На кожному виготовленому інструменті він залишає напис про те, що народився цей унікальний витвір у його рідному Корсуні-Шевченківському — щоб знали і в Америці, й у Європі.

Декілька років тому про талант Сергія Павліченка повідав сюжет по УТ-1. Глядач побачив, як у звичайній хатині (майстернею її не назвеш) з’являються на світ Божий кобзи, бандури, торбани, губки (родич скрипки), лютні, гусла... Багато чого залишилося за кадром телесюжету.

Як колишній петеушник, а згодом студент Київського інженерно-будівельного інституту взявся до виняткового ремесла? Наприкінці 1980-х, коли у багатьох молодих серцях прокинувся інтерес до українства, він захопився історією, фольклористикою, мистецтвом. Коли відзначали 300-річчя козацтва, верхи на конях, разом із такими, як сам, пройшов славними шляхами України.

У Києві доля звела із студентом художнього інституту Остапом Найдою. Якось завітали вони до історичного музею, де впала в око бандура XVІІ століття. Остап уже дві схожі змайстрував, а заготовку до третьої запропонував довести до ладу Сергієві. Взявся. Довів. А де шукати таємниці майстрування старовинних інструментів?

Пощастило познайомитись із живим ще тоді бандуристом, автором першого і досі єдиного «Самовчителя гри на старосвітських інструментах» Георгієм Кириловичем Ткаченком. Він був чи не останнім із тих, хто зберіг таємниці ремесла (вижив, бо не поїхав у 1934 році до Харкова, куди на з’їзд за велінням Сталіна скликали кращих кобзарів і лірників, а потім усіх розстріляли). Сергій почав відвідувати Миколу Будника, учня Ткаченка.

Першу свою бандуру Сергій завершив майструвати на Трійцю 1992 року. Залишив навчання у престижному вузі заради справи, якою сьогодні, гадаю, займаються лічені фахівці в Україні. У музеї-заповіднику «Гетьманська столиця» Батурина красується його торбан — копія інструмента, на якому грав Іван Мазепа. Цей торбан є на 10-гривневій купюрі! Ліру придбав театр імені Франка, кобзу — ансамбль «Дніпро»: на його лірі грає відомий виконавець Мирон Блощичак, на кобзі —Тарас Компаніченко. Виготовлену ним бандуру подарували під час концерту в Києві англійському співакові Гаррі Муру, а бандуру з кобзою — легендарному Полу Маккартні. Переконаний: ще не в одні талановиті руки потраплять інструменти, зроблені надросянським самородком.

Удома його рідко застанеш. Щодня — в пошуках дерев, які найкраще годяться для роботи (бажано сухих або вражених блискавкою). Шукає цікавих людей, корисну літературу. Бо для справжнього Майстра нема межі вдосконалення!

За вдачею Сергій — людина небагатослівна, як і всі, поціловані Богом. А що казати, коли є Музика?

Віталій ПРОШИН,завідувач відділу інформації Корсунь-Шевченківської районної газети «Надросся».

Фото Сергія МОШЕНСЬКОГО.