Сучасний стан правосуддя в Україні вимагає негайного розв’язання важливих проблем судової влади. До таких, насамперед, можна віднести проблеми добору та призначення суддів, навантаження їх судовими справами, посилення незалежності суддів, застосування до них імунітетів, визначення порядку притягнення представників Феміди до відповідальності, підвищення ефективності діяльності органів суддівського самоврядування та інші.

Вирішити ці питання можна лише шляхом реалізації комплексу заходів судово-правової реформи, які передбачають, зокрема, виконання міжнародних та європейських зобов’язань України. З урахуванням особливостей діючої у нас судової влади вважаємо за необхідне здійснити такі заходи щодо її реформування:

1. Підвищення статусу суддів та зміцнення їхньої незалежності

Першочерговим етапом у напрямі підвищення фахового рівня суддів має стати процедура їхнього добору. Вона має здійснюватися на відкритих конкурсних засадах шляхом проведення іспитів у форматі незалежного та анонімного тестування. Пріоритетні права повинен мати той кандидат, який показав кращі результати згідно з незалежним та анонімним тестуванням. Зокрема, такий кандидат матиме право першим обрати суд, в якому він бажає працювати, за наявності вакансії.

Доцільно також передбачити конкурсний відбір суддів у судах вищого рівня. Представник Феміди має обиратися безстроково Вищою радою юстиції для уникнення впливу політичних чинників. Як один із варіантів можна запропонувати обирати суддів безстроково зі встановленням випробного терміну. Випробні терміни, за висновками Венеціанської комісії, спричиняють труднощі для суддівської незалежності, але якщо вони застосовуються, то не мають перевищувати терміну, достатнього для оцінки придатності судді. Наприклад, півтора-два роки. Існуючу процедуру першого призначення кандидатів на посаду судді строком на п’ять років також треба розцінювати як випробний термін, який може підірвати незалежність суддів, оскільки вони можуть відчувати тиск під час вирішення судових справ.

У разі обрання суддів безстроково треба обмежити повноваження парламенту стосовно призначення представників Феміди на посади до судів загальної юрисдикції, оскільки може існувати небезпека, що політичні міркування переважатимуть над об’єктивними якостями кандидата. Таким чином, необхідно внести відповідні зміни до ст. 128 Конституції України.

Також доцільним вбачається переформатування ставлення до кваліфікаційних класів з позиції визначення процедури та факту здобуття відповідного класу як необхідної умови для заняття посади в суді вищого рівня. Пониження в класі судді має стати підставою для направлення судді на допідготовку за індивідуальною програмою.

Варто збільшити віковий ценз кандидатів у судді, наприклад, з 30 років, з метою підкріплення професійного рівня та ділових якостей кандидата життєвим досвідом.

Крім того, треба обмежити вплив голів судів на суддів, тобто суттєво зменшити адміністративні повноваження голови суду, які дають можливість втручатися у діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Справи мають розподілятися між представниками Феміди за певним чітким та прозорим алгоритмом, який усунув би суб’єктивні чинники під час розподілу справ. Наприклад, розподіл справ міг би здійснюватися відповідно до черговості. Така само позиція висвітлена у висновку Венеціанської комісії. До того ж механізм розподілу справ має бути нормативно закріплений, а серед критеріїв та норм під час розподілу справ має враховуватись стаж роботи, досвід та посада.

Голови судів не повинні вирішувати питання про преміювання суддів. Господарські питання суду має вирішувати керівник апарату.

Треба підвищити рівень заробітної плати суддів (насамперед, місцевих та апеляційних судів), однак розмір винагороди треба чітко визначити в законі, унеможлививши підзаконне регулювання питань такого характеру. Водночас судді мають декларувати доходи своєї сім’ї, а за неналежне виконання цього обов’язку законом слід передбачити дисциплінарну відповідальність.

2. Посилення відповідальності

Треба визначити чіткий перелік та конкретизувати підстави, за яких суддю може бути звільнено із займаної посади та притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Однак до того ж треба передбачити, що звільнення є можливим лише в разі наявності достатніх підстав, а також у випадку вчинення суддею аналогічних порушень повторно.

Необхідно створити постійно діючу дисциплінарну комісію суддів, членами якої будуть висококваліфіковані юристи, насамперед, судді у відставці, оскільки знання та досвід роботи сприятимуть викриттю порушень, корупційних схем тощо. До того ж потрібно розробити механізм, який унеможливлював би участь цих же членів комісії у протиправних діях.

Потрібно забезпечити можливість кожній особі звертатися до дисциплінарної комісії. Також доцільним вбачається запровадження служби судових інспекторів.

Необхідно встановити, що неучасть в обов’язковому навчанні не має бути підставою для дисциплінарної відповідальності, що відповідає висновку №3 Консультативної ради європейських суддів Ради Європи.

Окрім того, потребує нормативного визначення та деталізації термін «аморальний проступок», вчинення якого тягне за собою дисциплінарну відповідальність (п. 5 ч. 1 ст. 111 проекту закону «Про судоустрій та статус суддів»).

3. Впорядкування імунітету представників Феміди

Необхідно обмежити існуючий імунітет судді стосовно затримання та арешту. Такий функціональний імунітет має виключати кримінальну відповідальність за ненавмисні помилки, допущені під час відправлення правосуддя.

