Ще і ще раз звертатися до цієї болючої для нашого суспільства теми спонукає її сув’язь із найважливішим, найголовнішим — збереженням людського життя та здоров’я. І якщо раніше рівень безпеки дорожнього руху практично не пов’язувався з розмірами штрафів за порушення його правил, то після листопада 2008 року такий зв’язок став, на моє переконання, тісним і безпосереднім.

Статистика

Загалом за роки незалежності України було багато спроб удосконалити законодавство, яке регулює відносини у цій сфері. Проте, на жаль, не всі законопроекти знаходили підтримку в парламенті. А водночас невпинно погіршувалася статистика дорожньо-транспортних пригод та їхніх наслідків. Порівняльний аналіз щоразу підводив до висновку, що рівень безпеки в нас чи не найнижчий в Європі. Зокрема, за останні десять років сталося майже 400 тисяч дорожньо-транспортних пригод, в яких загинули близько 63 тисяч і отримали поранення понад 430 тисяч осіб. За кількістю загиблих у 100 ДТП, а цей показник в Україні становив 15 — 17 осіб, вона випереджала в сім-вісім разів Австрію, Німеччину, Португалію, Швецію і в три-чотири рази — Угорщину, Данію, Фінляндію та Францію.

Щоденно на дорогах нашої держави офіційно реєструвалося від двох до трьох десятків тисяч порушень Правил дорожнього руху, в тому числі 900—1500 фактів керування транспортом у нетверезому стані. Середня кількість загиблих за добу 2007 року сягнула 26 осіб. До того ж жертвами ДТП були переважно люди віком від 25 до 45 років, тобто найбільш продуктивного віку. Протягом кількох років народні депутати України — члени нашого комітету шукали шляхи розв’язання цієї проблеми, вивчали кращий світовий досвід, радилися з науковцями, вітчизняними та зарубіжними експертами. Було очевидно, що основними причинами аварійності й втрат на автошляхах є стрімке наростання числа автомобілів і відставання від цього процесу розвитку транспортної інфраструктури та рівня підготовки водіїв, вкрай низька культура поведінки на дорогах, що переходила у правовий нігілізм. Окремо слід сказати про недостатньо ефективну роботу Державтоінспекції, що не в останню чергу стало наслідком поспішних, непродуманих кампаній з її реформування.

Реакцією на такі виклики та ризики і стали подані до Верховної Ради України на початку минулого року сім законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що стосувалися регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Якщо конкретніше, то зміни пропонувалися до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Бюджетного кодексу, законів «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про автомобільні дороги», «Про перевезення небезпечних вантажів». Основне, що ставилось на меті, — підвищення правової відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Опрацювавши всі ці законопроекти, комітет рекомендував Верховній Раді України взяти за основу законопроект, поданий Президентом України, з подальшим врахуванням окремих положень альтернативних законопроектів. Після ухвалення його 20 березня 2008 року в першому читанні було розглянуто й узагальнено понад 2 тисячі поправок та пропозицій, що надійшли від суб’єктів права законодавчої ініціативи, громадян, громадських організацій.

Результатом такого об’єднання зусиль став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 листопада 2008 року. Головна його особливість — не лише у збільшенні штрафів за порушення Правил дорожнього руху, а й такі засоби покарання, як адміністративний арешт та громадські роботи.

Позитивні зміни не забарилися, їх помітили і фахівці, і пересічні громадяни. Вже протягом листопада-грудня минулого року кількість травмованих в автопригодах зменшилася майже удвічі (з 9 до 5 тисяч), загиблих за добу — практично утричі (з 26 до 9 осіб).

Отже, позитивні зрушення і тенденції очевидні. Хоча кількість дорожньо-транспортних пригод в Україні ще залишається значно вищою, ніж у країнах Європейського Союзу, наслідки дії нового закону навіть за такий короткий проміжок часу можна вважати, безперечно, вагомими.

Здавалося б, обнадійливий початок покладено, і справу треба рухати далі, вибудовуючи на цій основі комплекс організаційних заходів. І створюючи, окрім усього іншого, на дорогах та навколо них таку атмосферу, в якій загибель навіть однієї людини внаслідок ДТП розглядалася б як надзвичайна подія.

Історичне послаблення відповідальності

Тим часом до Верховної Ради, окремих народних депутатів, а також до нашого комітету надходить дедалі більше звернень від професійних спілок, організацій транспортників та автоперевізників, окремих громадян з настійними пропозиціями і навіть вимогами про істотне послаблення адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Нещодавно відбулися присвячені цьому протестні акції таксистів і автолюбителів у Києві, Донецьку та Одесі. На думку їх учасників, застосування жорстких штрафних санкцій є необгрунтованим, невиваженим і відтак неефективним. Подібні оцінки поділяє Федерація роботодавців транспорту України в своєму зверненні до Голови парламенту, що деякі норми нового закону мають негативні соціальні наслідки для суспільства, погіршують умови підприємницької діяльності. Паралельно частішають нарікання на недосконалість автоматичних приладів фотофіксації порушень правил руху «Візир». В одному з місцевих судів Донецька уже розглядається позов автомобіліста з цього приводу. Не бракує і скарг на організацію процесу автоматичного фіксування порушень, факти корупції серед працівників ДАІ тощо.

