Святкуючи ювілейні дати видатних людей, ми замислюємося про їхній життєвий шлях, про причини, що розвивали талант, про те, як склалися їхні долі. Але особистість генія — це значно більше, ніж просто біографія.

Дуже цікавий в цьому плані Микола Васильович Гоголь. Овіяний таємницею своїх містичних творів, він був звичайною людиною із своїми слабкостями, звичками, захопленнями.

Дитинство

Микола був у сім’ї першою дитиною, що народилася живою, перші двоє дітей у юної мами померли при народженні. Не дивно, що його оточили увагою, балували, й хлопчик зростав егоїстом. Як сам згадував, на все, що його оточувало, включаючи людей, він дивився як на речі, створені йому догоджати. З повагою та любов’ю ставився лише до матері.

Його почуття розбудила саме мама. Навчила його у три роки читати, у п’ять — писати. Тож у п’ятирічному віці майбутній письменник написав перший дитячий віршик. Одного разу маленькому синові мама розповіла про страшний суд, про те, що відбувається після смерті з грішниками, які жили не за законами божими і творили зло, та з праведниками, які любили своїх ближніх. Ця картина так вразила хлопчика, що він, як сам згадував, відкрив очі на раніше не цікаві йому речі, почала пробуджуватися його чуттєвість та проникливість.

Василь Опанасович, батько письменника, був чудовим оповідачем-дотепником, міг із народного анекдоту створити комедійну п’єсу. Син перейняв у нього цю здатність.

Ніжин

Під час навчання в Ніжинській гімназії Гоголь мав репутацію невиправного пустуна, що вигадував смішні прізвиська для товаришів і наставників.

Викладачі гімназії характеризували Гоголя як хлопчика скромного і «добронравного», хоча нешкідливі дитячі витівки були в його вдачі.

Він підсміювався над педагогами, але, коли викладача права Бєлоусова звинуватили у «вільнодумстві» й допитували в цій справі гімназистів, Гоголь у своїх показаннях заперечив звинувачення, захищаючи улюбленого професора.

Гоголь виніс досить мало знань з Ніжинської гімназії, але розвинувся в ній достатньо. У Ніжині завів багато знайомств. Все побачене й почуте переносив на папір у вигляді смішних оповідок і сцен. Так, написав сатиру «Дещо про Ніжин, або дурням закон не писаний», різні мініатюрні віршовані та прозові твори. Але ні сам автор, ні його наставники, ні товариші не підозрювали в ньому майбутнього письменника, вважаючи ці твори лише цікавими дрібничками.

Театр

Театр — пристрасть Гоголя з раннього дитинства, адже великими любителями театру були його батьки, особливо Василь Опанасович. Микола Гоголь — душа самодіяльного гімназичного театру, де сам був декоратором, режисером та актором. Йому добре вдавалися комічні ролі жінок. Друзі та знайомі вважали, що Микола перевершив би усіх знаменитих коміків, якби став актором.

Хоч як це дивно, про письменництво він не думав! Мріяв про державну службу, на якій можна зробити щось для загального блага.

Петербург

Після гімназії Гоголь, плекаючи честолюбні задуми, їде до Петербурга. Там невдачі посипалися на нього одна за одною. Перша літературна спроба — романтична поема «Ганц Кюхельгартен» — не принесла успіху, спроба вступити на сцену теж провалилася, адже Гоголя мав специфічний акторський талант, який не сприймався тодішнім театром, манірним і нещирим.

Він влаштовується на посаду писаря в департамент уділів. Нудна, одноманітна чиновницька робота не приносила задоволення творчій душі, й Микола вступає вільним слухачем до Академії мистецтв. Там удосконалює свій хист художника, успадкований від бабусі Тетяни Лизогуб.

Перші невдачі пробудили ностальгію за рідним краєм, за Україною, а це дало поштовх написанню перших самобутніх творів, котрі ввели Гоголя у коло найвідоміших російських письменників. Чудовий український колорит вабив читача з неймовірною силою. «Вечори на хуторі біля Диканьки» зробили письменника знаменитим.

