Щезання динозаврів

Сьогодні у столичному театрі імені Франка — прем’єра гоголівської комедії «Одруження» (режисер-постановник Валентин Козьменко-Делінде). Є загадка в цій п’єсі: чому її герої, ці добрі люди, не можуть одружитися? Можливо, тут сховано й загадку самого Гоголя, вічного холостяка.

Іноді «Одруження» ставлять як фарс, де всі патологічно смішні або дурні, саме тому їм і не щастить. А якщо і показують нормальними людьми, то в їхні справи раптом втручається нечиста сила і все губить.

А у франківців — не так. Нечистої сили не видно, а всі персонажі — цілком нормальні, навіть прекрасні. Дивовижно лірична Агафія Тихонівна (Ірина Дорошенко), інтелігентний Подкольосін (Олексій Богданович). І навіть бравий гардемарин Жевакін (Лесь Сердюк) — зовсім не старий маразматик.

Але всі вони, чи принаймні більшість, мають надто вразливу душу. І саме в цьому вся біда!

Придивіться до Подкольосіна та Агафії Тихонівни. Вони вміють, не перериваючи поцілунку, обернутися навколо своєї осі. Такого фокуса, мабуть, немає в жодній камасутрі! Але ви погляньте, що відбувається далі. Подкольосін від оцього одного-єдиного поцілунку — г о т о в и й. Він втрачає притомність і лежить пластом, так, наче всю ніч цілувався.

Це люди, яким запасу прекраснодушності не вистачає надовго, а лише на один порив. Вони (майже як ми) здатні красиво вийти на Майдан, але не вміють просто жити. Цим людям легше сто разів красиво почати спочатку, аніж один раз продовжити почате. У цьому сенсі цікавий Лесь Сердюк-Жевакін: йому в сімнадцятий раз не вдалося одружитися, а він, бентежний, знову просить бурі!

Чому не стало динозаврів? Бо не витримали власної величі. Надто хороші були!

У фіналі всі вони по одному залишають сцену. Ось Фекла (Любов Кубюк), не озираючись, іде такою ходою, що вам ясно — вже не повернеться. Й Богдан Бенюк (Кочкарьов) випурхує у вікно, мов останній у світі птеродактиль.

Далі — порожнеча.

На знімках: сцени з вистави «Одруження».