Комунальна задуха

З нового року розпочала роботу «гаряча лінія» донецького корпункту газети «Голос України». Переважна більшість звернень стосується комунальних проблем. Журналісти газети та громадські помічники беруть на контроль ваші, шановні читачі, сигнали та намагаються привернути увагу влади до проблем конкретних людей.

Інвалід другої групи та дворічний малюк живуть у квартирі, ураженій пліснявою. Виходу немає?

Одна з таких історій, на наш погляд, навіть на тлі занедбаного комунального господарства виглядає дикою. Ми побували в гостях у родині Інеси та Олександра Маланухіних, які мешкають у Кіровському районі обласного центру.

Щойно переступаєш поріг — починаєш задихатися. Підвищена вологість, почорнілі, вкриті пліснявою стіни, стеля зі слідами залиття... І тут же — дитяче ліжечко дворічного Аліка. Сухого місця в квартирі немає. Навіть копії документів, що їх передали господарі до редакції, «дихають» пліснявою. «Я заселився сюди в 1995 році, і через два роки помітив, що у кутках стелі в зимовий сезон почала з’являтися паморозь, а в дощ стіни мокріли, — розповів Олександр. — Тепер стіни не висихають цілий рік, запліснявіли, по них стікає конденсат, у квартирі — як у лазні. Важко дихати. У сезон опадів так волого, що ми ходимо в легкому одязі (хоча й холодно)».

До того ж Інеса Маланухіна — інвалід другої групи, має захворювання легенів. Через підвищену вологість та грибок у неї часто трапляється задуха. Разом із батьками у двокімнатній квартирі живуть дорослі діти: син Ігор та донька Алла разом із маленьким сином Аліком. «Я з жахом думаю, що й мій онук теж може потерпати від астми. Дитячий лікар постійно твердить це», — каже Олександр.

Адреса біди — вулиця Висоцького, будинок 9, квартира 33. Помешкання розташоване на горішньому, десятому поверсі багатоповерхового будинку. Квартира не приватизована і перебуває в комунальній власності. Обслуговує будинок приватне підприємство «Жилсервис № 8». Судячи з ситуації, про «сервіс» у цій організації нагадує хіба що назва. В розпорядженні редакції є відповіді із міського управління житлового господарства. Спочатку житловики кивали на будівельників: мовляв, порушені будівельні норми, тому стіни і стеля в будинку промокають. Потім, коли гарантійний термін завершився, родину Маланухіних почали годувати обіцянками. 2001 рік: «Будуть розпочаті роботи із утеплення стінових панелей у вересні поточного року». 2002 рік: «Утеплення панелей включене до плану на 2002 рік». Шматок стіни, за словами господарів квартири, ЖЕК таки утеплив, але очікуваного результату це не принесло. «Прошу вас ужити заходів впливу на бюрократів, тому що я відповідальний не лише за своє життя, а й за здоров’я свого онука», — просить Олександр. Зі свого боку звертаємося до керівництва виконкому Донецької міськради із закликом розібратися в ситуації і змусити житлову організацію привести квартиру в належний стан.

Позаторішній сніг, або Вугілля «із минулого»

Ще один тривожний сигнал надійшов із Макіївки. Ветеран праці Ніна Цуканова відгукнулася на публікацію «Якби Засядько дожив до наших часів, він би не отримав вугілля на шахті, якою колись керував» («Голос України», 19 лютого 2009 р.) Виявилося, що колишні працівники закритої шахти «Центральна» також не отримують належного їм «квартирного» вугілля.

«Уперше нам не привезли вугілля за друге півріччя 2002 року. Хтось написав до прокуратури, та знайшла підпільні вугільні склади. Вугілля нам повернули, — змальовує поневіряння пенсіонерів Ніна Іванівна. — За 2004 і 2005 роки вугілля нам привезли лише за перше півріччя. Я і ще 20 осіб написали скаргу на ім’я міністра вугільної промисловості, і за друге півріччя паливо повернули всім, навіть тим, хто не знав про скаргу. Але повернули за рахунок вугілля 2006 року, бо гроші з бюджету виділяються на поточний рік. Тому за перше півріччя 2006-го возити не було чого. Це півріччя «закривали» в 2007-му, і то привозили трохи більше однієї тонни (при нормі 2950 кілограмів). За перше півріччя 2007-го не всі отримали паливо».

Розумієте схему? Борги за паливо, накопичені в минулі роки, погашаються вугіллям, виділеним на поточний рік. Старі борги закриваються, нові утворюються, зате міністерство рапортує: мовляв, паливо привезли, чого ж ви скаржитеся? Але ж опалювати будинки пенсіонерам потрібно весь сезон. А не тоді, коли «змилостивляться» держбюджет та державна компанія «Укрвуглеторфреструктуризація». Крім того, Ніна Цуканова стверджує, що на вугільному складі практикують платне підвезення пільгового вугілля. Востаннє вугілля пенсіонери «Центральної» отримували аж у вересні минулого року. Тоді на склад привезли 16 вагонів палива із Кемерового. «Возили менше, ніж по одній тонні, щоб одну норму розділити на трьох-чотирьох осіб».