Подібні тенденції матеріалізуються у законопроектах, де пропонується значно пом’якшити відповідальність за недисциплінованість на автошляхах.

Аргументи на користь послаблення є ніби досить переконливі лише на перший погляд. Якщо глянути глибше, то все зводиться до зменшення штрафних санкцій, а все інше — антураж для прикриття цієї основної мети.

Світова практика, до якої ми звикли апелювати, переконує: у більшості країн Заходу реагування на будь-які, навіть незначні порушення ПДР досить жорсткі. Бо за ними усвідомлення всієї цінності життя і здоров’я людей. А ще, і це не менш важливо, висока правова свідомість і правова культура громадян. Зрештою, ось цифри. Якщо в Україні за керування транспортним засобом у стані сп’яніння накладається штраф у розмірі 260 євро, то в Угорщині — 1200 євро, Польщі — 1400, а в Німеччині передбачене довічне відлучення від керма. Решта штрафів у нас також значно нижчі. Навіть ніж в Росії, де ситуація не краща. Причому практично скрізь в Європі витримується курс на дальше посилення відповідальності за скоєне на шляхах. І опонентам нових підходів можна сказати одне: законослухняним водіям не страшні жодні, навіть найсуворіші покарання. Вони передбачені для тих, хто порушує закон умисно, свідомо і нахабно. Інша річ, що цим інструментарієм треба користуватися виважено та відповідально.

Головне — людське життя

Підвищення штрафів було необхідним і з огляду на те, що для того, щоб поліпшити, докорінно змінити катастрофічну ситуацію, яка склалася на українських автошляхах, потрібні саме найрадикальніші заходи. Будь-який крок назад може призвести до непоправних наслідків.

Противники нововведень стверджують, що збільшення штрафів автоматично потягло за собою підвищення сум хабарів. Однак треба бачити, що останнім часом випадки хабарництва відчутно зменшилися. Із застосуванням нового закону посилено контроль за діяльністю співробітників Державтоінспекції. У дорожних конфліктах знизилася роль суб’єктивного чинника: близько половини порушень Правил дорожнього руху уже зафіксовано за допомогою технічних засобів. Хоча, безумовно, ця робота потребує подальшого продовження та вдосконалення.

Назрілою і гострою є потреба у взаєморозумінні, узгодженості та скоординованості зусиль між органами Міністерства внутрішніх справ, прокуратури та судів.

Якщо з цієї системи випадає хоча б одна ланка, розсипається весь ланцюг. Конкретних прикладів, на жаль, не бракує. За час дії нового закону МВС України направило до органів прокуратури 1670 матеріалів про спроби дачі хабара працівникам ДАІ. За цими фактами органами прокуратури порушено лише три кримінальні справи. За такого стану справ годі й говорити про відповідальне ставлення працівників Державтоінспекції до виконання своїх обов’язків.

Також викликає занепокоєння діяльність українських судів щодо розгляду справ про порушення Правил дорожнього руху. Якщо торік судами щомісяця розглядалося близько 57 тисяч адміністративних справ, то в січні й лютому нинішнього року — утричі менше. Загалом за два місяці 2009 року судами було розглянуто тільки 36,4 тисячі таких матеріалів, або лише половина від направлених на судовий розгляд.

Сюди ж слід додати практику невиправданого лібералізму, що набула поширення, застосування судами санкцій, неадекватних вчиненим правопорушенням. Зволікання ж з розглядом справ порушує принцип невідворотності покарання, оскільки по завершенні встановленого строку порушники взагалі звільняються від відповідальності.

Не витримує жодної критики виконання такого принципово нового в Україні виду покарання, як громадські роботи. Передбачаючи його застосування в окремих випадках порушення Правил дорожнього руху, законодавець мав на меті примусити винних (особливо високопосадовців, бізнесменів, власників «блатних» номерів, яких не лякають будь-які розміри штрафу) особисто відпрацьовувати встановлений судом термін у лікарнях, травмпунктах, де перебувають особи, постраждалі у ДТП, власноруч брати участь у ремонті і відновленні шляхів та пошкоджених ними об’єктів благоустрою. Прикро, але від реалізації таких судових приписів самоусунулись органи місцевого самоврядування, хоча саме на них покладено визначення тих видів суспільно-корисної праці, якими мають спокутувати свою вину правопорушники.

