«Власність зобов’язує,власність не повинна використовуватисяна шкоду людині і суспільству».

Cтаття 13 Конституції України

Особливості національного азарту

Світова фінансова криза зачепила чимало найважливіших галузей економік провідних країн світу, але не індустрію азартних ігор. Незважаючи на негаразди сьогодення, обсяг світового ринку азартних ігор, за оцінками консалтингової компанії GBGC, перевищив в минулому році 70 млрд. дол. США. За результатами досліджень аудиторської фірми Prіcewaterhouse Coopers, доходи світової індустрії ігор сягнуть до кінця 2018 року 114 млрд. дол. США. Щорічне зростання оборотів становитиме 7,2 відсотка.

Досить динамічно розвивається цей сектор і в Україні. На жаль, достовірна статистика ринку азартних ігор на сьогодні відсутня. Однак, за оцінками соціологів і маркетологів, у сферу азартних ігор залучено до 20 відсотків дорослого населення країни, котре витрачає на них понад 1 млрд. дол. на рік. Отже, обсяг ринку азартних ігор в Україні можна оцінити в 1—1,5 млрд. дол. на рік. При цьому загалом по ринку азартних ігор, за оцінками на початок минулого року, легальний сектор становив приблизно 40 відсотків, а нелегальний — 60. Динаміка прибутку гральної індустрії в Україні за останні три роки стабільно тримається на позначці 15 відсотків щороку, а з початком економічної кризи ще стрімкіше піднімається вгору. Адже очевидно, що з поглибленням фінансових труднощів постійних клієнтів азартно-розважальних закладів помітно побільшало, а гральна істерія зростає.

Спритні ділки розважальної галузі сьогодні не встигають в обхід закону відкривати на численні копії однієї ліцензії Мінфіну нові гральні зали. Чого тут дивуватися, якщо зал, в якому встановлено 10—15 гральних автоматів, приносить власникові понад 10 тисяч доларів прибутку на місяць? У вітчизняній гральній індустрії випадки обману клієнта, роботи їх власників без ліцензії і патентів, розміщення грального обладнання в неприйнятних місцях стали «доброю» традицією, яка на руку криміналізації суспільства.

За останніми повідомленнями МВС України, в 2008 році працівники міліції з метою попередження, документування та викриття злочинів у сфері грального бізнесу провели близько 2,5 тисячі перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері грального бізнесу. Серед викритих: 811 фактів протиправної діяльності, 385 — надання послуг без відповідної ліцензії та 321 — без патенту. Виявлено 2814 одиниць грального обладнання (гральні автомати та столи), що функціонувало без дозвільної документації.

До того ж було попереджено ненадходження до державного бюджету понад 50,4 млн. євро (350,6 млн. грн.) у вигляді плати за ліцензії та щонайменше 13 млн. грн. у вигляді плати за патенти. До Міністерства фінансів України, обласних і міських державних адміністрацій надіслано 58 інформацій про виявлені порушення для скасування ліцензій на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу. За незаконне надання послуг у сфері грального бізнесу складено 637 адміністративних протоколів. До суду направлено 528 адміністративних протоколів, з яких лише 170 розглянуто судами. Але навіть за рішеннями, прийнятими судами, накладено штрафів на суму 75,8 тис. грн. та конфісковано 85 одиниць грального обладнання.

Коментуючи підсумки минулорічного «азартного міліцейського рейду», міністр внутрішніх справ Юрій Луценко із сумом констатував, що десятки тисяч незаконно встановлених гральних автоматів сьогодні — це «біда, що не має означення в Кримінальному кодексі, і часто через неправові рішення суддів нелегальні ігрові автомати повертаються до своїх власників».

Хаотичне поширення в Україні грального бізнесу перетворилось на національне лихо. Фахівці вважають, що в наших містах з населенням до 500 тис. людей уже налічується близько 25 тис. осіб, залежних від азартних ігор.

Доступність азартних ігор для дітей та підлітків залишається надзвичайно великою. Гральні автомати можна зустріти в магазинах, підземних переходах, на території ринків. За статистикою, не менш як 75 відсотків клієнтів гральних автоматів — це студенти і школярі. Торік у країні зафіксовано два випадки, коли молоді люди наклали на себе руки через «награні» борги. Нинішнього року цей сумний список поповнила ще одна жертва «одноруких бандитів».

