До першої десятки українських музеїв, які найкраще заробляють на платних послугах, входить Кам’янець-Подільський музей-заповідник. Чим він
«підкуповує» відвідувачів? І чи не стає гонитва за копійкою на заваді науковій та виховній місії музею? Про це розмова з його директором, почесним працівником туризму України Людмилою Станіславською.— Здавалося б, у невеликому місті можна оббігати всі принади за годину-дві, й більше сюди не повертатися. Та це зовсім не так, якщо йдеться про Кам’янець. Люди приїздять на кілька годин, а вдруге прибувають на день, два, тиждень. І повертаються ще... Офіційно: в 2008 році всі об’єкти музею відвідало 226 тисяч туристів, надходження становили 690 тисяч гривень, проти 512 — у 2007 р. Найбільше екскурсантів прибуло з Києва (25,5 відсотка), Хмельницької області (24,5), найменше — з Луганська та Черкас (від 0,3 до 0,6 відсотка).
— Лідером відвідування є Стара фортеця, сюди продали торік 79 тисяч квитків; кафедральний костьол Петра і Павла (73 тисячі), ратуша (48), картинна галерея (12), і найменше відвідувачів — у відділі археології, що в колишньому вірменському торговому домі.
— Ми прагнемо зробити популярними всі свої підрозділи. Хоча мені довелося бачити, як змінюються на обличчі іноземці після огляду відділу археології. Дізнавшись, яка стародавня українська культура, які унікальні її пам’ятки збереглися, вони вже по-іншому ставляться до нас. У музеї-заповіднику працює постійний аудит, що дозволяє бачити географію інтересу до наших експозицій, удосконалювати рекламу в тих краях, звідки до нас приїздять ще нечасто. Я переконана, вітчизняний туризм може принести немалий прибуток. Тому ми активно працюємо в областях. Організовані групи, які закуповують найдешевші тури, багато втрачають. Бо не можуть побачити всіх цікавинок музею. Ми запропонували тури довшого перебування, заохочуємо здешевленням квитків. Дбаємо й про розробку програми зацікавлення. Так, головною подією цього року стане відкриття експозиції, що розкриє історію Поділля і Кам’янця з 1917 року й донині. В Україні подібної експозиції немає, є лише виставки на теми окремих періодів. А ми хочемо показати історію в розвитку, бо жодна подія не виникає без причин і не минає без наслідків. Маємо 17 років самостійну державу — а багато людей не знають її історії! Радянська пропаганда так перекрутила минуле, що людям досі важко розібратися. Тому й патріотизму не вистачає. Наша експозиція буде непроста, навіть для декого важка, може, не всім і сподобається. Але музеї не для того, щоб комусь догоджати. Поруч із документами про радянський партизанський рух виставимо експонати з історії ОУН-УПА.
Кожен зал обладнується технічними засобами, тож настінна виставка не буде перевантаженою. Багато чого можна побачити на комп’ютерах. Прагнемо, щоб відвідувачі уявили себе на місці тих, про кого розповідають матеріали. Експозицію, яку відкриємо у травні до Дня міста, розмістимо й в Інтернеті. Звертаємося до земляків у всій Україні: якщо маєте фото, документи, мемуари — подаруйте музею. Ось голова обласного товариства
«Меморіал» Олександр Корольов передав унікальні речі — лікарняні листки 1933 року, де засвідчено хворобу внаслідок опухлості кінцівок від голоду, передав карту-схему розміщення криївок та сотень УПА на терені області.— Стара фортеця загалом мало вивчена. Тут переплетено кілька історичних періодів, про що вчені досі сперечаються, дворище було густо забудоване — Покровська церква, костел...
— Їх слід
«підняти» і бодай законсервувати. Реставрацією опікується Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець». В дворі є два пристінні виставкові корпуси, в одному з них плануємо розгорнути історію фортифікації та самої фортеці. Замок був окремою від міста економічною одиницею. У середні віки тут працювали ремісники трьох десятків професій. Держава вже кілька років виділяє гроші на реставрацію, а на експозиційну діяльність маємо заробити самі, знайти в місцевому бюджеті. Вирішили кожну вежу зробити міні-виставкою. У Рожанці жив колись підстароста з родиною, хочемо тут відтворити його житло. Лянцкорунська тісно пов’язана з правлінням князів Коріатовичів. У ній будуть і відповідні експонати, зокрема, друкарський станок XV століття, його ми вже придбали. На ньому туристи за невелику платню зможуть самі віддрукувати на згадку грамоту про надання Кам’янцю Магдебурзького права, що сталося за Коріатовичів. Видовищність забезпечить і обслуга музею, яка зодягнеться в костюми відповідного періоду. У Новосхідній вежі криниця з великим колесом буде доступна для тих, хто сам захоче стати «тягниводою», біжучи по колесу. В переліку послуг у нас є нічна театралізована екскурсія. Тепер плануємо й денні — у визначені години. Звичайно, коштуватиме це дещо дорожче. Та ніхто потім про гроші не шкодує, бо історію мало чути, її слід ще й бачити. Це довів і фестиваль військової реконструкції «Terra Heroіca».—
Місто художників у минулому році розчерком пера чиновника втратило виставковий зал у новому місті...— Гадаю, повертати виставковий не треба. Туди ходили тільки кам’янчани. Під мистецькі виставки краще облаштувати Новозахідну вежу в фортеці. Наш земляк, заслужений художник України Сергій Іванов, який нині допомагає підняти престиж кам’янецької картинної галереї, цю пропозицію схвалив. Це й з комерційного боку вигідніше.
— Чи є в планах музею
«вигнати» з міста чужі сувеніри, натомість запропонувавши місцеві?— Справді, те, що продається, переважно, приїхало з косівського базару, причому не найкраще. Я вже розповідала про
«магдебурзькі» грамоти, які туристи можуть самі друкувати. Такі само недорогі сувеніри роботи місцевих митців ми продаватимемо в кожній вежі. А недавно нам передали ще один експонат — вірменський колодязь. Зараз вирішуємо, як подолати його сирість і розмістити там сувенірну крамничку.— Музей має
«екстремальні» об’єкти — мінарет, вежу ратуші. Прибуток зріс би, якби туди пускали туристів?— Це вельми небезпечно, а мінарет ще й аварійний. Верхній балкон ратуші вузенький, тому дозволяємо у виключних випадках підйом лише для відомих майстрів фото. А от середній ярус можна зробити й доступним.
Записала Віра ШПИЛЬОВА.
