Кому більше потрібні бюджетні кошти?

Ось уже кілька років в Ізяславській міській ради немає миру. Традиційна для сучасного політичного життя формула протистояння «влада — опозиція» тут дещо змінила свої акценти. По різні боки опинились не представники різних політичних сил, а частина депутатів і міський голова. Сесійні баталії та бурхливе листування непримиренних сил на сторінках місцевої преси набили оскому багатьом. Якщо глянути стороннім оком, може видатись, що вся діяльність міської влади тільки в цьому й полягає. А тим часом конфлікт зайшов далеко.

Голова

Те, що Ігор Кондратюк стане міським головою, гадаю, було несподіванкою не тільки для ізяславчан, а й для нього самого. Хто міг робити ставку на молодого, мало кому відомого у райцентрі, не підтримуваного ні місцевим бізнесом, ні владними структурами кандидата? Але, на диво, усі ці політтехнологічні мінуси якраз і спрацювали. Трохи більше як півтори тисячі голосів переважно молодшого покоління містечка якраз і вистачило для того, щоб Кондратюк очолив міську владу. Утім, вже на першій сесії стало очевидним, що на цьому переможна хода призупиняється, а розпочинається непростий шлях конфліктів.

Спочатку розгорівся скандал щодо бюджетних двохсот тисяч гривень, які замість ремонту вулиці пішли фактично на вітер. Але найбільше депутатів-опозиціонерів обурило неправильне, на їх думку, встановлення премій як самому голові, так і апарату ради.

Щоправда, сам Кондратюк всі ці звинувачення відкидає. Мовляв, компромат опоненти почали шукати через особисту неприязнь. Натомість жодного звинувачення з боку правоохоронних структур, а тим більше визнання злочинів у суді немає. А тому совість і діяння голови — білий аркуш. А «чорні записи» вписують місцеві обранці, котрі не погоджуються з діяльністю голови.

Депутати-бунтарі

Таких у міській раді виявилося сімнадцять із трьох десятків. Саме вони поставили свої підписи і в листі до редакції, і в зверненні до обласної ради та адміністрації, і в проханні до обласної прокуратури. Цікаво, що в цьому бажанні об’єдналися представники різних політичних сил, отож мені запідозрити їх у політичній заангажованості важко.

А тим часом...

А от за підтвердженням своїх звинувачень довго по Ізяславу не водять. Кожному охочому тут демонструють вулицю, в яку «закопано» 200 тисяч гривень. Історія ця почалась ще за минулого міського голови, коли депутати не пошкодували для ремонту цих грошей із бюджету. Чому роботу довірили заїжджій приватній структурі в той час, коли місцеві комунальні служби потерпають від безгрошів’я, сказати важко. Натомість ізяславчани дуже швидко побачили, що після перших злив «відремонтована» дорога перетворилась на багнюку.

Цього депутати стерпіти не змогли. Вони провели експертизу виконаних робіт, звернулись до суду і таки домоглись його рішення про повернення коштів у бюджет. Але далі почалось щось неймовірне. Після того, як виконавча служба наклала арешт на рахунки та майно бракороба, надходить заява з Ізяславської міськради про... повернення наказу без виконання.

Пояснення у голови знайшлось: винуватці, зіславшись на відсутність грошей, пообіцяли зробити тротуари на іншій вулиці. Тому з ними і був підписаний ще один договір.

Як на мене, цікава ситуація, чи не так? Коли хтось вперто наступає на ті само граблі, чи не виникне запитання: для чого? Якщо все робилося для зручності і комфорту мешканців міста, то варто зауважити, що вулиця розбита, а тротуарів немає й досі. Втім, так само, як і грошей у бюджеті.

— Та це ж просто в голову не вкладається, як так можна обходитись із державними грошима, — в один голос казали депутати під час нашої зустрічі. — Голова, котрий повинен битись за кожну копійку для громади, так щедро роздає тисячі! А головне — себе не забуває. Чого тільки варте рішення про встановлення премій?

