Із десятків банків, що діють на Хмельниччині, кредити аграріям надають одиниці

Напевно, навіть бувалим хліборобам на пам’ять не спаде така посівна, коли б всього було вдосталь. Нинішня — не виняток. Найбільший дефіцит — грошовий. Банківське кредитування завжди було болючою темою для аграріїв. То в заставу дати нічого, то відсоткові ставки такі, що їх ніяк не здолати. Коли ж нарешті механізм позичання грошей вдалось налагодити, фінансова криза внесла нові корективи — позичати нічого.

Як розповів заступник голови Хмельницької облдержадміністрації Володимир Кирилюк, із десятків банків, що діють в області, кредити аграріям надають одиниці. Та й ті працюють дуже обережно — і суми невеликі, і позичають тільки старим та випробуваним партнерам, і відсотки вже добряче підросли.

Можливо, проблема фінансування так і не зрушила з місця, якби весна не підганяла. Тому уряду й довелось запускати в дію механізм відшкодування податку на додану вартість зернотрейдерам, які купують збіжжя в Аграрному фонді. Великих додаткових коштів область на цьому не заробила — всього близько двох мільйонів гривень. Однак і це важливо в умовах, коли, образно кажучи, кожна гривня на вагу тонни майбутнього врожаю.

Адже грошовий дефіцит посівної наразі вимірюється майже ста мільйонами гривень. Водночас 14 мільйонів гривень, які господарства торік заробили на різних дотаційних програмах, досі не надійшли на рахунки господарств.

Виручає урожай. Майбутній

Лазівкою з фінансового глухого кута стали хіба що форвардні продажі зерна до Аграрного фонду — тобто вже тепер продається майбутній врожай.

Хмельниччина дуже швидко відгукнулась на цю пропозицію. Замість передбаченого ліміту в 30 тисяч тонн пшениці вже укладено угоди більш як на 70 тисяч тонн. І подільські хлібороби просять дозвіл на додаткові поставки. Для порівняння: минулорічні форвардні контракти не перевищили семи тисяч тонн. До зерново-грошових операцій, що відбуваються лише на папері, господарники ставились з великою обережністю. Нинішня посівна змусила на це подивитися по-іншому.

Якщо врахувати, що середня ціна законтрактованої пшениці становить близько 1,2 тисячі гривень за тонну, здається, годі шукати вигідніших пропозицій. Однак і тут не все так безхмарно. Насамперед тому, що аванс дається тільки на половину від розміру продаж. До того ж і ці гроші доводиться чекати. Досі господарства отримали лише близько 20 мільйонів гривень, а розраховують залучити від цієї операції не менше 200 мільйонів.

Сіятимуть потроху, але все

Хоч як дивно, але нестабільність економіки внесла стабільність у структуру посівів. Мода на культури, котрі ще вчора обіцяли миттєві прибутки, потроху минула. Господарства планують сіяти все і потроху. Уже тепер говорять про зменшення площ під кукурудзою на п’ять тисяч гектарів. На «королеві полів» добряче обпеклись великі компанії, котрі не змогли вчасно продати зерно. Низькі ціни, великі затрати на зберігання та просушку зерна призвели до того, що ще й досі в області не зібрано близько семи тисяч гектарів кукурудзи.

Ще на п’ять тисяч гектарів зменшиться посівний клин, відведений під овес та просо, котрі також не принесли очікуваних заробітків.

З великою осторогою господарства ставляться і до пивоварного ячменю. Борги відомої пивоварної компанії за використану сировину перевищили чотири мільйони гривень. Тільки в Красилівському районі вони становили більш як півтора мільйона гривень. Однак сподівань, що їх вдасться отримати на посівну, немає. Бо й пивовари страждають неможливістю позичити гроші у банків.

Приємною несподіванкою стало те, що посіви цукрового буряку в краї мають зрости на чотири тисячі гектарів. Прибавка зовсім невелика, але оптимізму додають наміри зупинити спад у цій галузі.

Повернення до широкого спектра посівів пояснити неважко: саме у такий спосіб селяни страхуються від усіх катаклізмів — природних, фінансових, політичних. Бо куди б не повернули їх вітри, а щось та й повинно вродити і добре продатись.

Кожен рятуватиметься самотужки

Незважаючи на загальні цифри підготовки області до посівної, а вони мало чим відрізняються від минулорічних, важко сказати, що навантаження будуть однакові для всіх. У Чемеровецькому, Красилівському районах налічується 25 — 30 господарств, які розпочинають посівну з серйозним дефіцитом коштів. У невеличкому Віньковецькому районі таких набралось півтора десятка, і їм не вистачає майже п’ять мільйонів гривень. Не дивно, що в цьому районі засобів захисту рослин вдалось закупити не більше восьми відсотків від потреби.

Зрозуміло, що знайти ці кошти невеликим господарствам буде надзвичайно складно. Чи вдасться здійснити все намічене, сказати ніхто не може. Селяни постійно змушені робити вибір: на чому зекономити, що не докупити, де недоплатити. Найуразливішою ланкою тут, швидше за все, стане закупка добрива. Про високі технології багатьом просто доведеться забути. Головний розрахунок — на щедрість землі й милість природи. Бо ж якщо кошти підуть на боротьбу із бур’яном та на засоби захисту рослин, то для добрив їх просто не вистачить. Аграрії вже не думають про високі врожаї, сподіваються на те, аби просто вродило.