Проблем лишається чимало, і наш комітет не стоїть осторонь їх вивчення та практичного розв’язання. 18 березня ми провели комітетські слухання про стан виконання закону, про який йдеться, та питання, що при цьому виникають.

Посилити нагляд за дотриманням законності

За результатами слухань Генеральній прокуратурі України запропоновано посилити нагляд за дотриманням законності працівниками Державної автомобільної інспекції МВС України, терміново провести перевірку за фактами намагання дачі хабарів працівникам ДАІ та прийняти рішення відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Верховному Суду України рекомендовано узагальнити практику застосування судами законодавства про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Акцентовано увагу на таких стягненнях за порушення Правил дорожнього руху, як адміністративний арешт, громадські та виправні роботи, обов’язкове оплатне вилучення транспортного засобу.

Від Міністерства внутрішніх справ очікуються дієві заходи щодо підвищення фахового рівня та моральних якостей працівників Державтоінспекції, посилення контролю за несенням служби нарядами ДПС, у тому числі з залученням служби внутрішньої безпеки МВС України.

Першочергової уваги потребують стан вулично-дорожньої мережі, забезпечення належного утримання, обсяги, темпи та якість ремонтно-відновлювальних робіт, розвиток транспортної інфраструктури.

Зрозуміло, що у реалізації усіх цих та інших завдань на чільному місці — фінансування. Тут теж має стати у нагоді досвід Європейських країн, де основним і неодмінним джерелом коштів для розвитку дорожньої інфраструктури є плата за користування автошляхами. Тобто, якщо українські водії прагнуть до покращення якості доріг, то їм треба — вчасно, добровільно і у певному обсязі. Штрафи з порушників Правил дорожнього руху, як і податок з власників транспортних засобів, також повинні слугувати цій спільній, загальнодержавній меті.

До відома тих, хто намагається спекулювати і на цій темі. У разі якогось вимушеного, ненавмисного відхилення від Правил дорожнього руху через відсутність попереджувальних знаків, поганий стан дорожнього полотна тощо, водій не повинен нести відповідальності і платити великий штраф. Більше того, за ним право вимагати відшкодування збитків у разі своєї травми, пошкодження автомобіля. Відповідачами у таких справах в судах мають виступати державні дорожньо-експлуатаційні служби.

Користуючись нагодою, хотів би зазначити, що минулого року комітет вніс до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо поліпшення стану справ у дорожньому господарстві, зокрема, обстеження автомобільних шляхів, їх будівництва та реконструкції, надземних і підземних переходів, дорожньої розмітки та знаків, світлофорів, а також з питань реформування і ухвалення на державному рівні комплексу заходів, що визначають правові, економічні, наукові і методичні основи підготовки водіїв. На реалізацію цих та інших завдань спрямована схвалена урядом 30 жовтня 2008 року Концепція Державної цільової політики підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009—2012 роки.

Ще наприкінці минулого року комітет висловив свої заперечення щодо необґрунтовано підвищених ставок податку з власників транспортних засобів, звернувшись з відповідним листом до Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко. За її дорученням уряд підготував законопроект щодо перегляду та зниження ставок податку — ще задовго до початку протестів автомобілістів з цього приводу.

І насамкінець. Досить поширений стереотип: зневага до законів загалом і Правил дорожнього руху зокрема, є мало не нашою національною рисою. Однак це зовсім не так. Коли громадяни України їздять автошляхами інших країн — їх, на думку тамтешніх стражів порядку, можна вважати взірцем поведінки на дорозі. Але варто лише перетнути кордон України, як усе це наче змітає вітром. Жодних парадоксів — суть у розмірі штрафів та невідворотності покарання. А також, що не менш важливо, за кордоном немає поділу порушень на істотні, серйозні чи незначні, як прийнято у нас. Тим часом порушення правил користування ременями безпеки, на що в Україні ще донедавна взагалі не звертали уваги, на 70 відсотків підвищує тяжкість наслідків дорожньо-транспортних пригод. У числі інших важливість цієї вимоги підкреслена і в доповіді комісії ООН з питань глобальної безпеки дорожнього руху. А наші опоненти пропонують ігнорувати її й надалі — оскільки це, мовляв, є начебто тиском на водіїв.

У мене і моїх колег з комітету немає сумнівів у справедливості й ефективності нового закону, завдяки якому за короткий період істотно підвищилася безпека на українських дорогах. Відступити від нього означало б повернути пам’ятні всім нам часи, коли під колесами щодоби гинули десятки наших співвітчизників. І перетворити реальну безпеку руху з реальної мети на недосяжний міраж.

Віктор ШВЕЦЬ, голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.