Питання права власності у сфері земельних правовідносин, державного та комунального майна, самочинного будівництва дедалі глибше зачіпають інтереси держави. Тривожним є той факт, що часто-густо ці проблеми розглядаються без участі прокурорів. Така ситуація стала приводом для розмови з Генеральним прокурором України Олександром МЕДВЕДЬКОМ.

— Наскільки серйозними є збитки, завдані некоректними діями, зокрема при вирішенні питань, що стосуються земельних відносин?

— Вибірковою перевіркою прокурорами охоплено понад три тисячі судових справ зазначеної категорії, які винесено судами в 2008 році. Оскаржено 1790 рішень, що становить 60% від вивченого, порушено питання про повернення державі та органам місцевого самоврядування понад 8 тис. га землі, з них 5 тис. га — сільськогосподарського призначення; 82 об’єкти державної та комунальної власності загальною вартістю майже 100 млн. грн.; оскаржено право власності на 560 об’єктів самочинного будівництва. Внесено 25 документів реагування у зв’язку з бездіяльністю чи іншими порушеннями органів влади, місцевого самоврядування, контролюючих органів.

Як засвідчило вивчення, суди у деяких випадках перебрали на себе повноваження органів влади, місцевого самоврядування та контролюючих органів:

— судовими рішеннями безпідставно визнається право власності на житло у недобудованих будинках та самочинно збудовані споруди, які не введені в експлуатацію, що створює небезпеку життю і здоров’ю громадян, які перебуватимуть та житимуть у них;

— необґрунтовані рішення судів використовуються з метою уникнення мораторію щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримання землі поза встановленою конкурсною процедурою, змінення цільового призначення земельних ділянок;

— суди своїми рішеннями сприяють незаконній прихованій приватизації комерційними структурами державної та комунальної власності;

— Розкажіть про стан нагляду у сфері самочинного будівництва.

— За даними статистики, в 2008 році офіційно введено в експлуатацію 41 тис. об’єктів. Майже стільки ж (40 тис.) об’єктів зведено самочинно,

12 тис. з них за рішеннями судів в обхід встановленої законом процедури допущені до експлуатації шляхом визнання на них права власності за порушниками закону. Вимоги закону, що визначає порядок будівництва або реконструкції, регламентовані та імперативно визнані для будь-якого об’єкта, а саме: наявність права на земельну ділянку; проектної документації, затвердженої у встановленому порядку; дозвіл на будівництво; дотримання містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів тощо.

Відсутність будь-яких з цих умов не дає можливості проводити будівництво, оскільки це і безпека умов праці, майбутнього проживання або перебування людей, а загалом — безпека життя та здоров’я громадян.

Закон чітко визначає повноваження державних органів і покладає контроль за будівництвом та реконструкцією на спеціальні органи: державні інспекції архітектури будівельного контролю, а прийняття в експлуатацію — на спеціальні комісії органів місцевого самоврядування.

Ми, як прокурори та юристи, повинні знати, що суди не повинні перебирати на себе функції цих органів, а судові рішення не повинні підміняти акти державних органів. На жаль, у багатьох випадках судді при розгляді справ цієї категорії не дотримуються вимог закону. Як правило, рішення судів не оскаржуються, вони носять характер замовного сторонами «міжсобойчика». Державні та контролюючі органи, попри невідповідність судових рішень вимогам закону, їх не оскаржують. Прокурори, в свою чергу, не виконують вимоги галузевого наказу, такі рішення не виявляють та не оскаржують і як наслідок — держава несе значні збитки.

— Олександре Івановичу, назвіть приклади порушення права власності у сфері самочинного будівництва. Що робиться, щоб припинити протиправний захват земель?

— Наприклад, суддя господарського суду Харківської області Швед визнав за ТОВ «Мега-7» право власності та ввів в експлуатацію самовільно збудоване п’ятиповерхове приміщення дитячого будинку іграшок «Мега Антошка» загальною площею 8,6 тисячі кв. м у центрі м. Харкова. Цитую із рішення суду: «Визнати введеним в експлуатацію нерухоме майно, що розташоване на проспекті Леніна, 9». Запитання: це що, акт введення в експлуатацію державної комісії чи акт правосуддя? Цей торговельний комплекс будуть відвідувати тисячі дітей та їх батьки. Хто нестиме відповідальність за їх життя та безпеку? Оскільки жодного дозвільного документа на цю будівлю не було.

