Про тих, хто перший приходить на допомогу, коли скоюється правопорушення

Валерій Присяжнюк народився 1960 року в райцентрі Дзержинськ (нині Романів) на Житомирщині. Має три вищі освіти: 1981 року закінчив Луцький педінститут, 1995-го — Національну академію МВС України, 1999-го — інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр. Трудову діяльність почав тренером-викладачем дитячої юнацько-спортивної школи ДСТ «Буревісник». 1983 року, відслуживши в армії, став дільничним інспектором інспекції у справах неповнолітніх Житомирського райвідділу внутрішніх справ. Тривалий час займався боротьбою з організованою злочинністю: спочатку в обласному управлінні, потім у Міністерстві внутрішніх справ. З лютого минулого року очолює УМВС України в Житомирській області. Генерал-майор міліції. Заслужений юрист України.

У нас нерідко забувають, що працівником органів внутрішніх справ, по роботі якого люди з глибинки нерідко судять про те, чи можна в нас «знайти правду», є дільничний інспектор міліції. Такий висновок напрошується з розмови нашого власного кореспондента з начальником управління МВС України в Житомирській області генерал-майором міліції Валерієм Присяжнюком.

— Валерію Павловичу, яка з численних проблем, що їх доводиться розв’язувати, вас, як керівника міліції області, тривожить найбільше?

— Можу сказати без довгих роздумів — кадрова. Нині в міліції працює молодь. Нічого поганого в цьому немає, якби не одна обставина. Раніше на відповідальних посадах трудилися люди з досвідом — віком 40—50 років. Тепер їх практично немає. А це значить, що молодим немає в кого вчитися. Нема кому передавати навички й методи роботи, так, щоб молодь не набивала ґулі, а могла швидше входити в ритм цієї складної роботи. Якщо глянути в статистичну графу «стаж роботи», то вийде, що більшість — новачки.

— А де найбільший дефіцит кадрів?

— Насамперед у службі дільничних інспекторів міліції. Переконаний, що в цьому підрозділі робота найважча і найвідповідальніша. Це співробітники, які постійно спілкуються з людьми, вникають в їхні проблеми, намагаються допомогти. На своїй дільниці вони повинні знати все про всіх: хто чинить насильство у власній сім’ї, хто споює людей, торгуючи самогоном, хто зазіхає на чуже добро, незаконно посіяв мак чи коноплі для «бізнесу». Упоратися з цим не кожному під силу. Не сумніваюся, що багато людей навіть не підозрюють, яке навантаження лягає на дільничних. Найкраще про це скаже така цифра: за минулий рік вони розглянули майже 49 тисяч звернень громадян — це 61 відсоток від їх загальної кількості.

А ось практичні результати роботи: дільничні інспектори міліції особисто розкрили 1650 злочинів загальнокримінальної спрямованості — це майже третина від загальної кількості розкритих. Вони розшукали й затримали понад 120 злочинців, які переховувалися від слідства і суду. Нині на профілактичному обліку у службі дільничних інспекторів області перебувають більш як 26 тисяч осіб — в середньому по 70 на кожного інспектора. Упродовж минулого року було здійснено понад 5 тисяч 400 виїздів на сімейні конфлікти, поставлено на облік більш як дві тисячі осіб, які чинять насильство в сім’ї. Дільничні інспектори виявили за рік близько 3000 осередків самогоноваріння, понад 200 фактів — це збут самогону.

— Не секрет, що пляшка оковитої стала подекуди «валютою»...

Ситуація в багатьох селах справді складна. Кількість сільгосппідприємств за часи невдалого реформування аграрного сектору різко скоротилася. У багатьох селах людям узагалі працювати ніде. А якщо занепадає сільгоспвиробництво — більшає роботи у правоохоронців. Частина сільських жителів, відчувши, що за ними немає такого контролю, який був раніше в колективі, просто пиячать.

— Контраст особливо помітно ввечері. Над одними дахами тарілки супутникового телебачення, а інші вікна взагалі темні або ж ледь світяться — там гасова лампа горить, бо від’єднали від електроенергії за великі борги.

— Це ще раз підтверджує, як багато за будь-якої ситуації в окремо взятому селі чи в державі загалом залежить від кожної конкретної людини. Проблема в тому, що від пияків страждають інші люди. Передусім члени сім’ї. Й односельці також. Добре видно це зі щоденних повідомлень про кримінальні злочини. Ось традиційний сюжет: напився, побив чи й убив дружину або сусіда. А ось інший: поїхали, вкрали деревину, розпиляли, продали, а гроші пропили в «генделику» — ці заклади, мов гриби, повиростали в селах. Варіації: вкрали дроти, деталі з техніки, щоб здати на металобрухт, коня чи теля.

