Моршин — курорт гарний,а профспілкове майно в ньому — ду-у-уже ласий шматочок!

Ще б кілька годин — і, певно, не побачила б уже цих руїн. Машини, незважаючи на те, що був вихідний день, справно вивозили будівельне сміття — все те, що залишилося після руйнування колишнього двоповерхового будинку, який є (а тепер вже — був, лише місце залишилося) власністю дочірнього підприємства Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Щоправда, адміністрація лікувально-оздоровчих закладів профспілок України аж ніяк не планувала зносити приміщення, а, навпаки, прагнула повернути будівлю собі, як законному власнику.

Головний лікар «Моршинкурорту» Богдан Аксентійчук дивувався: побігли в міліцію, однак та відреагувала своєрідно: громадський порядок ніхто не порушує, тож умішуватися не будемо. Хоча, за законом, і це знає кожен міліціонер, на знесення будинку в центрі міста потрібно мати дозвіл, тим більше, якщо використовуєш важку техніку в курортній зоні, де багато відпочивальників.

Моршинський міський голова Руслан Ільницький прокоментував ситуацію так:

— Право на знесення споруди має обов’язково підтверджуватися рішенням виконкому. А в даному випадку (тим більше, що судом у спорі, кому належить будинок, крапку не поставлено) такий дозвіл не давався. Хоча окремі лобістські групи з числа депутатів були в цьому дуже зацікавлені. Отже, такі дії, на моє переконання, є незаконними. І загалом — це ганебний факт для Моршина...

Профспілкове — це чиє?

Відпочивальники та гості міста приїжджають сюди лише на кілька тижнів і їдуть додому в цілковитій упевненості, що побували в райському куточку землі. Ну і слава Богу! Навіщо їм знати, яким напруженим і непростим життям живе місто, точніше — його бізнесова і політична еліта, яка, як і повсюдно в Україні, являє собою дуже часто «два в одному»: коли бізнес розкручуєш завдяки політичній активності. Курортні містечка в цьому плані просто золоте дно. Профспілкові санаторії часто-густо стали ділити-переділювати. Коли закони чітко не виписані, легко розпочинати судові справи. А як у результаті слабинку хтось дасть? І майно враз уже не профспілкове! Звичайно, профспілки з тим, що хтось від їхньої власності потихеньку щось та відкушує, воюють. Однак справи просуваються з перемінним успіхом, на мій погляд, і саме через те, що ще за часів Союзу профспілкове майно переходило з рук у руки.

І хоч основні профспілкові фонди було передано товариству у власність, з цим час від часу не погоджується Фонд державного майна України, точніше — люди, що отримували його довіреності і пишуть позовні заяви, в яких оскаржується законність створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». На одну з них судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України в червні 1997 року постановила, що претензії Фонду держмайна до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є безпідставними, та підтвердила правомірність володіння профспілками його майном. До речі, це рішення залишене без змін постановою Верховного Суду в листопаді 2007-го.

Сьогодні в судах України лежить чимало справ щодо майна профспілок, і держава з тим питанням мала б нарешті визначитися. Чи припустима ситуація, коли якась приватна структура замислює вилучити певне майно профспілок, яке їй припало до душі? З цього приводу в Моршині відбуваються історії, що можуть викликати заздрість навіть в Остапа Бендера.

Чи не названою законодавчою каверзою, наприклад, вирішив скористатися мешканець Моршина Роман Дармонук, який отримав довіреність від Фонду держмайна України на право представляти інтереси фонду в судових органах? (Хоча на Львівщині успішно діє регіональне представництво фонду, яке могло б самостійно представляти інтереси держави в судах.) В той же час Р. Дармонук дістає повноваження представляти інтереси приватного підприємства — ВАТ «Родон» (м. Івано-Франківськ), яке, власне, і вступило в суперечку з профспілками за корпус санаторію «Світанок». Однак чомусь корпус № 4 санаторію «Світанок» реєструється Стрийським БТІ не за Фондом державного майна України, а за приватним підприємством «Родон».

У читачів, звичайно, може виникнути запитання: чого це приватні підприємства цікавляться профспілковим майном? Повинні ж вони для цього мати хоч якісь мінімальні підстави, щоб розпочинати судову тяжбу із зовсім не слабкодухою структурою, якою є профспілки. Підставами вважають — зверніть увагу! — давню участь у реконструкції чи добудові корпусів на замовлення профспілок. І це зовсім нічого, що ще за радянських часів за угодою 1987 року, підписаною керівником Центральної ради з керівництва курортами профспілок, так званою ВЦРПС, зазначено, що профспілки зобов’язуються виділяти забудовнику в побудованому ним корпусі «90 відсотків путівок у заїзд від числа місць, фактично ним профінансованих, причому за плату». І з 87-го року такі путівки «Родону», як і іншому претендентові, вже на інший корпус, Івано-Франківському аграрному об’єднанню, виділялися. До речі, на таких само підставах вступило у спір з профспілками кілька приватних, а колись державних, підприємств. Хоча на момент приватизації більшості цих бізнесових структур в їхньому статутному фонді таке майно не значилося. Можна собі уявити, як відбуваються перемовини: «Хлопці, є майже безпрограшна справа — забрати корпуси санаторіїв у профспілок. Допомагали ж ваші попередники проводити капітальні реконструкції, ремонти спальних корпусів за державні кошти. І справу потрібно повести так, щоб суд засумнівався, чи за законом санаторіями володіють саме профспілки? Може, все це і досі державне (є тут кілька зачіпок)? І тоді, виходить, за певної спритності, усе це майно може бути і вашим, тобто приватним!»