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Єременко визнала за ТОВ «Альтаїр-ХХІ вік» право власності на самочинно зведений торговельнорозважальний комплекс «Караван» з культурними закладами та паркінгом загальною площею понад 56 тис. кв. м без актів введення в експлуатацію. При цьому було порушено виключну підсудність, бо будівля розміщена у місті Харкові. Цитую із рішення суду: «Визнати за ТОВ «Альтаїр»-ХХІ» право власності на торговельно-розважальний комплекс — без додаткових актів введення в експлуатацію». Ця ж суддя ввела в експлуатацію ще один самочинно забудований центр оптово-роздрібної торгівлі в Харківській області загальною площею 14 тис. кв. м.

Вказані рішення оскаржені прокурорами, порушено питання про притягнення до відповідальності суддів. Але ж треба ще вирішувати питання про заборону використання цих будівель, поки вони не будуть прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку, бо тисячі людей наражаються на небезпеку, відвідуючи їх. І таких прикладів можна навести чимало.

Такий стан і з оздоровчими комплексами. Наприклад, господарським судом АР Крим визнано право власності за ЗАТ «Лікувально-оздоровчий центр «Демерджі» на самочинно зведені будівлі оздоровчого комплексу загальною площею 4,9 тис. кв. м, що розташований у місті Алушта, без прийняття їх до експлуатації. Тим самим піддано небезпеці життя громадян, що відпочиватимуть у цьому комплексі. Незаконне судове рішення прокуратурою автономії оскаржене в касаційному порядку.

Такі порушення допускалися судами Вінницької, Запорізької, Миколаївської, Херсонської та інших областей. Усього прокурорами оскаржено в касаційному та апеляційному порядку 48 судових рішень щодо оздоровчих комплексів.

Бездіяльність контролюючих органів призводить не тільки до повної безкарності забудовників, а й до самовільного захвату земель. Наприклад, на протиправній захопленій землі площею 0,5 га рішенням господарського суду Хмельницької області за ТОВ «Епіцентр К» визнано право власності на будівлю торгового центру площею понад 3 тис. кв. м. При цьому хочу звернути вашу увагу на те, що рішення суду постановлено за відсутності у позивача: дозволу на будівництво, правовстановлюючого документа на землю, проектної документації на будівлю та акта введення її в експлуатацію.

За таких умов господарський суд Херсонської області задовольнив позов приватної фірми «Колізей» та визнав право власності на самочинно збудований ресторан площею 930 кв. м. І таких прикладів можна навести багато.

Я звертаюся до прокурорів цих областей про вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності суддів, які винесли зазначені незаконні рішення. Необгрунтовано визнаючи право власності на самочинну забудову, зведену на самовільно захоплених земельних ділянках, суди тим самим закріплюють право на отримання цих земель, у тому числі віднесених до особливих категорій.

Заплющуючи очі на очевидні порушення закону та прикриваючи свою бездіяльність, органи місцевого самоврядування як правило своїх представників в судові засідання не направляють. Лише у трьох з більш як 12 тисяч випадків самочинного будівництва рішення суду оскаржувалося органами місцевої влади. Ще раз прошу замислитися — 3 з 12 тисяч розглянутих справ, або 0,025% від загальної кількості перевірених справ. Наприклад, до районних судів у місті Севастополі звернулися вісім громадян із позовом про визнання права власності на 64 квартири та 6 недобудованих будинків. Розглядаючи справи, суди знехтували висновки експертної установи, що готовність будівель становить лише 48%, а окремих квартир — навіть 5%. Представники Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та бюро технічної інвентаризації на засідання суду не з’явились, заперечень по суті позову не надали та просили розглядати справу за їх відсутності.

Задовольняючи позов, суд не прийняв до уваги вимоги статті 382 Цивільного кодексу України, відповідно до якої квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного в ньому проживання.