Великий вплив на його долю справив Пушкін. У 1831 році М. Гоголь познайомився з першим поетом Росії й відчув його зацікавленість і підтримку. Пушкін казав про талановитого українця: «Він усе бачить, він уміє сміятися, та разом з тим він і журливий, і змушує плакати...».

А Гоголь благоговів перед Пушкіним. Згодом казав, що загибель Пушкіна поділила його життя на два періоди: перший — це «прекрасний сон, який пощастило побачити в житті», другий — це період «печального пробудження», коли зі смертю Пушкіна Гоголь опинився на «літературному роздоріжжі».

На думку Пушкіна, ніхто не вмів так, як Гоголь, показати в своїх творах вульгарність людей. Справді, його пізніші твори, написані після «Вечорів...» та «Миргорода», повні вульгарних героїв: Собакевич, Ноздрьов, Чичиков, Коробочка, Хлестаков, Плюшкін... Сам Гоголь казав: «Я ніколи нічого не створював в уяві, у мене тільки те виходило добре, що взято було з дійсності».

Додамо: грандіозний образ Тараса Бульби та чудові пейзажі рідної України теж узято з «дійсності».

Дорога

Хто ж був Гоголь? У його житті мало світлих сторінок. Це життя небагатої людини, якій досить рідко всміхалося щастя. Але таке життя він обрав сам, не бажаючи тихого й спокійного поміщицького побуту. Свою частку родового маєтку він відписав сестрам, яких дуже любив, і лишився вічним мандрівником.

Його вабили подорожі, дорога надавала наснаги й сил. У дорозі він любив самотність, саме в подорожах обмірковував сюжети своїх творів. Якщо сусід виявлявся надокучливим, Гоголь казав, що він не «той самий письменник», а зовсім інший Гоголь. А якщо це не допомагало, прикидався, що спить. Та якщо супутник —добрий знайомий чи товариш, Гоголь був у дорозі неперевершеним дотепником, годинами смішив тих, з ким випало подорожувати. Але напевно можна стверджувати — дорога чинила з Гоголем диво.

Чи не тому більшість його героїв жили в дорозі: Тарас Бульба, Хома Брут, Хлєстаков, Чичиков?

Релігія

В останні роки свого життя Гоголь захоплюється релігією. Він пише книги, не схожі на попередні. Він каже: «Стражданням і горем призначено нам здобувати крупинки мудрості, які не здобути в книгах. Але хто вже здобув цих крупинок, той уже не має права приховувати їх від інших. Бог її пробудив у тобі, а всі дари Божі даються для того, щоб ми служили братам нашим; він повелів, щоб кожну хвилину вчили ми одне одного».

У «Вибраних місцях з листування з друзями» він повчає всіх жити за законами Божими. Сучасники не розуміли його. А сам він казав, що у житті людини не може бути дві весни, що предметом його творчості завжди було реальне життя, але в молодості йому притаманний був гумор, а в зрілому віці стало більш імпонувати осягнення життєвої мудрості.

Творчість останніх років письменника викликала різні думки. Різка зміна ідейних орієнтирів Гоголя викликала думку про його божевілля навіть у найближчих людей.

Але такі письменники, як Гоголь, не тільки своєю творчістю, а й своїм життям впливають на нашу свідомість, становлення моральності. Сьогодні, коли ми гостро відчули необхідність відродження духовності і впевнились, що релігія відіграє не останню роль у нашому житті, особистість Гоголя, його творчість, його релігійні погляди нам ближчі й зрозуміліші.

Людмила ШАЛІМОВА, старший науковий працівник Миргородського районного історико-краєзнавчого музею.

Будинок лікаря Миколи Трахимовського в Сорочинцях на Полтавщині. Тут народився Гоголь і був названий Миколою на честь господаря дому.