Фахівці стверджують: чадний газ надзвичайно небезпечний та підступний убивця. Він уміє притупити свідомість людини настільки, що вона не відчуває, як доза їдкого, нестерпного смороду стає смертельною. Усе відбувається так швидко, що жертви не пробують боронитись, хапатись за соломинку життя. До того ж невловимий вбивця хоча й відомий, проте залишається непокараним. Утім, близькі тих, хто став його жертвою, переконані: за чадною завісою ховаються люди, котрі сприяють трагедії.
Уже який рік Софія Унгуряну не може змиритися з тим, що її син та його подруга загинули від випадкового протікання чадного газу. Вона оскаржує дії прокурорів, апелює до судів різних інстанцій, шукає правди в чиновників найвищих рангів. Мати переконана: не газ, а люди стали причиною загибелі сина. Запитань у цій справі залишилося чимало.
Убивство на замовлення?
Усе сталося так раптово, що Софія Андріївна ще довго не могла повірити в загибель сина. Ще напередодні вона приїжджала до нього в гості (нічого не віщувало біди), а вже другого дня її викликали на місце трагедії. У його невеличкій однокімнатній квартирі все було, як завжди. От тільки на ліжку лежали два тіла. Мати одразу звернула увагу на плями брунатного кольору, що залишились на матраці. Потім на тілі сина побачила незрозумілі синці. Вона ніяк не могла второпати, хто відкрив двері до квартири, куди поділись ключі. І в те, що двоє людей задихнулись від чадного газу, також не повірила.
Мати одразу відкинула версію про нещасний випадок, висунувши свою: сина вбили навмисно, а його подруга стала випадковою жертвою. Серед тих, кого підозрює, — колишні найближчі партнери по бізнесу. Причини — гроші і товар.
Жінка вважає, що обох загиблих перед смертю катували, а можливо, й отруїли кислотою. Якщо ж і з’явився у квартирі газ, то це було не випадково. На її думку, хтось спеціально перекрив засувку на витяжці.
Не повірила вона і висновкам судово-медичної експертизи, в яких ішлося про отруєння. Ще більших сумнівів їй додало те, що в офіційних висновках було переплутано прізвище потерпілого.
Тож Софія Андріївна не змирилася з тим, що прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи за фактом убивства. Ось уже четвертий рік вона оскаржує дії прокуратури в судах різних інстанцій, домагаючись порушення справи і проведення повторного розслідування.
Нещасний випадок?
Наразі і Хмельницький міжрайонний суд, і обласний апеляційний залишили апеляції Софії Унгуряну без задоволення. У прокуратурі теж впевнені, що для відмови є всі підстави. Для заступника прокурора Хмельницького Лариси Леськів, яка займалася розслідуванням, сумнівів не було: люди загинули від чаду. Під час перевірки було встановлено, що колеги по роботі, стурбовані відсутністю Ігоря Унгуряну, поїхали до нього додому. Ще з вулиці помітили, що вікно на кухні вкрито конденсатом пари. Відчуваючи щось лихе, викликали спеціальну аварійну службу, вибили двері й увійшли до помешкання. Усі присутні одразу відчули різкий запах чаду.
Свідками цієї картини були не тільки ті, кого мати нині підозрює у вбивстві, а й співробітники міліції та
«швидкої допомоги», котрих викликали на місце трагедії.У той момент ні в кого не виникло сумнівів, що вбивцею став газ. Пізніше з’явилось запитання: звідки ж він міг узятись у квартирі. Адже газова колонка весь час продовжувала працювати, а з кранів текла гаряча вода. Ні до, ні після трагедії фактів поломки цього газового приладу встановлено не було.
Трагічна безпечність?
Слідство не відкинуло і цієї версії. З’ясувалося, що у квартирі за рік до трагедії проводили планове технічне обслуговування газового обладнання. У відомості зазначено, що газові прилади і наявність тяги перевірено, з господарем проведено інструктаж. Усе це засвідчив і особистий підпис власника квартири у відповідному зошиті.
