Із розмови з директором театру Володимиром Осиповим:
— Володимире Олексійовичу, ваш театр, доки працював з Андрієм Жолдаком, довго не давав репертуарних вистав. А нинішня прем’єра свідчить, що глядач дуже скучив. У залі аншлаг!
— До нас неможливо потрапити, квитки розпродуються задовго до показу вистави. І таких вистав є немало. Ми багато часу віддали на роботу з Жолдаком, й це себе виправдало —жолдаківські вистави
«Войцек» та «Ленін LOVE. Сталін LOVE» обов’язково пройдуть по престижних театральних аренах світу.— Це будуть гастролі?
— Це будуть фестивалі. Клопіт у тім, як вивезти на фестиваль вистави такого масштабу — багато виконавців, дуже складні декорації. А в цих проектах зацікавлено чимало країн. Певен, що попри загальмовану ситуацію в Україні, Черкаський театр скоро знову буде в епіцентрі подій. В червні у нас пройде ІV Міжнародний театральний фестиваль
«Сцена людства».—
Майже рік театр — без художнього керівника, після смерті Аліма Ситника, який 38 років керував колективом...— Готуємося оголосити всеукраїнський конкурс на заміщення посади художнього керівника. Атака режисерів на наш театр велика, бо всі знають, що його трупа готова до цікавих пропозицій. Черкаський театр — територія мистецьких експериментів.
— А співпраця з київським режисером Сергієм Архипчуком відбулася за чиєю ініціативою?
— Це бажання нашої бенефіціантки Тетяни Крижанівської. Вони з Сергієм разом вчилися у Дніпропетровському театральному училищі. Готувався бенефіс майже два роки. Ми давно не мали подібного досвіду. Та віднині беремо це за традицію. На черзі бенефіс заслуженого артиста України Юрія Берлінського.
— Черкаський театр переживає підйом?
— Ще з часу нашої першої роботи з Жолдаком над виставою
«Одруження», з 2001 року, триває цей підйом. Але театр мають підтримувати. Ось сьогодні в залі немає нашого міського голови, а це, на мій погляд, недобре...Із розмови з режисером Сергієм Архипчуком:
— У тексті вистави багато політичних натяків, відомих українських прізвищ. Це вигадав перекладач чи ви?
— Віктор Шовкун робив переклад дуже швидко, тому він дозволив нам коригувати текст. Моїх втручань там небагато. Робилися вони для того, щоб текст п’єси Гольдоні не був архаїчним. А гострі слова, лозунги, які можна прочитати на бігбордах дорогою з Києва до Черкас, пожвавлюють діалоги. Це намагання зробити Гольдоні своїм, українським.
Театр Гольдоні — це театр площі, комедії дель-арте. В тому театрі актори так захоплювалися імпровізацією, що забували, навіщо вони на сцені. І наша вистава — це теж
«театральний театр». Тут є відверті загравання з кулісою, плутання реквізиту. Інакше кажучи, це «стьоб», або, як у програмці сказано, — «музична забава для дорослих і не дуже».Підготувала Наталія ХІЛОБОК.