Про одну із змін для «Путивльського молокозаводу», який був колективною власністю і до кінця 90-х залишався чи не єдиною паличкою-стукалочкою для цілого району, «Голос України» розповів у статті «Вахту — здав!» «Вахту — прийняв!» 13.07.05 року. Коротко про суть цієї переприватизації.

Куди пішов «дріб’язок»?

...Наприкінці 1999-го загальні збори акціонерів ВАТ «Путивльський молокозавод» (власниками акцій тоді були всі сільгосппідприємства району. — Авт.) більшістю голосів приймають рішення: про погашення кредиторської заборгованості основними фондами боржника-орендаря — технологічним устаткуванням — та передачу їх в оренду новоствореному дочірньому підприємству «Надія» «для (як зазначено у тому ж таки протоколі) переробки сировини...». Решта майна — під’їзна дорога, прохідна, заводська контора та інший «дріб’язок» — трансформаторна підстанція, автомобільний парк разом з автогаражем тощо, оцінений незалежними експертами... у 30 тисяч гривень, відійшла до ВАТ «Роменський молочний комбінат». А за ними якось пішли туди (хоча як, селяни не можуть пояснити) і ... основні фонди, передані акціонерами «Надії».

За словами акціонерів, про відчуження заводу серйозно «подбало» Путивльське районне керівництво. Майже чотири роки путивльські аграрії намагалися повернути собі завод, який нові господарі невдовзі трансформували на приймальний пункт молока. Надія у них зажевріла після приходу до влади нинішнього Президента. Утім, як зажевріла, так і згасла. Поховала її ще масштабніша подія на початку 2005 року, коли за одну квітневу ніч «скинули» одразу п’ять молокозаводів області. Від такого повороту подій всю Сумщину кілька тижнів тіпало від подиву.

Ошелешені таким мезальянсом недавніх політичних супротивників, путивляни геть занепали духом і присмиріли. Можливо, й досі перебували б у трансі від епохальних дій новоспечених «борців», якби не керівник сільськогосподарського кооперативу «Ярославна» Валерій Волков — на той час уже один з визнаних лідерів районної громади. Кращої кандидатури з відстоювання інтересів селян годі було й сподіватися. Адже це той Волков, який три роки тому сам на сам вийшов проти самого Володимира Щербаня (цьому двобою «Голос України» на своїх сторінках присвятив кілька публікацій. — Авт.) і, уявіть собі, вистояв. Його путивляни й уповноважили відстоювати їхні законні інтереси в кабінетах нових обласних «обіцяльників». Ті лівою «обнімали», а правою строчили розпорядження про термінову перевірку кооперативу «Ярославна». «Не інакше, як для «прискорення» процесу «відродження» аграрного сектору», — іронізує Валерій Валентинович.

Певно, щоб це «прискорення» було якомога швидшим, до акції підпрігся й один з новопризначених очільників району, який, доки угніздився в крісло, божився людям, що і молокозаводи поверне власникам і, взагалі, дорогу відкриє аграріям для поступового економічного відродження і вбитого тваринництва, і сплюндрованого рослинництва.

— А коли вмостився цей пан у крісло (до речі, один з головних «героїв» критичної публікації «Захистіть нас від... «квоти»...» («Голос України» за 31.03.05 р.), то люди нічого цього так і не дочекалися, — згадує Волков.

Над «Ярославною», яка тоді вже налічувала чотири тисячі працюючих (нині їхня кількість зросла майже до семи тисяч чоловік. — Авт.), нависла справжня загроза існування. З ліквідацією кооперативу, найбільшого і, по суті, єдиного сільгосппідприємства-платника податків, який вже тоді забезпечував соціально-економічну підтримку щонайменше мешканцям двох третин сільських громад славетного партизанського краю, в Путивльському районі взагалі настав би чорний економічний морок.

Вгамуєшся — виживеш, ні...