Так само майже за рік до трагедії міським комунальним аварійно-технічним підприємством було складено акт перевірки димових та вентиляційних каналів будинку, в якому жодних зауважень щодо порушення технічних вимог не було.
За місяць до лиха слюсар знову приходив у квартиру, як того вимагав графік перевірок. Однак двічі він не застав господарів. Тоді підприємство
«Хмельницькгаз» звернулося з листом до ЖЕКу з проханням допомогти здійснити перевірку. Та коли працівники обох структур знову прийшли з перевіркою, за їх показами, до неї не впустили, а чоловічий голос з-за дверей повідомив, що у нього у квартирі все нормально. Перевіряльникам довелось обмежитись лише актом про те, що їх не впустили в помешкання.За дев’ять днів до трагедії ситуація повторилась. Тоді комісія декілька разів приходила, однак двері квартири ніхто не відчинив. Чи був господар удома, тепер не знає ніхто.
Службова халатність?
Дотепер відповіді на те, звідки у квартирі так раптово з’явився чадний газ, не має ніхто. Як зазначено в постанові прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи, встановлено, що водонагрівач справний, а димохід не засмічений. А от тяги в димовому каналі все-таки не було. Згідно із висновком Подільського експертно-технічного центру, зачинене вікно, відсутність щілини у дверях і решітки у стіні саме і призвели до того, що тяга щезла.
Утім, сумніви в тому, що це насправді так, залишились. Адже можна припустити, що за таких умов господар прожив не один день, але це не становило смертельної небезпеки.
Чому зачадила справна колонка? Як усе сталося так раптово, що воду в кранах ніхто не перекрив? Невже двоє людей серед білого дня не відчули їдкого смороду?
Пізніше, вже неофіційно, висувалася версія, що в димоході відбулося так зване зміщення тяги. Таке могло статися через те, що поверхом нижче проводили ремонт, можливо, якимось чином і порушили димовий канал. Та коли щось подібне і трапилося б, довести тепер чиюсь вину неможливо.
— Це вже другий випадок у моїй практиці, коли від чадного газу гинуть люди, — розповіла Лариса Леськів. — За рік до випадку з Унгуряну троє хмельниччан загинули так само. Але довести в суді, що смерть сталася через недбалість службових осіб, було надзвичайно важко. Допитані в суді чистильник дільниці з обслуговування димових та вентиляційних каналів та майстер дільниці аварійно-технічного підприємства ЖКГ свою вину не визнали. А тим часом димовий канал із цієї квартири був забитий сміттям, рештками будівельних матеріалів, гіллям, трупами птахів настільки, що жодного руху повітря в ньому не спостерігалось, тому й опинився смертельний газ у квартирі.
Ціла низка правил безпеки, технологічних інструкцій, регламенти перевірок визначають, хто і як має стежити за роботою газових приладів та справністю димовивідних каналів. Формально відповідні працівники навіть намагаються їх дотриматися. Але практично гарантувати безпеку надзвичайно важко.
Один господар просто не пустив перевіряльників до квартири, другий — відмахнувся від їхніх порад. А чоловік, котрий через чадний газ втратив дружину і двох доньок, засвідчив у суді, що його підпис у робочому зошиті перевірок — підробка.
Пічник стверджує, що до квартири його не пускали. Майстер, котрий повинен перевірити роботу пічника, просто не встигає це робити, бо йому одному доводиться обслуговувати декілька десятків будинків, сотні квартир. Усі разом вибиваються із графіка робіт... А потім з’являються акти про те, що димові канали у всьому будинку відповідають технічним вимогам.
Добре, якщо все минеться. Якщо ж ні — чадний газ прикриває всі огріхи. От тільки своїх жертв він уже не випускає із обіймів.
Хмельницький.
