Для духовного та інтелектуального збагачення, оздоровлення людина прагне до сакральних (святих) місць, які водночас, як правило, надзвичайно мальовничі та живописні. До таких територій, без перебільшення, можна зарахувати нерукотворні схили Дніпра, Шацькі озера, букові праліси Карпат... Цей список заповідних місць рідної України можна продовжувати і продовжувати. Але загалом по країні площа об’єктів природно-заповідного фонду не перевищує 5 відсотків від площі держави. При цьому в 12 областях України відсоток заповідних територій становить лише 1—3 відсотки.

На запитання про розвиток заповідників відповідає міністр охорони навколишнього природного середовища України Георгій ФІлІпЧук.

— Одним із пріоритетних напрямків роботи Мінприроди у 2008 році було визначено розвиток та розширення природно-заповідного фонду України. Георгію Георгійовичу, чому саме заповідникам приділено стільки уваги, а не, скажімо, якості вод водотоків чи стану земель?

— Зазначу, що для Міністерства охорони навколишнього природного середовища України немає першочергових і другорядних завдань. Усім екологічним складовим приділяється значна увага. Адже сталий розвиток держави та її національна безпека можливі лише за умови збереження природних систем і підтримки відповідної якості навколишнього середовища. Для цього необхідно формувати й послідовно реалізовувати єдину державну політику в галузі екології, спрямовану на раціональне використання природних ресурсів. Липнева повінь минулого року на Західній Україні дала зрозуміти, що кризі легше і дешевше запобігти, ніж долати її наслідки. Питання збереження природних куточків є одним з найдієвіших засобів запобігання виникненню екологічних катастроф. Саме тому воно стало одним з пріоритетних напрямів.

По-друге, активно йде приватизація земель. Доки цей процес не завершено, виділення земельних ділянок для нових заповідників відбувається за рішенням місцевих рад. Пізніше такі землі доведеться викуповувати у власників, що потребуватиме значних фінансових ресурсів. Як наслідок — розбудова природно-заповідного фонду значно пригальмується. Тому саме зараз необхідно докласти максимум зусиль для збільшення заповідної території як мінімум удвічі.

— Останнім часом було створено цілу низку нових охоронюваних територій. Розкажіть докладніше, що вже зроблено в цьому році й що буде зроблено в найближчому майбутньому?

— Значним поштовхом у подальшому розвитку заповідної справи стало прийняття за ініціативою Мінприроди Указу Президента України від 27.08.2008 № 774 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків», яким серед іншого передбачено створення 19 національних природних парків.

Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1033 створено Нижньодністровський національний природний парк в Одеській області. Погоджено із заінтересованими міністерствами та організаціями проекти указів Президента України щодо створення національних природних парків — «Зачарований край» на Закарпатті, Гетьманський (робоча назва — Тростянецько-Ворсклянський) у Сумській, «Бузький Гард» (робоча назва — «Гранітно-степове Побужжя») у Миколаївській та «Кармелюкове Поділля» (робоча назва — «Південне Поділля») у Вінницькій областях.

Забезпечено розроблення та погодження з місцевими органами влади та землекористувачами матеріалів проектів створення Приазовського національного природного парку в Запорізькій області, національних природних парків «Козацькі степи» (робоча назва — «Меотида») у Донецькій області та «Чарівна гавань» (робоча назва — Тарханкутський) в Автономній Республіці Крим.

Проводиться робота щодо погодження в установленому порядку матеріалів проектів створення національних природних парків Ківерцівського («Цуманська пуща», Волинська область), «Верховини Довбуша» (робоча назва — Верховинський, Івано-Франківська область), «Білобережжя Святослава» (робоча назва — «Кінбурнська коса», Миколаївська область), «Кременчуцькі плавні» (Полтавська та Кіровоградська області), «Нижньосульський» (Полтавська та Черкаська області), «Дністровський каньйон» та «Данилів град» (робоча назва — «Кременецькі гори», Тернопільська область), «Черемоський» (Чернівецька область).

Мінприроди схвалено клопотання щодо створення національного природного парку «Верхньосульський» і дано доручення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Сумській області погодити створення парку в установленому порядку. Державним управлінням також готуються матеріали щодо створення національного природного парку «Середньосеймський».

Крім того, Указом Президента України від 1 грудня 2008 року «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» передбачено створення 22 нових національних природних парків, одного ботанічного саду, а також розширення низки існуючих об’єктів природно-заповідного фонду.

З другого боку, більш стрімкому зростанню природоохоронних територій заважають об’єктивні проблеми. Як приклад — фінансування. Установи природно-заповідного фонду недостатньо забезпечуються фінансуванням на здійснення видатків розвитку, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної та екотуристичної діяльності. За загальної потреби фінансування установ природно-заповідного фонду Мінприроди у 2008 році — 72,7 млн. грн., із загального фонду державного бюджету було передбачено (з урахуванням змін) 38,1 млн. грн. і фактично профінансовано 36,4 млн. грн., що забезпечило лише витрати на оплату праці і, частково, інші необхідні видатки щодо діяльності установ.