У районах можна й не питати, де який урожай вирощено і скільки молока надоєно. Досить поцікавитися, де найгірша криміногенна ситуація, а де — найкраща. Виявиться, що перелік, як правило, збігається з тим, що його наводять на нарадах, коли аналізують підсумки господарювання. Просто робота в колективі, якщо вона вчасно оплачується, дисциплінує людину. А якщо це не так, то вся надія на дільничного.

— Але чи багато в області таких дільничних, які схожі на відомого людям старшого покоління Аніскіна — героя популярного колись радянського фільму? Той давно жив у селі, добре знав людей, тож і з правопорушеннями швидко розбирався.

— У нас є з кого брати приклад. 22 роки працює дільничним підполковник міліції В’ячеслав Данюк з Олевського району, 15 років — підполковник міліції Олександр Янковенко з Бердичівського району. Але, на жаль, у більшості сучасних дільничних стаж роботи на цій посаді, як правило, невеликий, переважна більшість їх навіть живуть за межами дільниці, та ще й добиратися треба «попутками» — транспорту не вистачає: дільничні забезпечені ним лише на 21 відсоток. Зате плинність кадрів значна.

— А який вигляд повинна була б мати ситуація з дільничними в ідеалі?

— Це можна побачити, наприклад, у Кирданах Овруцького району. Тут запущене господарське приміщення перетворили на «будинок шерифа». Є всі зручності, які можливі в селі, включаючи автономне опалення. У цьому будинку дільничний живе разом із сім’єю, тут також обладнано спеціальну кімнату для прийому громадян. У цьому й полягає різниця між звичайною дільничною службою і шерифською: шериф і вдень, і вночі на службі. Люди задоволені, адже тепер до дільничного можна звертатися, коли виникає потреба.

У селі Середи Ємільчинського району пристосували під будинок дільничного занедбану хату. Ремонт робили гуртом — долучилися керівники господарств, що входять до дільниці, і спонсори, які надали матеріали, а люди працювали безкоштовно. Загалом в області їх є вже сім. Найбільший «будинок шерифа» діє в Городниці Новоград-Волинського району, який ми відкрили минулого літа. Тут на другому поверсі — квартира для дільничного інспектора, а на першому — кімнати для працівників. Їх у штаті 11, включаючи працівників карного розшуку, дитячої кімнати міліції, інспектора лісу. Адже цей «будинок шерифа» відрізняється від інших, які було відкрито на Житомирщині, вже тим, що Городниця — колишній райцентр. Тож шерифська служба обслуговуватиме весь віддалений куточок Новоград-Волинського району, а це, крім самого селища, ще дев’ять сільрад, що об’єднують 30 населених пунктів. Будинок було викуплено за кошти районного бюджету у місцевого підприємства і реконструйовано. А необхідність у такому наближенні міліції до людей спричинена ще й тим, що скорочення робочих місць у цьому лісовому краї, призводить до погіршення криміногенної ситуації.

— Нещодавно під час підготовки до засідання постійної комісії облради з питань законності, правопорядку і прав людини депутати вивчали ситуацію в Коростенському районі. Тоді здивував такий факт: у Васьковичах відкрили «будинок шерифа», але ніяк не вдавалося знайти людину, яка могла б обійняти цю посаду. Ушомирський сільський голова Микола Ткач, який сам 20 років був дільничним інспектором, згадував, що тоді в районі працювали 18 інспекторів, і всі мали мотоцикли, а тепер — лише четверо дільничних, кожен з яких обслуговує 8—10 сільрад, навантаження на кожного — по 4—5 тисяч осіб за норми 2,2 тисячі.

— Власне, те, про що казав сільський голова, і пояснює, чому виникають проблеми з кадрами: занадто велике навантаження. В середині 90-х років, під час гострої кризи, надто вже перестаралися, скорочуючи кадри в правоохоронних органах. Тому вживаємо заходів для активізації роботи громадських формувань. За їх участю торік розкрито понад 1700 злочинів. На даний час дільничним інспекторам міліції надають допомогу в роботі 1097 позаштатних дільничних інспекторів міліції. Вдосконалюємо взаємодію з козацькою вартою Житомирського округу громадської організації «Козацтво запорозьке», козацьким товариством «Поліська січ».

Кажуть, що дільничні інспектори — то очі й вуха міліції на місцях. Що більше в них буде помічників, то більше вони бачитимуть і чутимуть. А отже, активніша буде профілактична робота. А запобігти злочину значно важливіше, ніж розкрити його.

Бесіду вів Олексій КАВУН.

Житомир.