Останнім часом дані досліджень, висновки медиків доводять небезпеку розвитку в суспільстві залежності від азартних ігор практично всіх вікових категорій населення. Особлива небезпечність психологічної залежності людини від азартних ігор полягає у тому, що з часом вона прогресує, призводить до психологічних розладів та переростає в хворобу. У медичній практиці вирізняють дві стадії ігрової залежності: лудоманія і гемблінг. Перша вважається невротичним станом, коли за бажанням людина може контролювати себе й відірватися від гри. Друга стадія залежності — яскраво виражений хворобливий стан, котрий характеризується клінічними ознаками й потребує лікування. Ця хвороба внесена до списку Всесвітньої організації охорони здоров’я як психічне захворювання (позиція F63.0 згідно з МБК-10). Людина, яка страждає на гемблінг, не контролює свої дії, що часто призводить до вчинення нею протиправних дій, мотивованих здобуттям коштів на азартні ігри. Залежність від азартних ігор завдає значної шкоди суспільним інтересам країни, адже вона призводить до складнощів у міжособистісних стосунках громадян, суїцидальних думок, наркоманії, зловживанню алкоголем, сімейних розлучень, порушень трудової дисципліни тощо.

Гральна залежність змушує суспільство близького та далекого зарубіжжя неабияк витрачатися на створення медико-соціальних бригад «швидкої психологічної допомоги» у складі психіатра, психолога та соціального працівника. Зрозуміло, що рано чи пізно держава буде змушена виділяти кошти на утримання таких бригад і в нас, в Україні.

Ураховуючи вищезазначене, я б порадив деяким прихильникам вижимання шалених бюджетних надходжень із грального бізнесу полічити, скільки грошей витратить держава через 5—10 років на лікування 5 (а за іншими підрахунками — 15—20) відсотків населення України, що вже нині входять до числа потенційних клієнтів психоневрологічних диспансерів, які можуть серйозно захворіти на лудоманію та гемблінг. А хто підрахує збитки від того, що в нашому майбутньому суспільстві є численний прошарок осіб із спотвореною свідомістю — свідомістю соціального паразита та потенційного злочинця? Хто підрахує збитки від малоефективної педагогічної роботи з підростаючим поколінням, значна частина якого сьогодні вражена патологічною жадобою наживи на азартній грі, а завтра перенесе цю жадобу на суспільство і чесно працюючих громадян?

Заборона грального бізнесу в Україні — вимога громадян

Відчувши на собі першою весь руйнівний потенціал азартної стихії, місцева влада багатьох міст України, наслідуючи приклад нашої столиці, минулого року вдалася до рішучих заходів щодо приборкання грального бізнесу. Показово, що при цьому провінційні чиновники навіть закрили очі на численні бюджетні дірки довірених їм міст та містечок. Так, наприклад, депутати Старого Самбора на Львівщині, враховуючи численні побажання мешканців райцентру, поіменним голосуванням скасували рішення міськвиконкому про надання дозволу на розміщення гральних автоматів на території міста. Рішенням Житомирської міськради закріплена норма про заборону розміщення та функціонування гральних закладів у житлових будинках. У Чернівцях припинена видача дозволів суб’єктам господарювання на будівництво нових об’єктів грального бізнесу та реконструкцію чинних магазинів, аптек та інших закладів під об’єкти грального бізнесу. Міськрада звернулася також до Верховної Ради з вимогою пришвидшити розгляд законопроекту, який певним чином впливав би на гральний бізнес.

Не оминає коло складних питань, пов’язаних із сучасним станом та перспективами розвитку азартної галузі і наша «четверта влада»: проблема широко обговорюється в загальноукраїнських та регіональних мас-медіа. У нашій пресі всіх рівнів останніми роками було оприлюднені понад 1,5 тис. матеріалів, присвячених необхідності державного втручання у сферу азартних ігор. Їх неупереджений аналіз свідчить, що у громадській свідомості гральний бізнес давно вже посідає місце поряд із такими злочинними й антиморальними явищами, як торгівля зброєю, людьми, наркоманія та проституція.

Усе вищезазначене не залишає жодного сумніву в тому, що сьогодні гральний бізнес в Україні став ганебним, руйнівним, злочинним та аморальним явищем економічного та соціального життя країни. У нинішніх умовах в українському суспільстві потрібно вести мову не про врегулювання і не про впорядкування, а про заборону грального бізнесу як аморального та антисуспільного явища. Безперечно, таку заборону, яка не зазіхає на права і свободи людини і громадянина.