Треба також обмежити роль парламенту в знятті суддівського імунітету або взагалі позбавити народних депутатів таких повноважень з огляду на значну тривалість та недосконалість цієї процедури. Адже за час розгляду відповідного питання притягнення судді до відповідальності може бути суттєво ускладнене, або взагалі унеможливлене. Таке питання має бути віднесене до компетенції суду й вирішуватися згідно з визначеними законодавством процедурою та порядком, на основі чітко визначених критеріїв та підстав. Наприклад, питання про згоду на затримання представника Феміди може вирішувати відповідний апеляційний суд (або Вищий кримінальний суд — після його створення), а за наявності обґрунтованих підстав вважати вірогідною упередженість такого суду — Верховний Суд України. Водночас треба врахувати, що такі зміни вимагатимуть внесення змін до Конституції (висновок №401/2006 «Щодо законопроекту про судоустрій та статус суддів в Україні», схвалений Венеціанською комісією від 20 березня 2007 року).

4. Удосконалення системи судів

Створення окружних кримінальних судів на базі відповідних палат в апеляційних судах зменшить навантаження на представників Феміди районних судів, забезпечить належний розгляд справ, судові вироки стосовно яких на сьогоднішній день виносяться апеляційними судами в першій інстанції, однак не оскаржуються в апеляційному порядку через відсутність відповідної ланки в судовій системі.

Такі суди зможуть прийняти на себе навантаження із розгляду справ інших категорій, зокрема тих, де підсудна особа перебуває під вартою. Таким чином, скоротяться видатки на конвоювання підсудних та реконструкцію приміщень судів районного рівня для утримання підсудних.

Також треба запровадити суд присяжних, як це передбачено Конституцією України.

Необхідно створити Вищий цивільний та Вищий кримінальний суди, що обумовлено необхідністю забезпечити право на касаційне оскарження у цивільних та кримінальних справах та право на розгляд справи впродовж розумного строку. Створення відповідних судів позитивно сприятиме більш ефективному розгляду справ. Верховний Суд через перегляд справ за винятковими обставинами забезпечуватиме однакове застосування законів, особливо судами різних спеціалізацій, одні й ті самі судді не братимуть участі в перегляді власних рішень.

Процес створення судів треба спростити, долучивши до нього Вищу раду юстиції (згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії).

Варто сприяти впровадженню альтернативних способів вирішення конфліктів та спорів, зокрема — служб медіації, які, працюючи у сфері примирення винного із потерпілим, зменшуватимуть навантаження на суди першої інстанції.

5. Забезпечення ефективності суддівського самоврядування

Система суддівського самоврядування є занадто складною і потребує спрощення. Пропонуємо чітко визначити межі повноважень та питання відання кожного із органів суддівського самоврядування, оскільки на даний момент межі цих повноважень розмиті, а внаслідок наявності великої кількості таких органів та їхню структурну розгалуженість їх функції дублюються, що не сприяє їхній ефективній роботі.

Венеціанська комісія пропонує Вищій раді юстиції передати повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Більшість складу Вищої ради юстиції — будуть судді. Серед повноважень цієї ради можна відзначити, зокрема, перевірку кандидатів щодо вимог, встановлених законом, рекомендацій стосовно висунення кандидата на посаду судді чи щодо обрання судді безстроково, звільнення його з посади, проведення кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікаційних класів, оприлюднення інформації про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад.

Також доцільно передбачити законом створення структурних одиниць у складі Вищої ради юстиції (комітети, підкомітети), діяльність яких треба організувати за принципом спеціалізації виконуваних Вищою радою юстиції функцій. Однак для цього необхідно внести відповідні зміни до Основного Закону.

Треба передбачити гарантії стосовно діяльності голів суду, забезпечивши їм можливість після обрання відпрацювати встановлений термін. Піддавати голів суду контролю виборного органу, який може їх звільнити в будь-який час, не виявляється доцільним.

6. Впровадження організаційно-інстанційних змін

Треба відмінити не властиву судам функцію накладення стягнень за адміністративні проступки. Це має бути функцією лише адміністративних органів, а вже рішення цих органів можна оскаржити до адміністративних судів у порядку адміністративного судочинства. Такі зміни сприятимуть зменшенню навантаження на суди. Ті ж склади адміністративних правопорушень, які передбачають суворі стягнення, що розцінюються Європейським судом з прав людини як кримінальне покарання, необхідно віднести до категорії кримінальних проступків, які, відповідно, будуть підсудні судам.

Згідно з Резолюцією №1466 Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 5 жовтня 2005 року (підпункт 13 пункту 13) необхідним є покращення доступу до правосуддя шляхом впровадження системи безоплатної правової допомоги відповідно до настанов Ради Європи та практики Європейського Суду з прав людини. Отже, потрібно розробити та прийняти Закон України «Про безоплатну правову допомогу» з метою гарантування права на судовий захист та доступу до суду малозабезпечених категорій населення. Цей закон має створити умови для надання якісної правової допомоги в усіх справах, зокрема, й за рахунок держави.

У 2006 році Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права було розроблено проект Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Концепцію схвалено Указом Президента від 9 червня 2006 року.

Надходження від судового мита або збору треба спрямовувати безпосередньо на забезпечення судового процесу. Відповідно, необхідно змінами до Бюджетного кодексу передбачити обов’язкове включення пропозицій судових органів стосовно фінансування судів до проекту закону про державний бюджет. У разі незгоди з пропозиціями уряд має виносити їх разом із проектом і своїми зауваженнями до парламенту.

Видатки стосовно судової гілки влади мають бути законодавчо захищені. Необхідно передбачити в законі заборону зменшення зарплати представникам Феміди, крім випадків накладення матеріальних санкцій. Треба окремо передбачити видатки на розвиток судової системи відповідно до тих змін, які будуть внесені до законодавства.

Викладені пропозиції є лише частиною тих заходів, які необхідно вжити задля покращення стану правосуддя в Україні. Проте навіть часткова реалізація таких змін здатна суттєво покращити стан організації та функціонування судової влади, надати істотний поштовх розвитку національного правосуддя та його наближенню до стандартів Європейського співтовариства.

Юлія НОВІКОВА, народний депутат України.