Повітряний скандал міжнародного масштабу

Чергова ротація вертолітного загону в Ліберію — під загрозою

Коли третій вертолітний полк Сухопутних сил України відкривав парад до 17-ї річниці незалежності України, у льотчиків, які летіли над Хрещатиком, переможно билися серця. Тоді вони ще не знали, що мине зовсім небагато часу, і настрій тріумфаторів зміниться на кардинально протилежний. Сьогодні на їхньому полковому аеродромі тихо, вертольоти стоять, накриті чохлами, і в повітрі пахне не керосином, а скандалом.

Річ у тім, що невдовзі 41 вертолітник полку має летіти в Ліберію, на чергову ротацію 56-го окремого вертолітного загону. Тобто потрібно готуватися, і не лише вивчати керівні документи й займатися стрільбою, фізичною підготовкою, що робиться зараз, а виконувати те, до чого кожен із цих людей має призначення — літати. І це не романтичне покликання душі, а серйозна вимога ООН — кожен вертолітник-учасник місії залежно від класу та посади повинен мати певну кількість годин, проведених у повітрі. Командир екіпажу, приміром, 1000 годин, з них не менше 200 годин на конкретному типі вертольота. Пілоти зобов’язані бувати в небі як вдень, так і вночі, в тому числі в складних метеоумовах.

А що нині?

Вертолітники піднімалися в небо третього грудня. Це означає, що для третього класу льотчиків вимога підніматися в небо не менше одного разу на три місяці вже порушується. Люди втрачають навички, зрештою, як і техніка. Щоправда, недавно вертольоти підняли в небо, вони повисіли в повітрі й сіли. Для більшого в полку немає палива.

Полковник Ігор Якименко, командир полку, звичайно, приберіг 52 тонни на крайній випадок, адже два вертольоти постійно знаходяться на бойовому чергуванні, на охороні наших кордонів. Та стандартна потреба полку в паливі на місяць становить не менше 200 тонн, у режимі повної економії — 150 тонн. Щоправда, ми вже так наощаджували, що вертолітники не літають вночі і, порушивши вимоги перебувати в небі у складних умовах певний термін, вже повинні відновлювати ці навички. І якщо, не дай Боже, станеться критична ситуація, приміром велика пожежа чи землетрус, то невідомо, чи піднімуться вертольоти на допомогу людям негайно. Звичайно, вертолітники, ризикуючи собою і технікою, полетять, та чому ми все повинні робити через надзусилля?

Якщо в найближчий час, через тиждень-два, паливо в полку з’явиться, ситуацію з Ліберією ще можна буде порятувати. До речі, коли готувалася попередня ротація, було використано 600 тонн пального. Сьогодні полк, який дислокується у Бродах, просить хоча б 300. Інакше Україна набуде чергового негативного іміджу, створивши прецедент, якого ще не було в історії — не підготує своїх вертолітників до ротації. А досвід, який набувають наші військові льотчики у миротворчій місії ООН в Ліберії, для армії та нашої держави загалом є безцінним. Адже пілоти мають можливість налітати від кількасот до кількох тисяч годин в африканському небі. (Я вже не кажу про те, що за кожну годину перебування в повітрі одного вертолітника Україна отримує чималі кошти.)

Ігор Якименко — пілот першого класу. Він уже побував у кількох закордонних місіях, тобто досвід має чималий. Проте і йому, щоб відновити навички, потрібно зараз не менше 5 тонн, через півроку на це треба буде витратити вже 8 тонн, а через рік — 12. І так для кожного вертолітника полку, які в Україні вважаються чи не найдосвідченішими.

До слова, усі ці люди не бояться за своє майбутнє і майбутнє своїх сімей. Так, 80 відсотків льотного складу сьогодні не має помешкань. Однак вони за місяць отримують не менше 6—8 пропозицій від приватних структур і, звичайно, не лише українських. Отож за бажання, звільнившись із Збройних сил України, можуть отримувати хороші зарплати від олігархів, які дедалі більше хочуть мати у своїй власності вертольоти. Слава про вправність вертолітників 3-го полку, і це без жодної іронії, рознеслася далеко за межі нашої держави. Їх уміння сповна було використано під час ліквідації наслідків минулорічної повені в західних областях України. Десятки врятованих людей, сотні тонн гуманітарних вантажів, перевезених у відрізані стихією населені пункти. І все це вдалося виконувати без зайвих пригод і трагічних ситуацій, завдячуючи саме професіоналізмові вертолітників.