В Інституті луб’яних культур УААН (Глухів Сумської області) цьогоріч планують вирощувати коноплі на 220 гектарах. На охорону посівів доведеться витрати близько ста тисяч гривень. Про це повідомив головний науковий співробітник інституту професор В’ячеслав Вировець. Читача навряд чи здивує така інформація. Коноплі приваблюють наркоманів, звісно, посіви необхідно вартувати. Але дивина ось у чому: з року в рік інститут витрачає чималі кошти на охорону... безнаркотичної коноплі. Ця культура з’явилася на світ завдяки українським селекціонерам ще за радянських часів, коли виробничі посіви конопель потрапили у немилість. Тоді лунали навіть пропозиції заборонити їх вирощування. Щоб вийти із ситуації, вчені взялися за створення наркотично нейтральних конопель. Робота розпочалася в 1972 році й контролювалася трьома союзними міністерствами — сільського господарства, внутрішніх справ та охорони здоров’я. Ті, в свою чергу, звітували Академії наук і ЦК компартії. У результаті було отримано новий селекційний матеріал, який дав змогу виключити виробничі посіви коноплі із списку наркотичних культур.

Але, на жаль, ні інститут, ні коноплярська галузь не відчули на собі, що вирішена важлива для суспільства проблема. За словами В’ячеслава Вировця, правоохоронні органи і тепер діють у фарватері заборон, які походять з далеких часів. Сьогодні вирощування конопель регулюється Законом «Про обіг в Україні наркотичних речовин, їх аналогів і прекурсорів», ліцензійними умовами якого передбачається охорона посівів підрозділами МВС або організаціями, які мають ліцензії на такі послуги, і суворий контроль за переміщенням насіннєвого матеріалу. Враховуючи складний економічний стан більшості сільгосппідприємств, спостерігається загальна відмова від посівів конопель, чого не може дозволити інститут, як профільний науковий заклад, хоч це виливається у солідні кошти, котрих хронічно не вистачає.

Торік насіннєві посіви в інституті становили 215 га. На цілодобову охорону довелося найняти підрозділ МВС у складі 15 чоловік. Водночас уже 5—6 років не фіксувалися випадки будь-якого посягання на ці коноплі, зокрема, як на джерело наркотичної сировини.

Витрачення коштів на тлі зношеного обладнання, приладів і основних засобів боляче сприймається всім колективом, а нехтування досягненнями інституту завдає великих моральних збитків.

Треба сказати, виробники конопель за кордоном оперативно скористались «винайденими» українськими вченими якостями безнаркотичних сортів. Виробничі посіви за кордоном не охороняються. Не стережуть їх, запевняє В’ячеслав Вировець, більше і в Росії. У нашій країні спроби скористатись іноземним досвідом вирощування ненаркотичних конопель підтримки з боку правоохоронних органів поки що не знаходять.