Практично вже півроку в Україні панує глибока системна соціально-економічна, промислова та фінансова криза. За глибиною падіння ВВП, девальвацією національної грошової одиниці, обсягом промислового виробництва, темпами інфляції Україна досягла найгірших за останні 10—12 років позицій та посіла одне з перших місць у принизливому світовому рейтингу.

Січень-лютий нинішнього року посилив ці тенденції: порівняно з відповідним періодом 2008-го ми втратили третину промисловості, а в системоутворюючих галузях — хімічному, металургійному комплексі, машинобудуванні, будівництві — від 40 до 60%. Рекорди падіння обсягу виробництва становлять: сільськогосподарське машинобудування — мінус 97%, автомобілебудування — 83%. На початок березня чисельність офіційних безробітних перевищила 1 млн. 30 тис. осіб. Близько 2 млн. людей сьогодні працюють у режимі вимушених відпусток, скорочених робочих тижнів. Реальна заробітна плата в лютому скоротилася на 15 %, уперше за 7—8 років роздрібний товарообіг впав на 12%. Заборгованість із заробітної плати за лютий зросла приблизно на 40% і на першу половину березня дорівнювала 1 млрд. 700 млн. грн.

Найгостріше українська криза проявляється у взаємовідносинах кредитно-банківської сфери та сектору реальної економіки. Кредитування промисловості, малого та середнього бізнесу призупинено. Реальна ставка вартості кредитних ресурсів добігає 40%. Спостерігається небачене зниження довіри громадян до банківської системи, яка лише за жовтень 2008 — лютий 2009-го втратила 81 млрд. грн. через масове зняття ресурсів з депозитних рахунків.

Ситуацію з вартістю кредитних ресурсів треба розглядати передусім. За нинішніх умов середньострокові кредити, не кажучи про довгострокові, є недоступними для промисловців і підприємців. Потрібно задіяти механізм зниження вартості кредитних ресурсів через механізм часткового бюджетного фінансування, а також розглянути собівартість послуг банківської системи, бо там є значні резерви. Треба з’ясувати, чому при офіційно оголошеній обліковій ставці НБУ 12% фактична ставка становить 17%. Необхідно розібратися з обов’язковими резервами, політикою рефінансування та рекапіталізації, тобто задіяти цілий комплекс заходів Кабінету Міністрів та Національного банку з паралельними діями щодо зниження темпів інфляції.

Особливі заходи мають бути спрямовані на підтримку обслуговування споживчого кредитування, іпотеки. Близько 75% іпотечних кредитів були взяті у валюті, а девальвація гривні за останні 4 місяці становить 60%. Хто простягне руку громадянину, щоб допомогти обслуговувати споживчі кредити, захистити його від численних колекторських фірм, як зберегти житло, яке у нього в заставі? Тут потрібно не дива обіцяти, а давати реальні відповіді.

Щодо захисту внутрішнього ринку. Прийняте одне із небагатьох антикризових рішень про унікальне право уряду використовувати 13% імпортного захисного мита для підтримки національного виробника. З огляду на девальвацію національної грошової одиниці, необхідно використати цей період для зміцнення його позицій — там, де маємо можливості виробляти власну гарну продукцію і з відповідними вимогами до якості й цінових характеристик, впроваджувати активне імпортозаміщення. Для виробників конкурентоспроможної високотехнологічної продукції, яким потрібні імпортні складові, комплектувальні, слід створити максимально сприятливі умови в режимі критичного імпорту, нульових ставок ПДВ тощо. Минуло два місяці, як цей закон підписано під оплески — немає ні переліків критичного імпорту, ні механізмів державного замовлення... Навпаки — Кабінет Міністрів під тиском СОТ, МВФ відмовляється від наданих повноважень із захисту та стимулюванню внутрішнього ринку.

Минулий рік країна завершила з від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі у розмірі 18,5 млрд. дол. Порівняно з 2007 роком зростання становило 80%. Тільки з ЄС у нас негативне сальдо зросло удвічі — від 4 до 8 млрд. доларів. Очевидно, зараз, коли питання збереження власного економічного простору, можливостей реалізувати продукцію, збереження робочих місць набувають надзвичайної актуальності, потрібно робити конкретні кроки із захисту внутрішнього ринку сучасними та цивілізованими методами. Тому програма імпортозаміщення має бути чіткою та продуманою — продукція повинна залишатися конкурентоспроможною, якісною, щоб не постраждав споживач.

