Олег Зарубінський (Блок Литвина):

Події, які розгортаються сьогодні в Україні, остаточно засвідчили, що владний табір виявився неспроможним системно реалізовувати ті антикризові заходи, які треба виробляти. І посилання на те, що винна у всьому фінансово-економічна криза у світі, — лише частина правди. Окремі законопроекти, які подаються урядом і депутатами, у сукупності не створюють між собою баланс у плані подолання системної економічної кризи, це —ніщо у порівнянні з тим, що роблять інші країни для того, щоб подолати кризу. Ми наполягаємо, щоб було поставлено у порядок денний і проголосовано наш законопроект, який передбачає повернення тексту закону до того, за що власне насправді проголосували депутати.

Іван Кириленко (БЮТ):

Перші дні листопада стали воістину тими днями, що потрясли світ. Незважачи на кризу, мільярдна міжнародна аудиторія з величезною увагою спостерігала за кількамісячними президентськими перегонами на американському континенті. Можна по-різному ставитися до Барака Обами, але маємо зразок і урок цивілізованого суспільства, де в основі — повага до закону, коректне ставлення до опонента, висока політична культура. Ще не підрахували голоси, а конкуруючі претенденти, їхні штаби і вся Америка простягнули одне одному руки, об’єднали зусилля у боротьбі з економічним лихом заради майбутнього народу і держави.

Нам як ніколи потрібні дружні обійми, а не стиснуті кулаки. Минулого тижня ми прийняли дуже важливі закони, але це лише початок. Головне завдання зараз — оживити економіку, не допустити масового безробіття, стимулювати експорт, розвивати імпорт. Законодавчий орган повинен працювати як хороший годинник.

В’ячеслав Кириленко («НУ—НС»):

Минулого тижня ми ухвалили закон, який захищає банківську систему і вкладників. На черзі прийняття інших законопроектів, і ми внесли на розгляд парламенту соціальний антикризовий законопроект, який передбачає низку абсолютно простих рішень. «Наша Україна» готова відмовитися від одноосібного авторства і пропонує колегам з інших депутатських фракцій, щоб ми внесли спільний законопроект, який був би підтриманий більшістю депутатського корпусу.

Ми наполягаємо на розгляді чотирьох соціальних законів: забезпечити допомогу по частковому безробіттю, внести зміни до закону про зайнятість і дозволити у цьому році фінансування з державного бюджету громадських робіт — будівнитцва доріг, прибирання міст і селищ тощо. Встановити у законі, що тарифна ставка працівника першого розряду не може бути меншою за мінімальну зарплату.

Петро Симоненко (КПУ):

Так звані антикризові заходи, за які проголосувала помаранчева коаліція, задовольняють виключно інтереси багатіїв, передусім банківського капіталу. А реальний сектор економіки, люди, залишилися наодинці з величезними проблемами. Ми є зараз свідками, як зупиняються підприємства в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській та інших областях. Україна втрачає ринки збуту, скорочуються робочі дні та зарплати, людей відправляють у вимушені відпустки, зростає безробіття, знецінюються вклади, зростають ціни й тарифи. При владі знаходяться представники потужних фінансово-промислових угрупувань. Тому і другий антикризовий пакет, який планується розглядати у парламенті, жодним чином не сприятиме розв’язанню болючих проблем, він спрямований на те, щоб головний тягар кризи перекласти на плечі простих робітників, службовців, пенсіонерів.

Олександр Єфремов (Партія регіонів):

У країні — криза. А керівник фракції, яка має Прем’єр-міністра, розказує, як треба гордитися американським ладом і як правильно усе роблять в Америці. Сьогодні ми не маємо жодного законопроекту від уряду, який би справді відбивав те, що думає уряд про зміну ситуації в економічному житті держави. Україна нині перебуває на «почесному» третьому місці за рівнем бідності серед європейських держав. Нас «випереджають» лише Молдова і Албанія. Якщо ми ще так трошки покеруємо державою, у нас є всі шанси при цьому уряді вирватися вперед.

Щодо питань, пов’язаних з Міжнародним валютни фондом. Одні країни беруть запозичення, щоб раціонально розпорядитися тим, що є у державі. Те, що робиться у нашій державі, нагадує погану сім’ю, яка напозичала грошей у сусідів, а потім радіє, що всі проблеми вирішено. І забуває при цьому, що треба ці гроші віддавати, а в даному випадку — ще й проценти.