Останнім часом судові спори профспілки виграють, зокрема Львівський апеляційний адміністративний суд 27 листопада 2008-го визнав корпуси санаторію «Світанок» власністю ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». На додаток 28 грудня 2008 року на користь профспілок прийнято рішення Господарським судом Львівської області. Про це неодноразово повідомляли начальника Стрийського БТІ, з проханням утриматись від будь-яких дій з реєстрації права власності на спальний корпус № 4. Однак п’ятнадцятим грудня реєстрацію права власності на корпус за ВАТ «Родон» все ж таки було проведено. Що це означає? Що знову розпочинається судова тяганина і все знову піде по колу! Наново тепер потрібно буде оскаржувати рішення БТІ, і справа затягнеться якщо не на роки, то на місяці. Дивно і незрозуміло, чому так спішить Стрийське БТІ реєструвати проблемні об’єкти? Коли, приміром, право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в Моршині не реєструється роками...

Не працюємо — лише судимось!

У перші роки незалежності, коли профспілки переживали складні часи, палац культури «Моршинкурорту» передав своє двоповерхове приміщення в оренду. Попрацювавши і переконавшись, що місце розташування будинку прекрасне, орендар захотів викупити приміщення. Однак хотіти — не мати. І до сьогоднішнього дня майно, тобто будинок, перебуває в статутному фонді ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», на що є всі підтверджувальні документи.

— Після того, як орендар дивним чином отримав документи на власність, зареєструвавши це майно, скажемо так, за ТОВ «Т.», він перестав платити оренду, — жаліється Богдан Аксентійчук. — Ми, в свою чергу, звернулися до суду, і той, витребувавши всі документи, виявив, що свідоцтво на право власності видано безпідставно. В цей момент громадянин П. починає перереєстровувати майно і спочатку собі, як громадянину, передає його за мировою угодою. А коли Апеляційним судом Львівської області вирішується питання про скасування мирової угоди, дарує спірне майно іншому ТОВ, директором якого він же і виступає. Розуміючи, що виникла небезпека втратити будинок (хтось купить, заставить), ми звернулися до суду про визнання права власності на дане майно і просили вжити заходів для забезпечення позову. Суд наклав арешт на майно, ухвала пішла в міліцію, у виконком і у відповідну виконавчу службу. Остання відкрила провадження і передала будинок нам на зберігання. Ми навіть найняли охоронну фірму, та все одно в один прекрасний день будинок зносять. А раз так — немає самого предмету спору, оскільки землю навколо вони вже приватизували. Хоча теж — як можна було приватизувати землю, яка є прибудинковою територією? Літати ж люди не мали? Справа стосовно цього теж перебуває в суді, адже ми втрачаємо в межах 20 соток дорогої землі. Одним словом, твориться беззаконня, рішення суду не виконуються ні виконавчою службою, ні правоохоронними органами. Звертався я і до прокуратури, мені пообіцяли відреагувати, але наразі нічого не чути. Тобто нам є чим займатися. Замість того щоб лікувати людей з усієї України, судимось і судимось.

— Минулого року 19 мільйонів інвестицій було вкладено профспілками в Моршин, — розповідає Роман Ільницький. — Перед тим публічно перед громадою представлявся бізнес-план, що дістав, як на мене, загальне схвалення. Цього року планується приблизно така ж сума інвестицій. Профспілки допоможуть місту провести теплотрасу, поміняти труби, зробити реконструкцію центральної котельні. І це — ще один поступ у розвитку курорту. До того ж «Укрпрофоздоровниця» є основною бюджетонаповнювальною організацією. Для міста просто неможливо, щоб така структура хоч на день та перестала сплачувати податки...

Виконавчий комітет, на жаль, свого часу приймав рішення стосовно оформлення прав власності ВАТ «Родон» на один з корпусів, це було зроблено під тиском окремих юристів та депутатів, які представили на колегіальний орган, виконком, достатні, на їхню думку, аргументи, щоб прийняти таке рішення. Ми очистилися потім від таких юристів. Як би це не було прикро, в міській раді є група депутатів, яка й надалі намагається підтримувати інтереси різного роду приватних структур і віднаходити будь-який юридичний привід, щоб перерозподілити майно. Нещодавно позиція більшості міськради була виражена рішенням сесії: ми припинили будь-які судові процеси проти «Укрпрофоздоровниці» і не ініціюватимемо їх більше проти профспілок. В кінцевому результаті, виходячи з остаточних рішень свого часу Господарського та Верховного судів України, ми побачили правовий статус «Укрпрофоздоровниці». І буде дуже добре, якщо кожен усвідомить свій правовий реальний статус і перестане воду каламутити. А буде просто сумлінно працювати.

Замість післямови

Наостанок мені, як журналістові і простій людині, яка не менше 30 років сплачувала профспілкові внески, хочеться запитати: чому так просто майно профспілок стає в Україні приватним? Чому санаторії та профілакторії починають приносити прибутки окремим хватким особам, незважаючи на те, що ціла країна, відриваючи від своїх кровних заробітків, перераховувала свого часу кошти на рахунок профспілок? Чи не маємо ми нарешті заговорити про це голосніше і наполегливіше?!