На курортах Херсонщини дедалі збільшується кількість переселенців із зони АТО, які прибувають і організованими групами, й окремими родинами. Приміром, обласне відділення Національного олімпійського комітету України вивезло з Луганщини 47 юних спортсменів — їх безплатно розмістили в оздоровницях Скадовська та Арабатської стрілки у Генічеському районі. У чорноморське селище Лазурне також прибули п’ять родин з Криму, Донеччини та Луганщини. Мешканці курорту, до речі, відзначили гідну поведінку людей, яких війна змусила покинути рідні домівки.

— Вони не хочуть бути утриманцями громади: хтось одразу купує собі у нас житло, інші приїжджають у «житлі на колесах» — автокемпінгах. Днями зустріли родину з Краматорська — бабусю, її доньку та двох онуків. І перше, що вони в мене попросили, була не їжа чи прихисток, а робота. Оскільки дорослі члени родини були лікарями, їх легко вдалося влаштувати медсестрами у дитячий табір «Прибережний». Там їм і житло надали, — розповідає селищний голова Лазурного Руслан Коваленко.

Досвід практичної допомоги тим, хто її потребує, у мешканців курорту є достатній. Після захоплення Криму російськими військами для оборони від можливого десанту на українське узбережжя в Лазурному розмістили роту повітрянодесантних військ ЗСУ. І побут їм облаштовували спільними зусиллями понад двісті родин: хто ніс харчі, хто допомагав готувати їжу чи давав гроші на купівлю необхідних у побуті дрібничок. За кілька місяців десантники вирушили у зону антитерористичної операції, і прощалися з лазурнянами, як з рідними. Селяни досі підтримують телефонний зв’язок з офіцерами роти, і для них було великим ударом дізнатися про те, що двоє молодих хлопців-десантників уже загинули в боях із терористами.

На знімку: мешканка Севастополя ділиться проблемами із селищним головою Лазурного Русланом Коваленком.

Фото автора.