Як у подальшому використовуватимуться ці приміщення без здійснення технічного контролю за їх добудовою, якщо рішення суду позбавляє власників необхідності здавати в експлуатацію будівлі в установленому законом порядку, чим це загрожує потенційним мешканцям будинку, не цікавило ні суд під час винесення рішення, ні контролюючі органи. Прокуратурою міста Севастополя рішення судів оскаржено в апеляційному порядку.

З вивчених 1208 рішень по справах щодо самочинного будівництва 510, або 45% визнано такими, що ухвалені з порушенням вимог закону та у зв’язку з цим оскаржено прокурорами.

— Що дає змогу фізичним та юридичним особам легалізувати самочинне будівництво через судові рішення?

— Передусім це недосконале законодавство, що регулює означене коло правовідносин, та невиконання у повному обсязі контролюючими органами покладених на них законом повноважень. Виникає питання: чому впродовж 2008 року органами Держархбудконтролю при виявленні 40 тис. об’єктів, що будуються самочинно, лише по 290 матеріали передано до органів прокуратури? Де інші матеріали? Відповідь, здається, напрошується одна: посадові особи або не бажають працювати, або, зловживаючи службовим становищем, домовляються із зацікавленими особами не реагувати. При цьому жодного матеріалу не передано до територіальних прокуратур за фактами самочинного будівництва у Львівській, Вінницькій, Івано-Франківській областях, де виявлено від однієї до трьох тисяч порушень відповідно.

— Олександре Івановичу, який стан справ при вирішенні судами так званих спорів із земельних питань?

— За результатами вивчення близько 1,6 тис. судових справ щодо набуття права власності на землю прокурорами внесено понад 1110 або 70 % апеляційних та касаційних скарг (подань), заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. За оскарженими рішеннями незаконно набуто право на 8,1 тис. га землі, з них: 5 тис. га — сільськогосподарського призначення; на 100 га земель житлової та громадської забудови; 270 га — рекреаційного призначення; 142 га — водного фонду; 290 га — лісогосподарського призначення; та більше 1 тис. га земель іншого призначення.

— Чи виявлено порушення мораторію на відчуження земель сільгосппризначення у регіонах?

— Виявлено у більшості регіонів країни. Адже суди, нехтуючи вимоги ст. 139 Земельного кодексу України, під час розгляду спорів не тільки ігнорують вимоги щодо продажу землі на аукціоні, а й необґрунтовано змінюють цільове призначення землі, зобов’язуючи вчинити дії відповідні органи. Прокурорами внесено понад 900 апеляційних та касаційних скарг (подань) на рішення судів, за якими відчужено понад 5 тис. га землі сільгосппризначення, з них найбільше в АР Крим — 613 га, в областях: Київській — 1,5 тис. га, Запорізькій — 520 га, Дніпропетровській — 210 га.

На підставі судових рішень у 2008 році змінено цільове призначення понад 800 га земель, переважно сільськогосподарського призначення.

— Проблем досить багато. Які ж перспективи припинення цього безладу, що ви пропонуєте?

— Для недопущення в подальшому легалізації самочинного будівництва в обхід закону на підставі необґрунтованих судових рішень ми вважаємо за необхідне запропонувати Верховному Суду України розглянути питання практики розгляду судами таких справ на Пленумі та ініціювати внесення законопроекту про виключення пп. 3, 5 ст. 376 ЦК України щодо можливості набуття в судовому порядку права власності на будівлі, що зведені без передбачених законодавством дозвільних документів.

Інформувати Президента України та Верховний Суд України про стан законності у сфері земельних правовідносин, самочинного будівництва, державного та комунального майна, внести подання до Кабінету Міністрів України про усунення порушень законодавства у сфері містобудування та притягнення до відповідальності керівництва Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Генеральній прокуратурі та прокурорам областей продовжити роботу з відслідковування та оскарження судових рішень, винесених у порушення закону в цій сфері правовідносин.

– Дякуємо за розмову.

— Прошу.

Інтерв'ю взяв Ігор КОВАЛЬ.