У театрі «Сузір’я» знають «ВСЕ про кохання». Так називається вистава за п’єсою Олександра Олеся «На свій шлях», що присвячена нещасній любові. Режисер Олексій Кужельний різними засобами виразності — елементами живопису, мультиплікації, фотографії, кіно, театру ляльок і акторською грою — розкрив різні іпостасі любові, гіркої й солодкої одночасно. Врешті, перед нами кілька історій, серед яких глядач має нагоду впізнати свою особисту.

Стосунки можна з’ясовувати по-різному. Або мовою поезії та живопису, або — зі скандальним збиранням речей. Можна —лежачи в ліжку, у перерві між любощами. Або сварка переросте у бійку і трощення посуду. Що далі, то жорстокіше.

А чи хтось задумувався, нащо їх з’ясовувати взагалі? Адже любов — це здатність відставити свої інтереси вбік та жертвувати собою заради коханої людини. На жаль, ця істина людству важкодоступна, відтоді як між Адамом і Євою проповз змій і стався перший гріх. Тоді й зародилося бажання дбати тільки про себе. Звідси й пішли усі негаразди та сварки.

Мотив першого гріха є у виставі. На відео, коли зображено щасливі моменти життя закоханих, чиясь рука простягає яблуко. Чоловік (актор Вадим Полікарпов) затикає жінці (актриса Світлана Штанько) рота тим яблуком, щоб її слова стали нерозбірливі, щоб ми розуміли лише його. Він бере її силою, обманувши. Коли чоловік закрив їй рота і почав обв’язувати, жінка, мабуть, подумала, що це якась гра, і отямилась пізно, як вже була повністю обмотана.

А ось, очевидно, настав час весілля. Руки чоловіка розрізають навпіл яблуко, вичищають звідти серцевину і, вдавивши у цей отвір маленьку іграшкову лялечку — наречену, затискають її між двох половинок яблука. Може, це свідчить про те, що чоловік вважає жінку зерном спокуси, перед якою він колись не зміг устояти.

А може, яблуко — це і є той чоловік, а жінка — його серце, тобто, найдорожче, що в нього є і що він боїться втратити? Тоді зрозуміло, чому вони врешті лишаються щасливими.