Двері до центрального офісу громадської організації «Самодопомога», що на вулиці Богдана Хмельницького в Тернополі, практично не зачиняються. У пошуках захисту прохачі приїздять з різних куточків області й навіть із сусідніх: Рівненської, Хмельницької...

Купилися на слово «християнська»

Філії «Самодопомоги» відкриваються майже в кожному районі, тож тепер не обов’язково буде добиратися до обласного центру, щоб отримати кваліфіковану юридичну допомогу. Більше того, юристи цієї організації за домовленістю із сільськими головами готові виїхати на місце, щоб вислухати людей і за можливості допомогти. За три місяці свого існування (її створено наприкінці минулого року) «Самодопомога» заявила про себе доволі потужно. Можливо, тому, що сталося це у «гарячий» час, коли людей ошукують на кожному кроці. Неподалік офісу «Самодопомоги» — тернопільська філія кредитної спілки «Християнська злагода». Її вкладники взяли в облогу, намагаючись повернути свої гроші.

— Це переважно селяни старшого віку, — розповідає голова «Самодопомоги» Віталій Семенюк (на знімку). — Вони купилися на слово «християнська», довірили свої заощадження, тим більше що в перші місяці платили непогані відсотки, ще й родичів та знайомих залучали, а тепер їх кинули напризволяще. Ми виїхали до Львова, де розміщено центральний офіс спілки. Виявилися жахливі речі. Засновниця кредитної спілки від вкладників ховається, її телефон не відповідає, термін оренди приміщення спілки закінчився, вона ніде не застрахована. Листи, з якими звертаються вкладники з проханням повернути гроші, не читаючи, кидають у корзину для сміття. Працівники деяких філій, в тому числі тернопільської, набрали мільйонні кредити під мінімальні відсотки. Ми звернулися з листом до Генпрокуратури та МВС, у якому просимо не дати виїхати з України засновниці спілки, котра переховується.

Від нинішньої кризи найбільше потерпіли саме вкладники кредитних спілок. Переважно це мешканці села. Якщо вклади в банках нібито гарантовані, то в кредитних спілках вони практично не захищені. Хоч щодо банків також все відносно. Звернулися до «Самодопомоги» батько й син. У сина своя сім’я, живе окремо. В одному з банків узяв кредит на машину. Частину виплатив, а ще 10 тисяч доларів (нинішніх!) треба платити. Батько торік приберіг на старість 10 тисяч доларів і поніс у банк. Побачив, що гривневі відсотки вищі, перевів долари у гривні. Кілька місяців не міг забрати вклад, а коли гроші повернули, то їхня реальна вартість «схудла» майже на половину. Так лише на одній сім’ї хтось нажився на 8—9 тисяч доларів. А в масштабах держави? Одне слово, афера. У розпачі двоє молодих підприємців, які приїхали з віддаленого Шумського району. Хлопці були на заробітках за кордоном. Повернувшись додому, відкрили невеличкий бізнес: один — крамничку, другий —автомайстерню. Справи йшли непогано, й вони вирішили розширитися. Взяли кредит у банку. Повернути його тепер не можуть, а банк напосідає. Втратили все, що заробили. У «Самодопомозі» створили антиколекторський підрозділ, склали списки людей, які не можуть погасити кредити, вивчають документи, ходять на переговори в банки. Декому вдалося відтермінувати повернення кредитів, зменшити відсотки.

У січні «Самодопомога» звернулася з відкритим листом до голів облдержадміністрації та облради, начальника управління НБУ в області з проханням донести до верхів інформацію про напружену ситуацію в області, що склалася навколо банків та кредитних спілок. А на початку лютого 120 членів «Самодопомоги» пікетували Кабмін, вимагаючи вислухати їх. Однак ніхто з членів уряду до них так і не вийшов. Довелося передавати відкритий лист, основними вимогами якого були: стати на захист народу, індексувати вклади, повернути відсотки за кредит на момент укладання договорів, чиновникові із зв’язків із громадськістю. Відповідь обіцяли дати протягом десяти днів. Нема її і досі, хоча минуло більше місяця. Аналогічні листи надіслали також Президентові та Верховній Раді. І там промовчали.

Буде своя «стіна плачу»

Віталій Степанович каже, що нині «Самодопомога» є фактично буфером між людьми та владою. Багато хто погрожує голодовками, перекриттям колій та автошляхів, іншими крайніми заходами. Їх заспокоюють, переводять розмову в конструктивне русло, намагаються допомогти. Взагалі масштаби обдирання, здається, сягнули апогею. Невдовзі нас, мабуть, примусять платити за те, що дихаємо. Особливо багато звернень від селян. Щоб приватизувати власний город чи нерухомість, треба викласти не одну сотню. А договори про оренду паїв... Люди думали, що укладають їх на п’ять років, а виявилося — на 10—15. Основні пункти в таких важливих документах написані дрібним шрифтом — хто не дочитається, хто повірить на слово, а потім з добровільної кабали не вирватись. Чимало скарг від водіїв на несправедливі штрафи у зв’язку із введенням у дію нового закону. Цікаво, що в більшості випадків юристам «Самодопомоги» вдалося довести незаконні дії міліції, не доводячи справи до суду. Всього в цій громадській організації працює 16 юристів, 14 з них —у районах. Це як досвідчені фахівці-відставники правоохоронних структур, адвокати, так і випускники вузів, яких вони наставляють.

Фундатором обласної громадської організації є президент корпорації «Укрбудінвест», відомий в області благодійник і меценат Зіновій Щепановський. До нього часто звертаються прохачі зі своїми бідами. Зіновій Васильович нікому не відмовляє. Впорядкувати цю роботу й була покликана «Самодопомога». Однак нині функції громадської організації значно розширилися, хоч вона не припиняє реалізацію благодійних проектів. Виділили кошти на операцію ветерану Афганістану, закупили обладнання для школи, де виховуються хворі на ДЦП діти, допомогли сім’ям, які мають дітей з хворобою Дауна тощо. Спонсорували концерт артистів, які підтримують зв’язки з французьким благодійним фондом. Він обіцяє передати візки для інвалідів, функціональні ліжка. Корпорація фінансує і зарплату юристам. Хоч вона порівняно невисока, але головне — є велике бажання допомогти людям. На щастя, в нас ще не перевелися альтруїсти.

— Ми ставимо собі за мету об’єднати людей, — каже Віталій Степанович. — Дехто приходить і шепоче на вухо: «Поможіть мені». А я відповідаю: «Це не лише ваша біда. Давайте діяти спільно». Нині влада намагається роз’єднати людей. Он перевізники виступили й нібито захистили свої корпоративні інтереси. Але ж такі проблеми не лише в них. Треба об’єднуватися і спільно відстоювати свої права. Пропозиції про співпрацю ми вже отримали від інших громадських організацій, зокрема, від трудового руху «Солідарність». А в Тернополі біля будинку влади хочемо встановити своєрідну «стіну плачу», де люди зможуть написати все, що думають про владу, а також свої пропозиції.

З часу створення членами «Самодопомоги» стали більше тисячі осіб. Її лави поповнюються щодня. Люди втомилися від безвиході. Вони об’єднуються, щоб відстояти свої права та гідність.

Тернопільська область.

Фото автора.