«І огірочків вам насіємо», — обіцяють сиротам їхні нові сусіди

Зима ніяк не хоче передавати права весні і жбурляє снігом на людей, котрі вийшли зустрічати гостей із хлібом-сіллю на центральний майдан до церкви. Та сніг тане — від сердечного тепла людей, від гарячих сліз на очах літніх жінок. Громада села Крушанівка цього березневого дня поповнилася одразу чотирма молодими громадянами. Її членами стали 19-річні студент Тернопільського національного університету Едуард Залевський, учениця Чернівецького ПТУ Інна Тимченко, а також восьмикласники Орининської школи-інтернату Вікторія та Віталій Тимченки. Усі вони — державні діти. У них ще ніколи в житті не було власного житла. Дві хати — для Едуарда, Інни, Віти та Віталика — придбали в Крушанівці генеральний директор фірми «Нібулон» Олексій Вадатурський та власник місцевого ковбасного цеху Анатолій Кріль.

Крушанівчани прийняли нових односельчан, як дарунок долі. Демографія в цілому районі невтішна. Дивись, було село — і його не стає, старі вимирають, діти не народжуються... Минулого року на виконання програми, зініційованої Президентом України, голова районної адміністрації Ростислав Ярема за власні кошти придбав першу хату — багатодітній неповній родині Казиків у Ходорівцях і закликав місцевих підприємців допомогти забезпечити житлом дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки, яких у районі на той час нараховувалося 46. Але не тільки купити їм хати, а й узяти юних господарів під постійну опіку, допомогти увійти в доросле життя розсудливими, роботящими, людяними. Цього не спромоглися дати рідні батьки. Вони взагалі не надбали нічого. Замість того, щоб ростити своїх дітей, сидять за гратами або покинули цей світ через пристрасть до спиртного, наркотиків... «Чужих дітей не буває», — часто повторює Ростислав Ярема. Люди в усіх куточках району, де розселили сиріт, схвалюють таку політику влади.

Поки що всі новосели навчаються, але на літні канікули приїдуть до рідної тепер Крушанівки. Едуард буде соціальним працівником і мріє працювати й жити в селі. Сільський голова Іван Посітко пообіцяв допомогти з працевлаштуванням й Інні, котра невдовзі стане барменом. Коли старша сестра приїде в Крушанівку назовсім, то переведе й братика та сестру в місцеву школу, родина возз’єднається. За господою на перших порах пообіцяли наглядати сусіди. «Ми й картоплю посадимо, й огірочки посіємо, — сказали жінки. — Нехай повертаються скоріше. Будуть нам, як рідні».

Обираючи село для придбання житла, в райдержадміністрації вивчають усі «за» і «проти». До прикладу, та ж Крушанівка — дуже приваблива. Неподалік — Дністер, чудова відпочинкова зона, у селі нормальні дороги, є школа, дитсадок і мале підприємство, а земельні ділянки й хати тут ціняться. «Чи не продасть хто із нових власників своєї нерухомості?» — таке запитання часто ставлять голові РДА, який вручає документи на право власності з особливою радістю. Можливо, слід застерегтися від подібних випадків? Бо, продавши, можуть знову прийти до влади: вирішуй проблему! Ростислав Ярема визнає, що ризик є, але ж кожен громадянин вільний вчиняти зі своєю власністю, як захоче. Проте він має й надію на громаду в різних куточках району, вірить у її високу духовність, комунікабельність. Якщо люди зуміють знайти стежину до сердець сиріт — ті нікуди не підуть. Бо ж хіба від добра втікають? Окрім того, РДА докладає зусиль, щоб села ставали комфортнішими для життя молодих людей, щоб було де проводити дозвілля. «Усе в нас буде добре, запевняє влада, але тільки з допомогою самих мешканців».