Кабінет Міністрів і власники підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК) домовилися про обсяги виробництва, достатні для збереження робочих місць і заробітних плат.

Нагадаємо, скорочення ринків збуту і низький потенціал внутрішнього попиту вже у вересні, за підрахунками Мінекономіки, призвели до втрати промисловістю 4—5 мільярдів гривень потенційних прибутків. Найбільше втратили експортери, передусім — металурги. Не секрет, що фундамент капіталізму в окремо взятій країні закладався саме в ГМК, саме тут і збагнули, що з ним напряму пов’язаний дефіцит грошей. Так, у неплатоспроможному нині Промінвестбанку залишилося щонайменше 2 мільярди гривень металургів.

У жовтні відсутність замовлень (у кращому разі — короткострокові контракти), природно, змусила металургійні комбінати працювати «на склад». Тримались тільки ті, що виготовляли продукцію більш високої переробки і вищої якості. Дійшло до зупинки виробництв і оптимізації трудових ресурсів, простіше кажучи — до адміністративного зменшення заробітної плати, відправки робітників у неоплачувані відпустки і звільнень. Щоб уникнути масового безробіття, а також пов’язаних з цим колосальних державних видатків, уряд погодився надати галузі неабиякі пільги. За словами Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, природний газ металургам обійдеться за собівартістю, (електроенергія вже надходить для потужних меткомбінатів як для споживачів першого класу). Тарифи на перевезення залізничних вантажів обіцяно встановлювати адекватно цінам на металопродукцію для «Укрзалізниці» і машинобудівної галузі станом на серпень цього року та ін. Відшкодування ПДВ здійснюватимуть упродовж п’яти днів. Галузь одержить істотну підтримку через механізм рефінансування, схвалений у пакеті антикризових заходів. На перший погляд, таке потужне субсидіювання галузі може призвести до низки антидемпінгових розслідувань з боку Росії, Євросоюзу, США, але, найімовірніше, новоспеченому члену СОТ, з огляду на глобальну кризу, це вибачать.

Серед іншого уряд обіцяє поклопотатися перед Фондом держмайна України про коригування інвестиційних зобов’язань в угодах з купівлі-продажу підприємств з огляду на їх кризовий стан. Поклопотатися, звісно, ще не означає досягти позитивного результату. А домовленості про наміри, як і раніше, не містять стовідсоткових гарантій, оскільки обмежені жорсткими умовами і обставинами. Так, виконання вимоги Юлії Тимошенко про зниження цін на металопродукцію відповідають більше потребам ринку, аніж інтересам власників меткомбінатів. Недарма, погодившись запровадити декларування цін, дехто визнав, що це — шлях у нікуди.

Обіцянка оперативно повертати ПДВ може залишитися цяцянкою за умов скорочення бюджетних доходів, чого слід очікувати з огляду на тривалий характер глобальної кризи і наші внутрішні негаразди. Не додають оптимізму і прямодушні телекоментарі від гендиректора-іллічівця Володимира Бойка на тему «економіка повинна бути економною», бо йому кажуть про зниження енергомісткості за рахунок коксівного вугілля, а він — про гроші.

І нарешті про створення чергової антикризової комісії, яка досліджуватиме поточний стан справ у галузі. У ГМК працює, як на мене, досить змістовно балансова комісія. Знову когось щось не влаштовує? На всяк випадок повідомимо, що на біржі металів у Лондоні почали зростати ціни на квадратну заготовку і, кажуть, що це вже відчув реальний ринок. Це може нічого й не означати (ціни не покривають ані перехідних, ані постійних витрат і ще далекі до собівартості), але надія на позитивні переміни лишається. Як і від меморандуму про взаєморозуміння.