— Наприкінці хотілося б почути, які проблеми є у напрямі розширення і збереження природних заповідників...

— Насправді проблем є багато. Але хотілося б зупинитися на найболючіших.

По-перше, і я вважаю, найголовніше, це питання винесення меж об’єктів природно-заповідного фонду в натурі. Себто, чітко позначені кордони охоронюваних територій з відповідним землевідведенням та актами.

Рішенням Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 21 травня 2008 р. № 14/2 «Про схвалення рекомендацій за результатами розгляду під час проведення комітетських слухань щодо стану та перспектив розвитку природно-заповідного фонду України» Кабінету Міністрів України доручено у термін до 01.01.2010 р. завершити встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Тільки треба розрізняти землі, що надані установам ПЗФ у постійне користування, та ті, що входять до їх складу без вилучення.

Землі, що перебувають у постійному землекористуванні національних природних парків України, становлять у середньому тільки 25 відсотків (загалом по наших установах — 29 відсотків) їх загальної площі (по установах ця величина змінюється — від 2 у «Подільських Товтрах» (крутосхили Дністра завширшки 100 м і завдовжки 120 км) до 76 відсотків у Карпатському національному природному парку. Порівняно з нашими національні парки Росії мають більшу частину земель у власному користуванні (83 відсотки). Землі, що входять до складу установ ПЗФ, підпорядкованих ПЗФ, без вилучення становлять відповідно 71 відсоток.

Так от, на землях постійного користування межі встановлено на 94,4 відсотка, а на тих, що без вилучення, — 34,68. Зовсім не встановлені межі на місцевості в Опукському природному заповіднику (про який окрема розмова, адже досі не призначено його нового директора).

Особливу увагу слід звернути на пам’ятки природи, адже 60 відсотків з них мають площі до 1 га. Кожний шостий об’єкт і територія природно-заповідного фонду загальнодержавного значення розташовані на землях, які не надані у постійне користування і перебувають у віданні місцевої влади.

Звичайно, ситуація потребує нагального вирішення низки питань з розвитку заповідної справи. Слід стимулювати економічну зацікавленість, зокрема, і місцевих громад у створенні нових об’єктів природно-заповідного фонду, узгодити земельне, лісове, природоохоронне законодавство з місцевим самоврядуванням і завершити встановлення меж у натурі.

Складна ситуація не тільки з лісами, а й на морі. Особливо на Азові, практично окупованому фінансово-промисловими компаніями. Унікальне Азовське море перетворюється на брудну калюжу і стає розсадником хвороб, замість того, щоб там можна було оздоровлюватися.

Морське узбережжя має відігравати свою роль рекреаційного середовища. І економічна чи управлінська культура має полягати не у перевантаженні техногенними об’єктами морського берега і економічної зони, а у бережливому ставленні до природи. Нехтування цим призводить до мільярдних втрат, як це сталося в Керченській протоці. Гадаю, що показовим прикладом, як виклик злу, є створення торік першого біосферного морського заказника «Філофорне поле Зернова».

Потребує Україна активнішого міжнародного співробітництва у сфері заповідної справи. Вважаю, що першочергові дії мають бути спрямовані на стосунки зі своїми сусідами, оскільки особливо в екології дипломатія «есмінців» чи «тупої шпаги» є недоречною. Тристоронній україно-польсько-білоруський діалог уможливить створення біосферного резервату «Західне Полісся», куди ввійде і Шацький національний парк. Співробітництво з Угорщиною сприятиме появі біосферного резервату в басейні Тиси, з Румунією — Мараморського гірського біосферного резервату, з Польщею — біосферного резервату «Розточчя», з Росією — Деснянського біосферного резервату.

Колосальною проблемою залишається низький рівень екологічної свідомості й культури пересічних українців. Відвідуючи заповідники, заказники і навіть прості парки наші громадяни залишають після себе не тільки купи сміття та витоптані галявини. Найстрашніший результат «культурного» відпочинку на природі — пожежі. Адже у 90 відсотках причиною лісових пожеж є саме людський фактор. І майже завжди наслідки набувають катастрофічних розмірів. Пожежі цього і минулого років вилилися не тільки в тисячі гектарів спалених степів та лісів, а й призвели до людських жертв. Постраждали унікальні насадження і рослини. Змушені були змінити ареал існування безліч тварин і птахів. На відновлення цих збитків підуть роки, якщо не десятиріччя...

Сьогодні кожен з нас, як людина, як особистість, як невід’ємна частина всього живого на Землі, має озирнутися і подивитися, що саме він залишає за собою — голу пустелю чи квітучий сад. Від ставлення та поваги до природи залежить не тільки наше життя, а й майбутнє нащадків. Саме ми повинні заповісти майбутнє нашим дітям. Майбутнє України, планети, людства і всього живого...

Бесіду вела Інна АРТЕМОВА.