Бур’яни, як ліс, на полях Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук, розташованих у Барському районі на Вінниччині. «Нам самим соромно за такого інвестора, який занедбав поля, тому розірвали з ним договір», — каже начальник науково-виробничого відділу Інституту цукрових буряків Віталій Кінах.

Майже дві тисячі гектарів орних земель у Барському районі на Вінниччині не розпаювали тільки тому, що вони відведені для наукових цілей Ялтушківської селекційної науково-дослідної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук. «Державна земля не підлягає розпаюванню», — так пояснюють жителям чотирьох населених пунктів Ходаківської сільради, де розташовані «поля академіків» (так тут їх називають селяни). Ті у відповідь обурюються: «А ми чим гірші від інших? Нехай тоді академія платить нам хоча б те, що виплачують людям на паї в інших селах».

— Ми готові віддати якусь частину земель під розпаювання, — сказав у розмові з кореспондентом «Голосу України» директор Інституту цукрових буряків Микола Роїк. — Однак не ми приймаємо таке рішення. Нині діє мораторій Кабміну на державні землі. Ми про це повідомили у відповідях на листи селян з Барського району.

Тим часом за останній рік поля академії, як ніколи, заросли бур’янами. Чи засіватимуть їх нинішньої весни, поки що невідомо. Академія розірвала договір спільного використання землі з інвестором, а той не погодився з таким рішенням і погрожує позовом до суду.

Пам’ятайте, ви жертвуєте заради науки!

Пенсіонер Вадим Заржицький із села Бригидівка більшу частину життя працював механізатором. «Я знаю на цих полях кожен горбок, кожну грудочку, — каже чоловік, стоячи край забур’яненого поля. — Виріс тут. Пас худобу. А потім орав, сіяв, молотив. Душа болить, коли бачу, як збиткуються над землею. Не орють, не сіють. Не можете доглядати землю, поверніть людям».

Колишній механізатор дотепер тримає в пам’яті цифри про показники врожайності тутешніх полів. «Пшениці ми збирали не менше 56 центнерів з гектара, — згадує співрозмовник, — цукрові буряки давали більш як 400 гектарів на круг, навіть горох і той добре родив... Так було, а тепер боїмося, що вовки заведуться в цих бур’янах».

У сусідньому з Бригидівкою селі — Черешневому — знаходиться Ялтушківська селекційна науково-дослідна станція Інституту цукрових буряків. Триста гектарів поля відведено для наукової роботи. Решту — для господарських потреб. Загалом у користуванні станції 1700 гектарів орної землі.

— Ви знаєте, що нам казали, коли постало питання про розпаювання земель? — запитує співрозмовник. — Один мудрий «гість» з Києва зазначив, мовляв, сама доля так розпорядилася, що маємо жертвувати заради науки. Маємо пишатися з того, що саме нам випала така місія. Це він так пояснював, чому в інших селах людям дали паї, а нам ні.

У нас пропозиція мудра, як світ

У середині березня ще один лист полетів до Києва із села Слобода, цієї самої сільради. Під ним значаться підписи трьохсот селян. У ньому те саме прохання — надати земельні паї. Водночас автори висловлюють пропозицію — залишити для науковців таку ділянку, на якій вони зможуть проводити свої досліди, решту нехай віддадуть людям. «Ми ж теж маємо з чогось жити. Поки у нас була робота і сякі-такі заробітки, то мовчали. Та й поля тоді були доглянуті, засіяні. А зараз, виходить, ні собі, ні людям?»

— Така пропозиція містить в собі раціональне зерно, тому заслуговує на увагу, щоб її обговорили в Києві, — каже начальник відділу земельних ресурсів Барської райдержадміністрації Ігор Федорук. — Керівництво району те саме пропонувало власникам землі ще раніше. Ми за те, щоб для наукових цілей площі не скорочувати, а щодо земель для господарських потреб, з ними треба більш чітко визначатися. Мені здається, що науковці теж згодні з такою пропозицією. Принаймні дехто з них вів мову про це під час зустрічей з керівництвом району. Тільки торік, мабуть, разів з десять зустрічали гостей — приїжджали і з Інституту цукрових буряків, і з академії аграрних наук. Уважно вивчали питання. На прощання зазвичай обіцяли врахувати зауваження і зробити певні висновки. Але, як кажуть, поки що все залишається на своїх місцях.

Безземельні селяни порушують ще одне питання. За користування гектарами в такій великій кількості «академіки» мали б чимось допомогти у питаннях соціального розвитку села. «На нашій вулиці залишилися майже одні пенсіонери, — приєднується до розмови жителька Бригидівки Генеса Плотніцька. — Дехто вже такий безсилий, що води з криниці не може набрати. Якось обірвалося відро, то тиждень сиділи без води, поки чоловік не закріпив нове. Хіба би та академія збідніла, якби цим старим людям провели водопровід? Та й не тільки на це треба гроші...»

Чий інвестор кращий

— Торік ми п’ять разів їздили до Києва, щоб академія уклала договір на спільне використання землі з інвестором з нашого району, — каже заступник голови Барської райдержадміністрації Віктор Яременко. — Були і у президента, і у віце-президента, аж поки нарешті не добилися згоди. Минуло якихось півроку, як академія прийняла рішення про розірвання договору. Інвестор уже був розпочав роботи, мав намір на весну сіяти сою, затратив кошти. Не дивно, що він не погоджується з таким рішенням. Має намір оскаржувати його в суді. Наша позиція — розпаювати землю. Листи з цього приводу ми надсилали і в академію, і до Міністерства агрополітики...

За словами Віктора Яременка, на території району більше нема таких забур’янених площ. Всі землі обробляються. За винятком земель академії. «А як людям пояснити те, що в інших селах такі ж селяни отримують плату за оренду земельних паїв, а тут...»

— Поки ми працювали з інвестором «Нива-Оболонь», не виникало проблем з обробітком землі, — каже начальник науково-виробничого відділу Інституту цукрових буряків Віталій Кінах. — Однак керівництво Барського району, де знаходиться Ялтушківська станція, настирливо пропонувало свого інвестора. Представники районної і обласної адміністрації запевняли, що пропонований інвестор не підведе нікого. А він, даруйте, розвів такі бур’яни, що правильно люди кажуть, там скоро вовки заведуться. Нам не залишалося нічого іншого, як розірвати з ним угоду. То тепер ще будемо мати судові тяжби.

Співрозмовник звертає увагу на те, що у фінансовому занепаді Ялтушківської станції є частина вини місцевої влади.

— Свого часу район взяв на станції посівного матеріалу на п’ятсот тисяч гривень, — уточнює Віталій Кінах. — Не всю суму повернули. Відтоді на станції почалися проблеми. За найменшої заборгованості місцева податкова одразу вмикає механізм конфіскації матеріальних засобів. У такий спосіб забрали на станції дев’ять машин. На відділку Лугове описали і продали споруди — зерносклад, свинарник, корівник. За балансової вартості 451 тисяча гривень податкова продала їх за 49,7 тисячі гривень.

Вінницька область.