Саме така тактика буде головною під час нинішньої посівної для аграріїв краю. Затяжна весна, вологі грунти дещо притримали роботи, і в деяких районах на поля тільки почали виходити перші сівалки. Однак у цих затримках свої переваги — господарства мали ще якийсь час для того, щоб стягнути і кошти, і добрива, і пальне. В переважній більшості районів роботи проводитимуться за рахунок господарств. Ні на державну підтримку, ні на допомогу Аграрного фонду, ні на співпрацю з банкірами уже не покладають особливих надій. Господарства мобілізують всі власні ресурси.

Де їх узяти? На це запитання у кожного своя відповідь. У Дунаєвецькому районі, приміром, до цього часу збереглись чималі зернові запаси, котрі й залишаються основною розрахунковою валютою. Хоча торік тут зібрали ледь не рекордний урожай у більш як сто тисяч тонн зернових, проте великих капіталів на цьому не заробили. «Найбільшою проблемою стало те, що великий вал не дав такої ж відмінної якості зерна, — розповів начальник районного агроуправління Сергій Сковер. — Тож ніхто і не розраховував, що фуражне зерно можна буде продати за високими цінами».

Це і стало на заваді господарствам району тоді, коли активні форвардні закупівлі проводив Аграрний фонд. Закупівельна ціна на пшеницю шостого класу була такою низькою, що не покривала затрат на її виробництво, тож продавали лише в крайньому разі, коли треба було погасити борги чи купити найнеобхідніше.

Добре, що в районі зуміли швидко зорієнтуватись щодо закупівлі добрив. Зробили це ще з осені, коли ціна була стабільною. Хто мав кошти, тоді ж прикупив і пальне, так що тепер виходять в поле на осінніх запасах. Ну а решті доводиться вдаватись до всяких хитрощів: хто обмінює зерно на потрібний товар, хто працює в борг з розрахунку на майбутній урожай.

Як би не було важко, район планує вийти на торішні площі посівів у 50 тисяч гектарів. Перші три тисячі весняного посіву ячменю та гірчиці вже зроблено. Всього під ярі зернові мають намір відвести до 16 тисяч гектарів. Основний акцент буде зроблено на зернові. А з буряками переважна більшість господарств цього краю розпрощалась. Так склалось, що поблизу — жодного цукрозаводу. А зав’язувати партнерські стосунки з переробниками на далеких відстанях — справа неперспективна і невигідна.

«Добре те, що керівники господарств не почали робити великої трагедії з того, що не змогли швидко продати зерно, — продовжив Сергій Сковер. — Ці запаси підштовхнули до розвитку тваринництва. В районі працює дві потужні птахофабрики, котрі готові купувати фуражне зерно. До того ж знову набуває популярності свинарство. Звичайно, про різкий стрибок говорити зарано, але кожен господарник намагається працювати так, щоб отримати максимальну користь. Бо надіятись просто немає на кого».

Великі надії область покладала на співпрацю з Аграрним фондом щодо форвардних закупівель. На жаль, скористатись його фінансовою підтримкою вдалось аж ніяк не всім. У Летичівському районі окремі господарства спробували підготувати необхідні документи на форвардні продажі, однак виконати всі вимоги, котрі ставить фонд перед продавцями, так і не вдалось. «У когось виявились борги перед Пенсійним фондом, хтось не встиг вчасно підготувати всі довідки, хтось розрахувався із боргами пізніше, а в результаті все це закрило доступ до кредитних коштів», — прокоментував ситуацію начальник районного управління агропромислового розвитку Віталій Мазуркевич.

Хтось не встиг із форвардними продажами, а хтось свідомо проігнорував «добривну» підтримку все того ж фонду. Оголошена ним ціна аміачної селітри перевищує ту, за якою господарствам вдається купувати її самотужки. До того ж всі транспортні витрати з доставки фондового добрива мають лягти на плечі господарств. Такі умови для багатьох є просто кабальними. Не дивно, що в області назбиралось лише два десятки хазяйств, котрі готові скористатись такою підтримкою. Переважно це фінансово забезпечені господарства.

На Летичівщині таких не знайшлось. Не змогли тут подолати і перепони, виставлені банківськими установами. Лише одне господарство зуміло зібрати пакет документів, що вимагав банк для отримання кредитів. Та це не зрушило справу з місця — документи в банку, а кредиту так і немає. Інші ж фінансові установи навіть обіцянок не роздають — всі кредитні лінії для селян закриті.

Але й в цій ситуації хлібороби району не здаються. З осені запланували посіяти навіть більше, ніж було торік. Для цього зробили непоганий заділ озимих. А от чи вдасться перевиконати весняні плани, поки що сумнівно.

Залишається лише дивуватись винахідливості та спритності селян, котрі за тотального безгрошів’я знаходять таки все необхідне для весняних робіт. Правду кажуть: хоч скривляться, а зроблять. І посівну проведуть, і полям облогувати не дадуть. Якими будуть результати цієї роботи, покаже час.

Хмельницька область.

Утім, добра погода компенсує грошовий дефіцит. Майже 25 тисяч гектарів щодня засівають хлібороби Хмельниччини. В області насіння ярих зернових уже зароблене в землю на третині площ — із планованих близько 600 тисяч гектарів. Багатьом господарникам через брак коштів, неможливість придбати вдосталь добрив і дотриматися усіх технологічних вимог для отримання високого врожаю доводиться покладатися саме на природні чинники.

На Полтавщині весняно-польові роботи цьогоріч розпочали майже на два тижні пізніше, ніж зазвичай. На початок тижня посіяно заледве 137 тисяч гектарів ярих культур із планованих майже 1, 2 мільйона (торік на цей час було посіяно 61 відсоток до запланованих площ). Ситуація складається так, що одночасно доводиться вести посів усіх культур, окрім сої, кукурудзи, гречки та проса.