Більше половини депутатів стверджують, що голова разом із секретарем міськради підробили рішення першої сесії щодо виплати премій і доплат. Щоб довести свою правоту, депутати створили тимчасову контрольну комісію діяльності міського голови, яку очолив Олександр Петренко. У висновках комісії значиться і таке: майже два роки премії виплачувались без рішення сесії. Тільки на 16-й сесії було прийняте рішення про встановлення надбавок міським посадовцям за високі досягнення в роботі. А в затвердженому на тій само сесії положенні про преміювання говорилось, що воно здійснюється на підставі рішень міськради. «Таких рішень не було, ми за них не голосували, — кажуть Петренко та його однодумці, — але це не завадило голові видати розпорядження на преміювання та надбавки майже на 348 тисяч гривень протягом трьох років».

У Кондратюка для всього цього теж є пояснення: «Відповідне рішення було прийняте вже на першій сесії. Просто тоді ситуація в залі була такою напруженою, що, можливо, не всі зрозуміли, за що голосували. А дехто просто забув, чи було таке голосування».

Просто з робочого місця, в оранжевих жилетах до кореспондента прийшли жінки, що працюють двірниками на вулицях райцентру. Вони мало розбираються у сесійних баталіях та бюджетних процесах. Однак розповіли, що рік тому міське житлово-комунальне підприємство, в якому працювало до півсотні чоловік, йшло до банкрутства. Тоді у міській казні не знайшлось грошей, щоб підтримати комунальників. Частина двірників опинилась без роботи і заробітків. Тепер вони переконані, якби не втручання депутатів, їм так і не надали б роботи в новоствореному підприємстві. Але й після цього проблем і боргів менше не стало. Управління ПФ в Ізяславському районі змушене було звернутися до міськради із проханням внести в бюджет кошти на погашення заборгованості пенсійних страхових внесків підприємства-банкрута. Якщо це не буде зроблено, то тим само двірникам не буде зарахований трудовий стаж у 30 місяців. Для того, щоб праця протягом двох з половиною років не виявилась марною, потрібно сплатити близько 260 тисяч гривень. «З січня ми чотири рази отримали по сто гривень», — розповіли двірники. А якими ж вони можуть бути, ті заробітки, коли ще за минулий рік міський бюджет завинив своєму ж комунальному підприємству 42 тисячі гривень, за два місяці нинішнього — ще майже стільки само, і вже березневий борг очікується у 32 тисячі гривень.

А це значить, що розбиті дороги, захаращена річка Горинь, яку так і не допомогли розчистити 50 тисяч гривень із бюджету, занепалий парк, що завжди був місцевою окрасою, занедбані пам’ятки архітектури — все це визначатиме обличчя міста і життя в ньому ізяславчан. Не дивно, що люди шукають причини такого стану?

Сила закону

Зрозуміло, що у цих проблемах, як і у багатьох звинуваченнях, висунутих голові депутатами, пересічному ізяславчанину розібратись важко.

Ще в липні 2007 року у відповіді, яка надійшла депутатам-скаржникам із Ізяславської райпрокуратури наприкінці лютого нинішнього року, читаємо: «Факти ... щодо незаконного преміювання і виплат надбавок... міському голові та його заступникам проведеною прокуратурою району перевіркою не знайшли свого підтвердження».

«Незрозуміло, чому такий опір знаходить наше бажання повернути не в свою кишеню, а в міський бюджет кошти, котрі так потрібні громаді, — знизували плечима депутати. — Жоден із нас не висував ніяких особистих вимог. Жоден не переслідував кар’єрних цілей, не керувався партійними амбіціями. Ми просто хочемо, щоб хтось дбав про наше місто, про людей, котрі в ньому живуть. А вони не забудуть про добрі справи. Обов’язково віддячать».