Нині вирощувати буряки одноосібникам майже неможливо

Справа, яка вважалась традиційною і масовою для подільського селянства, тепер виявилась заняттям лише для обраних. Причин для такої трансформації було достатньо. З одного боку, безвідповідальна державна політика в цій галузі призвела ледь не до повного її знищення. З другого — давно стало зрозуміло, що витримати конкуренцію можна лише завдяки використанню нових технологій. А вони коштують недешево.

Фахівці стверджують: якщо буряк дає менш як 350 центнерів з гектара, займатись ним не потрібно, культура приноситиме лише збитки. Але щоб досягти таких врожаїв, зусиль слід докласти чимало. Якщо раніше солодкі корені вважались однією з найбільш трудозатратних культур, адже саме вони давали хоч і важку, але роботу тисячам селян, тепер вони вимагають дедалі менше праці. Зате матеріальні затрати зростають просто на очах.

У корпорації «Сварог», що в Шепетівському районі, де зуміли виростити нинішнього року в середньому по 500 центнерів з гектара, заклали в такий урожай чимало, дотримавшись технологічних вимог вирощування. Це і діагностика ґрунтів, використання необхідного комплексу добрив, приорювання сидератів, застосування гербіцидів, захист від хвороб та шкідників... Якщо додати ще й роботу високопродуктивних бурякозбиральних комбайнів, то затрати на кожен гектар становитимуть понад десять тисяч гривень. Зрозуміло, що дозволити собі таку розкіш можуть лише потужні аграрні компанії. Саме вони переважно і збирають цьогорічний урожай солодких коренів.

Нині буряки майже викопано. Незважаючи на те, що посіви під ними в області скорочено до рекордної позначки, зібрали їх не менше, ніж торік. Уже накопано близько мільйона тонн. Середня врожайність — 429 ц/га, а це на 60 центнерів більше, ніж минулоріч. А лідером можна вважати Городоцький район, де мають по 576 центнерів з гектара. Уже наступної весни тут планують збільшити бурякові посіви. Є перспективні плани і в тому ж Шепетівському районі. Нинішнього року тут посіяли на тисячу гектарів більше, ніж минулого, і наступного не планують скорочуватись. Але така картина спостерігається далеко не скрізь. На багаті врожаї спокушаються лише одиниці. Бо ж проблема не тільки в тому, як виростити добрий буряк, але й у тому, що з ним робити далі.

Високими технологіями і врожайністю можуть похвалитись ті, хто має, так би мовити, «свої» цукрозаводи, коли є тісна співпраця власників підприємств та орендарів землі. Якщо ж господарство починає вирощувати буряк на свій страх і ризик, то культура приносить більше проблем, ніж прибутків.

Нинішнього сезону в області запрацювали лише п’ять цукрових заводів, а ще торік їх було дев’ять. Найбільшою проблемою стало не зменшення потужностей, а скорочення зон обслуговування. Адже окремим господарствам доводилось возити корені більш як за півсотні кілометрів. Транспортні витрати при цьому «з’їдають» чималу частку прибутку. Не дивно, що господарники шукають коротші шляхи, а вони пролягають до сусідніх областей.

Якщо окремим господарствам на цьому вдається дещо зекономити, то для економіки краю знову закладається бомба сповільненої дії, адже, втрачаючи сировину, вона втрачає і свої прибутки. Кардинально змінюється і карта посівів краю. Якою вона буде наступної весни, сказати важко.

Несприятливі погодні умови на початку осені, а пізніше — кризові буревії не просто стримали осінню посівну, а внесли серйозні зміни у плани господарників. Робити будь-які прогнози не береться жоден із них. Тому навіть справді непогані цьогорічні успіхи буряківників надихнули небагатьох.

Хмельницька область.

Солодкий пісок хочуть закласти за газ

Цукровиробники закликали уряд прийняти низку заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації в галузі. Про це йдеться в листі, адресованому Кабміну. Зокрема, просять вилучити цукор з режиму вільної торгівлі з Білоруссю, а також сприяти виділенню підприємствам галузі кредитних ресурсів обсягом 1,1 мільярда гривень (зокрема 480 мільйонів гривень для розрахунків за природний газ) під заставу виробленого цукру.

Також працівники галузі закликають уряд прискорити ухвалення рішення про закупівлю Аграрним фондом України 250 тисяч тонн солодкого піску.

Як зазначається в листі, причинами цього звернення послужила критична ситуація, що склалася в галузі. У посланні йде мова про те, що у вересні-жовтні нинішнього року збитки переробних підприємств оцінюються більш як у 160 мільйонів гривень. А в разі неприйняття дієвих заходів до кінця року вони можуть зрости щонайменше до 1 мільярда.