УСПП, антикризова громадська рада неодноразово заявляли про неприпустимість підвищення фіскального тиску на виробника в умовах кризи. Жодна держава собі такого не дозволяє, навпаки — намагається стимулювати платоспроможність споживацького ринку, створювати можливості доступу до кредитних ресурсів. У податковій політиці — такий само безлад, як і всюди. Ініціюється збільшення транспортного збору. Всією Україною розпочинаються акції протесту, і ті, хто це ініціював — уряд і коаліція, — миттєво очолюють рух за скасування цього податку. Так само сталося з місцевими податками і зборами. Значне підвищення акцизів на алкоголь та тютюн передбачають закони, які нещодавно проголосовані під виглядом антикризових. Орендну плату на землю так звана коаліція пропонує збільшити в 3—5 разів, так само — податок на нерухомість, і це в умовах, коли знижується платоспроможність громадян, не завантажені основні фонди, спостерігається глибоке падіння промисловості. Більш невдалого моменту просто не можна собі уявити.

Питання повернення ПДВ в умовах кризи є не просто серйозним — доленосним для підприємств. Нещодавно довелося побувати на підприємстві «Сумихімпром» — єдиному в Україні, яке спроможне виробляти стратегічну сировину для агропромислового комплексу — фосфорні добрива. Цех потужністю до 1 млн. т, яких вистачає для всього внутрішнього ринку на рік, стоїть повністю. Заборгованість по ПДВ, яка підтверджена перевірками, становить 61 млн. грн., строки вже давно минули, в цілому заявка — близько 100 млн. На підприємстві б’ють на сполох, воно терміново потребує державної допомоги.

Так і не відновлено механізми використання податкового векселя. Хоча уряд підписав чисельні меморандуми з хіміками, металургами, аграріями, будівельниками, де гарантував у п’ятиденний термін повернення ПДВ, угоди зірвані, а ситуація погіршується.

Промисловці розповідають, що відновлено всі корупційні схеми з ПДВ, а це вже питання Генеральної прокуратури. Необхідно також припинити перевірки, які просто виснажують підприємства.

В економіці немає запасу міцності, треба невідкладно допомагати підприємцям, які заробляють на себе та працевлаштовують звільнених із заводів людей. А що відбувається в нас? Біля офісу УСПП у центрі Києва — щоденні багатотисячні мітинги, тут усі — транспортники, таксисти, дрібні продавці — малі підприємці. В Україні душать бізнес, знищують паростки середнього класу, який за ці роки тільки-тільки почав піднімати голову. Тому наша головна вимога — мораторій на підвищення податків на 2009 рік.

Перевіреним антикризовим заходом є підтримка державно-приватних програм з пріоритетних напрямів економіки, інфраструктурних проектів у транспорті, житловому будівництві, регіональному розвитку, енергозбереження, інноваційної політики, підвищення енергоефективності. Про них багато говорилося, але все залишилося на словах. Однозначно необхідно збалансувати бюджет, прийняти зміни та доповнення до державного бюджету 2009 року. Хочу нагадати, що за Конституцією України 15 травня вже має бути бюджетна декларація на наступний рік, уже час працювати над цим документом.

Отже, змушений зробити висновок: Україна залишилася практично єдиною державою на європейському континенті та в СНД, яка до сьогодні не має загальнонаціональної антикризової програми у вигляді плану спільних дій уряду, Національного банку і парламенту. На жаль, за прогнозами світових експертів, криза матиме довгостроковий характер, ми щоденно чуємо погіршення прогнозів розвитку світової економіки. Тим більше неприпустимо зволікати з ефективними заходами, гаяти час на політичні протистояння. Саме тому промисловці, підприємці і роботодавці, в тому числі УСПП, представники антикризової ради ділової громадськості вимушені були відпрацювати власний проект антикризової програми. Він передбачає чіткі заходи за пріоритетними розділами — грошово-кредитна, валютно-курсова, податкова політика, підтримка внутрішнього ринку, малого та середнього бізнесу.

Розробка антикризової програми промисловців, підприємців і роботодавців з усіх куточків України є незаперечним фактом консолідації вітчизняної підприємницької спільноти навколо стратегічної мети —виведення економіки та країни в цілому із кризи. Пропозиції напрацьовані за межами політичної конкуренції, ми на всіх етапах ставили за мету максимальну деполітизацію, лише системні високопрофесійні оцінки та заходи. Вона пройшла громадське обговорення на рівні підприємств, організацій, науково-експертних кіл, держструктур країни. Впевнені, що програма, яку підготувала ділова громада на підставі власного досвіду та напрацювань, має стати невід’ємною складовою загальнонаціональної програми антикризових заходів.

Правління УСПП прийняло рішення скликати наприкінці квітня всеукраїнські громадські збори з тим, щоб проаналізувати антикризові дії влади у контексті невідкладних заходів та тієї політики, яка спрямована на перспективу, допоможе українському виробникові знайти своє гідне місце на посткризових світових ринках.

Анатолій КІНАХ, президент УСПП, народний депутат України.