Керівництво держави врешті-решт має виконати взяті обіцянки стосовно приборкання азартної стихії у країні. Я нагадаю: кожна наша виборча кампанія в Україні неодмінно супроводжується гучними заявами провідних політиків «негайно розібратися» з нашестям грального бізнесу на Україну. Як вони «розбираються» насправді, свідчить та обставина, що за останні сім років до парламенту було подано 13 законопроектів, покликаних так чи інакше вплинути на гральний бізнес, але жоден із них так і не був ухвалений.

Серед більшості українських можновладців та правознавців сьогодні поширено не зовсім коректні, м’яко кажучи, аргументи про те, що заборона грального бізнесу суперечить досвіду законотворчості зарубіжних країн, порушує права та свободи громадян на свободу підприємницької діяльності і, так би мовити, їх «природне право на вільне вираження особистості». Я не можу погодитися з такими доводами.

По-перше, в Китаї, Туреччині, Саудівській Аравії, Ірані, Ізраїлі, Індонезії гральний бізнес заборонено. З 2005 року уряди канадських провінцій Квебек, Нова Скотія та Альберта забили тривогу, оскільки інформація, зібрана медекспертами, вивела ці регіони в лідери за кількістю самогубств, пов’язаних з азартними іграми. Тому сьогодні в країні успішно триває цілеспрямована кампанія стосовно ліквідації гральних терміналів в розважальних закладах, а канадські виробники втричі скоротили випуск гральних автоматів.

По-друге, згідно з частиною 3 статті 13 Конституції України, «Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».

По-третє, заборона грального бізнесу аж ніяк не означає заборони азартних ігор взагалі. Про це нижче.

Законодавчі ініціативи

У поданому мною на розгляд Верховної Ради законопроекті я пропоную з 1 січня 2010 року заборонити гральний бізнес в Україні.

Гральний бізнес визначається як діяльність з організації та проведення публічних азартних ігор, що її здійснюють організатори таких ігор з метою отримання прибутку. До публічних азартних ігор відносять азартні ігри, які публічно проводяться в казино, гральних залах, павільйонах, кімнатах, у букмекерських конторах і на тоталізаторах, інші ігри з використанням спеціального грального приладдя, обладнання та пристроїв у пристосованих для проведення публічних азартних ігор приміщеннях, що є власністю або орендуються організаторами публічних азартних ігор. Зрозуміло, що саме публічні азартні ігри і пропонується заборонити в Україні.

Заборона не поширюється на діяльність, пов’язану з організацією та проведенням лотерей, конкурсів, ігор, розіграшів, що не відносяться до публічних азартних ігор, а також на побутові азартні ігри.

До публічних азартних ігор я пропоную не зараховувати:

— організацію та проведення лотерей;

— організацію та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш;

— гру в більярд, гру в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

— ігри на двокоординатних гральних автоматах де як виграш гравець отримує винятково матеріальні речі (іграшки, сувеніри, цукерки тощо);

— ігри на гральних автоматах, де як виграш гравець отримує право повторної безкоштовної гри на гральному автоматі (право на призову гру);

— розіграші на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торгової марки, найменування або напрямів діяльності суб’єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі;

— розіграші у вигляді конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу їх учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу;

— розіграші на безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей.

До побутових азартних ігор я пропоную зарахувати ті азартні ігри, що проводяться за добровільною згодою їх учасників, у вільно обраних ними місцях, з використанням грального приладдя, обладнання та пристроїв, що належать одному або декільком учасникам, які не є організаторами публічних азартних ігор. Отже, за суттю законопроекту в Україні забороняється саме гральний бізнес, а не азартні ігри як такі.

Для реалізації законопроекту Кабінету міністрів України пропонується протягом трьох місяців із дня набрання чинності цим законом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про діяльність з організації та проведення публічних азартних ігор у спеціально відведених для цього гральних зонах; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому закону.

Я розумію, що вищевикладені законодавчі ініціативи зустрінуть шалений опір ділків грального бізнесу та корумпованого «азартного лобі», яке цими ділками підгодовується. Тому звертаюся до громадськості, «четвертої влади» з тим, щоб підтримати мої ініціативи. Підтримати не на користь чергових виборів і чиїхось брудних інтересів, а в ім’я майбутнього нашої країни, майбутньої процвітаючої, моральної і психічно здорової української нації.

Григорій СМІТЮХ,народний депутат України.