У Лондоні розпочався саміт 20 економічно розвинених країн, в яких виробляється 85% світового ВВП. Він має запропонувати шляхи розв’язання проблем, створених глобальною фінансовою кризою. Попри таке цілком зрозуміле прагнення, думки учасників, зокрема, головних гравців — США та ЄС — у досягненні цієї мети розбігаються.

Приміром, Америка добивається ухвалення розвиненими країнами додаткових пакетів економічних стимулів і збільшення їхнього внеску в Міжнародний валютний фонд. Натомість Європа не бажає їх нарощувати, оскільки вважає, що це загострить бюджетні дефіцити. Але не заперечує передати МВФ додаткові кошти. Та, зважаючи на умови консенсусу у прийнятті рішень, саміт ухвалить лише ті, що прийнятні для всіх.

Тим часом експерти переконують: не пропозиції фінансистів, не реформування фінансових інститутів сприятимуть виходу з кризи, а відмова від проблемних активів і боротьба з протекціонізмом, де переважає приказка, що лунає однаково всіма мовами: «Власна сорочка ближче до тіла». Але учасники саміту мають за мету надіслати сигнал ринку: вихід є, світові лідери діють зі знанням справи, сподіваючись на повернення довіри до глобальної економіки. А також, що сильні держави не залишать без допомоги країни, котрі розвиваються, і які на тлі фінансової кризи потерпають більше від інших.

Такі декларації про добрі наміри. Насправді далеко не все так просто, і далеко не всі країни, які розвиваються, можуть розраховувати на фінансову допомогу. Приміром, кілька місяців тому ЄС відмовився її надавати українським фінансовим інститутам: допоміг «своїм», спрямувавши 4,4 млрд. євро новим членам спільноти, ще 4,1 млрд. євро одержали асоційовані члени. Невдовзі Європейський інвестиційний банк, Світовий банк і ЄБРР мають намір спрямувати на підтримку фінансових установ Центральної і Східної Європи майже 24,5 млрд. євро.

Цього разу на саміті в Лондоні однією з головних стане також тема реконструкції європейської безпеки в контексті зміцнення багатополярності світу — нової реальності, яка постала після виборів нового президента США: Росія та Америка мають запропонувати шляхи до недопущення нових конфліктів на Європейському континенті. Тож почуємо про нові форми співробітництва двох наддержав, фундаментом для якого має стати Європа. Принаймні нині вони шукають точки дотику інтересів, зокрема в економічній галузі.

Щодо України, з якою Європа, серед іншого, пов’язує власну енергетичну безпеку, то, за повідомленнями інформагенцій, це питання теж обговорюватимуть. Передовсім у зв’язку з ухваленою декларацією з модернізації української ГТС. Адже рішення ЄС інвестувати кошти в газову інфраструктуру України викликало критику іншого партнера — Росії. Це питання, зокрема, порушувалося під час зустрічі президента Медведєва з канцлером Меркель напередодні саміту.

Такий поворот подій (звісно, за умови, якщо сторони реалізують цей протокол про наміри. — Авт.), враховуючи недавній газовий конфлікт Москви та Києва, знову висунув стратегічне значення для Росії та країн ЄС спорудження газогону «Північний потік» в обхід України, Польщі та країн Балтії. Утім, з цим проектом не все однозначно позитивно, оскільки європейці занепокоєні тим, що нова магістраль — не так економічне, як політичне рішення. Щоправда, така само думка побутує і щодо інвестування країн ЄС у модернізацію української ГТС. Тож — можливі варіанти?