Фонд Леоніда Кучми «Україна» грантами відзначив талановитих дітей

Юна скрипачка Єва Рабчевська представляє Україну на міжнародних конкурсах, сама пише музику і дуже мріє про нову скрипку: «Нашим конкурсантам важко змагатися із закордонними. Бо у Франції чи Канаді учасникам міжнародних змагань держава дає найкращі інструменти». Свій інструмент дівчинка обрала ще у трирічному віці:

— Я сама піаністка, — розказує Євина мама, — але ще у три рочки, почувши по телевізору гру скрипки, донька одразу захотіла й собі так навчитися.

Відзначили грантом ще одну юну українку — восьмикласниця Галя Крюк своїми руками вже більше п’яти років шиє звіряток та казкових персонажів. Дівчинка — автор п’яти персональних виставок, дипломант українських та закордонних конкурсів, її колекція налічує понад 120 робіт. При цьому Галя Крюк — інвалід з дитинства. Маленькій героїні шиття м’яких іграшок допомогло долати важку хворобу, відволікало від післяопераційного болю (вона перенесла майже десяток операцій). Та Галя не любить говорити про хворобу й просить інших про це не згадувати:

— Я позитивна людина по життю, і все погане залишаю в минулому.

Окрім власне шиття, талановита дівчинка написала книжку для дітей: тут і віршики, і казка, і викрійки іграшок: прочитавши текст та дотримуючись запропонованих схем, можна створити власний ляльковий театр, — захоплювався Леонід Кучма.

Та це не єдині захоплення юної вінничанки — вона допомагає психологу у своїй школі та мріє стати акторкою театру. Жодної своєї роботи Галинка не продала: вона вважає, що кожна іграшка має частинку її серця, тож їх часто просто дарує, переважно у дитячі будинки.

Гроші, які отримала у вигляді гранту, дівчина віддасть батькам: «Я не знаю, скільки там грошей, та віддам їх батькам. У них проблеми зі здоров’ям, і я б хотіла допомогти їм, як вони колись мені».

Такі діти — приклад для дорослих, яких сьогодні так лякає криза, погоджувалися всі присутні. «Коли після шостої чи сьомої операції я прийшла до Галинки викладати українську мову, вона була вся перебинтована. Я намагалася не видавати хвилювання, та вона мене заспокоїла, сказавши, що обов’язково одужає. І одужала, навіть всупереч прогнозам лікарів. Після цього я й сама повірила, що дива трапляються, якщо віриш у це, — поділилася спогадами вчителька Галини Ірина Костенко.