші кроки були непрості: п’ять років тому підприємству вдалось газифікувати лише 13 населених пунктів. Але й це показало, що розширення мережі, збільшення кількості абонентів стає тією економічною основою, на якій може вирости якісно нове виробництво. Не дивно, що вже торік завдяки старанням «Хмельницькгазу» блакитний вогник було запалено майже в сотні населених пунктів області.

Точний та економічно обґрунтований розрахунок дав плідний результат: за п’ять останніх років було майже вдвічі збільшено кількість газифікованих населених пунктів області, і сьогодні їх понад вісім сотень. Великі обсяги будівельно-монтажних робіт були сплановані і виконані так, що у Віньковецькому, Теофіпольському, Чемеровецькому та Хмельницькому районах повністю завершена газифікація.

Тривалий час в області залишався один Летичівський район, куди так і не зуміли подати блакитне паливо. Навіть у райцентрі не могли похвалитись такою розкішшю. То пояснювали це незручністю розташування, віддаленістю від магістральних газопроводів та вічною нестачею коштів, а то й просто безгосподарністю, коли, розпочавши роботи, проклавши не один кілометр газопроводу, забували про нього на довгі роки. І лише тепер ситуацію потроху вдається виправляти. Вже до шести сіл району газ підведено. Якою втіхою це стало для людей, важко переповісти.

Правда, дехто із скептиків може закинути, чи варто цим пишатися, коли звідусіль звучать заклики ледь не відмовитись узагалі від такого виду пального. Але чи варто вдаватись до крайнощів? Адже дешевшого і зручнішого палива для десятків тисяч родин поки що не запропонував ніхто.

— Інша річ, що до цього ресурсу ми повинні ставитись обережно й ощадливо, — погоджується Валентин Вольський. — Адже збільшення кількості абонентів зовсім не означає бездумне і безгосподарне використання газу. Навпаки, мушу назвати цікавий факт: при збільшенні кількості абонентів ми спостерігаємо певне зменшення споживання газу.

Секрет простий: люди навчилися бути ощадливими. До того ж на допомогу їм приходять сучасні технології енергозбереження. Поставив щільні вікна, використав хороші будівельні матеріали — і вже на опалення житла піде значно менше газу. Газівники й самі усіляко намагаються підтримувати ці тенденції економії. На підприємстві діє програма, яка надає кожному новому абонентові право скористатись безкоштовним газовим лічильником. Ці витрати «Хмельницькгаз» бере на себе саме для того, щоб навчити кожного бережно і розумно ставитись до газу. Бо сьогодні блакитний вогник в оселях — це і тепло, і зручність, і комфорт. Тож чи варто все це відбирати в людей, перетворюючи газ на розмінну монету в політичних іграх?

Надійні послідовники — гарантія успіху

У ВАТ «Хмельницькгаз» добре знають, що практику мислити перспективно, планувати на довгі роки вперед, передбачати різні ситуації тут заклав Михайло Корнєєв. Зовсім недавно життя керівника несподівано обірвалося. Ще встиг поїхати у відрядження, взяти участь у важливій нараді, але, на жаль, додому вже не повернувся.

Трагічна звістка шокувала весь колектив, котрий опинився перед невідомістю: що буде завтра, чи вдасться вистояти в таких складних, особливо для газівників, кризових умовах? Це питання стало вкрай важливим не тільки для двох з половиною тисяч людей, що працюють на підприємстві, а й для області загалом. Адже одним «Хмельницькгаз» дав роботу і стабільні заробітки, іншим — зручне і комфортне життя, а економіці краю — щорічні багатомільйонні податки. Усі ці здобутки давались важкою працею. Тож, зрозуміло, колектив занепокоєний, щоб чужа невміла рука не звела нанівець усі багаторічні старання.

Але добре, що колектив не розгубився, а справу Корнєєва підхопили його однодумці, й насамперед його учень і права рука Валентин Вольський. У ВАТ добре пам’ятають, як після закінчення вузу він прийшов сюди майстром у службу внутрішньобудинкового газового обладнання. Для молодого спеціаліста кращої школи виробничого життя годі й придумати, бо саме на плечах цього підрозділу обслуговування десятків тисяч абонентів. Але дуже швидко Вольський освоїв професійні секрети, став заступником керівника цієї служби, а потім і очолив її. Кажуть, Корнєєв ще тоді помітив здібного молодого інженера. Тож, коли очолив підприємство, не бачив кращого заступника, як Вольський.