Зрештою, як ви вже здогадалися, Волков потрапив під владний каток не лише через бунтівну натуру. На той час місцеві селяни вже дійшли власним розумом: «Ярославна» — це чи не єдині альфа і омега майбутнього відродження села, тому, аніскільки не вагаючись, абсолютною більшістю голосів видали «Ярославні» мандат на правонаступництво ВАТ «Путивльський молокозавод» й усіляко допомагали кооперативу в його становленні. А кому з можновладців охота мати під боком успішнішого конкурента? Тільки розумним, чесним і порядним.

На переконання Валерія Волкова, нові «демократи» своїми діями недвозначно натякали йому: вгамуєшся — виживеш, ні — ... Та треба знати Волкова...

Утім, як він сам зізнався, в описаній ситуації на його боці Бог і... люди. Бог — підштовхнув уряд видати постанову про підтримку сільськогосподарських кооперативів, а люди — обрали депутатом Сумської обласної ради п’ятого скликання. Після цих перемін майже одразу всі перевіряльники з «англійською чемністю» вшилися з району. І Валерій ще енергійніше почав обстоювати інтереси своїх виборців.

Депутату навіть вдалося досягти істотних зрушень на користь колишніх власників підприємства. Зокрема, прийняв господарський суд Сумської області рішення від 30.10.08 р. за позовом ССП «Ярославна», де зазначено: «Зобов’язати приватне підприємство «Рось»... усунути перешкоди у користуванні майном позивача сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна», не використовувати у своїй виробничій діяльності виробничий цех, зняти охорону з цього об’єкта і не чинити перешкод у доступі до нього власнику — ССП «Ярославна...» Суд також ухвалив стягнути з відповідача — ТОВ «Рось» — на користь позивача 178,5 тисячі гривень матеріальної шкоди. Як бачимо, локальну баталію було виграно. Однак подали апеляцію.

Також, розповідає Волков, охороною на територію заводу не було пропущено дві інвентаризаційні комісії, які, відповідно до рішення сесії Путивльської райради, були створені розпорядженням голови райдержадміністрації для уточнення та обліку майна ВАТ «Путивльський молокозавод». А інвентаризувати, повірте, там і справді є що. Одних виробництв три. А, крім них, пара-трійка складів, величезний автогараж, під’їзні колії, трансформаторна підстанція, а на додачу головне багатство — майже три гектари землі міської комунальної власності, яка ось уже десять років перебуває у приватній власності.

А от члени комісії, схваленої сесією Путивльської міської ради і затвердженої головою Путивльської райдержадміністрації, вони й нині в один голос стверджують, що охорона двічі перекривала їм шлях до майна «Ярославни».

«Пікова» ситуація

Чому таке відбувається? Відповідь путивляни піднесли мені на блюдечку з голубою кайомочкою. Проте не хочеться переповідати чутки.

Але повернімося до судів. Харківський апеляційний господарський суд фактично перекреслив рішення сумських суддів. Наведу цитату з постанови: «... додана до матеріалів справи доповідна записка також жодним чином не свідчить, що з боку представників приватного підприємства «Рось» чи його філії власнику нерухомого майна — сільськогосподарському споживчому підприємству «Ярославна» чинився опір або він був недопущений до майна, яке належить йому на праві власності...» Читаємо далі: «... Разом з тим, як вважає колегія суддів, позивачем у встановленому законом порядку не доведено ані того, що відповідач використовує у своїй виробничій діяльності цех позивача, ані того, що відповідачем чиняться перешкоди в доступі до цього цеху позивача (його працівників)...». У цій «піковій» ситуації у депутата Сумської обласної ради Валерія Волкова, як він каже, один вихід. Він звертається до своїх колег — народних депутатів, у тому числі своїх однопартійців з фракції БЮТ, а також до профільного комітету Верховної Ради України допомогти йому спільно розрубати гордіїв вузол.

Сумська область.