Валентин Володимирович сподівання виправдав. І коли довелося робити перші кроки без Корнєєва, показав, що залишається вірним і традиціям, і економічній політиці свого попередника.

— Криза серйозно вдарила по роботі нашого підприємства, — аналізує Вольський. — Адже ми напряму залежимо від того, як працює економіка, наскільки завантажені роботою промислові виробництва. Не секрет, що багатьом із них доводиться йти на серйозні скорочення. Але я намагатимусь зробити все, щоб такі скорочення не зачепили наш колектив. Адже специфіка нашої роботи така, що роками потрібно добирати, навчати і виховувати кадри. Сюди не візьмеш просто людину з вулиці. Отож тепер втратити цей справді золотий фонд стало б великою помилкою для ВАТ. Думаю, ми все-таки зуміємо разом здолати всі труднощі, як це вже було і раніше.

Таку політику підтримують усі виробничі підрозділи і районні філії ВАТ. Зокрема, і Красилівська філія планує нинішнього року завершити газифікацію району. Роботи чимало, адже підвідні газопроводи, а це понад 30 кілометрів, потрібно провести до дев’яти населених пунктів. Досвід такої роботи є, адже торік красилівчани подарували блакитний вогник мешканцям шести сіл. Утім, найбільшою проблемою залишається фінансування. Звичайно, будь-якій районній філії важко взяти на себе такий фінансовий тягар. Однак у компанії розуміють, що працюють вони єдиною командою. Тому, скажімо, для того-таки Красилівського району частину коштів виділить районна влада, але більшу частину витрат візьме на себе ВАТ.

Побувавши на красилівському підприємстві, не втрималась від запитання до керівника Василя Семенюка: «Газифікація району наближається до фінішної прямої, в райцентрі побудовано сервісний центр та службові приміщення такі, що й обласні позаздрити можуть, а що далі?»

— Та в нас така служба, що без роботи ніколи не будемо, — відповів Василь Іванович. — Експлуатація мереж та устаткування — справа не менш відповідальна, ніж будівництво. Адже значна частина району була газифікована ще в середині минулого століття. Зрозуміло, що за піввіку і метал зумів зістаритись та зноситись. Отож тепер треба добре попрацювати, щоб продовжити його службу, а де потрібно — проводити заміну устаткування.

Крім того, газівникам постійно доводиться мати справу із споживачами, а це десятки тисяч людей. Ми намагаємось працювати так, щоб у жодного не було претензій. Але водночас стежимо і за тим, щоб розрахунки за надані послуги проводили вчасно.

Сьогодні тільки у цій філії працюють майже півтори сотні людей, і кожному доводиться справлятися із серйозними навантаженнями. Адже лише на одного контролера припадає близько восьмисот абонентів, і в кожного потрібно перевірити стан лічильників, простежити за вчасними розрахунками

Без перебільшення можна сказати, що «Хмельницькгазу» таки вдалось налагодити добрі партнерські стосунки із споживачами. За рівнем проплати за споживчий газ область посідає одні із кращих позицій в державі. А це ще раз доводить, що хмельницькі газівники вміють працювати і добросовісно, і відповідально.

Можна називати десятки різних економічних показників, за якими «Хмельницькгаз» посідає лідируючі позиції у своїй галузі. Можна розповідати про технічну модернізацію, роботу різних служб і підрозділів, котрі не раз ставали переможцями у галузевих та національних конкурсах. А можна сказати одне: ось уже багато років поспіль хмельничани не відчувають на собі ні газових криз, ні серйозних проблем із постачанням палива. Практично кожен, від власника квартири до керівника потужного підприємства, міг переконатися в тому, що, вчасно сплативши за газ, без палива не залишишся. І щоб так було, невпинно трудиться колектив ВАТ «Хмельницькгаз».

Хмельницький.

Фото автора.