Спочатку була маленька радість — на роботі видали невеличку премію, але банкомат «Приватбанку», з якого намагалася зняти зароблене, вочевидь, мав зовсім інший настрій, і мою зарплатну картку він просто нахабно «з’їв». На щастя, завдяки порадам колег, котрі вже мали досвід невдалого спілкування з банкоматами, я мала номер банку у своєму мобільному. Картку одразу заблокували й порадили за тиждень звернутися до банківського відділення, в якому моя організація (картки нам видавали на роботі в бухгалтерії) відкривала рахунок.

Однак моя картка безслідно зникла. Дарма намагалася дізнатися у співробітників відділення «Приватбанку», куди вона мала повернутися, коли ж буде (чи вже була?) інкасація того ненажерливого банкомата. Ця інформація виявилася засекреченою. «Може, там ще не було інкасації, і ваша картка колись повернеться», — чула у відповідь. Але перспектива сподіватися на «колись» без зарплати в кишені чомусь не вабила. Довелося замовити нову картку й почекати ще тиждень. Нарешті вона вже була готова, і мені залишалося лише вдруге приїхати до банку й вистояти чергу щонайменше на годину (адже бідолах, на картки яких також «спокусився» банкомат, виявилося чимало, а в кімнатці, де розв’язують такі проблеми, лише чотири співробітниці, з яких приймали людей тільки дві). А під час подання заяви на виготовлення нової картки мені чомусь радили написати «у зв’язку з загубленням картки», хоча не я, а банкомат розлучив мене з нею.

У банківській кімнатці, де напередодні жіночого свята пахло трояндами і шампанським, на мене очікував ще один сюрприз: разом із новою зарплатною карткою довгонога краля хотіла вручити мені ще одну — депозитну. На мій спочатку подив, а потім категоричне заперечення, що не потребую депозиту в цьому банку (як і, зарікаюся, в будь-якому іншому після того, як мої важко зароблені гроші, які збирала впродовж десяти років, безнадійно «зависли» на депозиті в одному з банків, в якому введено тимчасову адміністрацію НБУ), відповідь пролунала така: «А у нас тепер такий порядок: нові зарплатні та пенсійні картки видаємо лише одночасно з відкриттям депозиту». Тобто або береш зарплатну і депозитну картки, або жодної і йди геть та радій життю без зарплати. Дарма намагалася з’ясувати, яким законом чи нормативним актом НБУ керується банк, «автоматично» відкриваючи депозитний рахунок без згоди клієнта. Керівник відділення до вже почутого додала: «Це у нас така акція. Ми відкрили депозитний рахунок, бо раптом вам захочеться покласти на нього гроші». А далі майже геніально: «Ви не уявляєте, як багато людей нині хочуть не лише забрати свій депозит, а й відкрити новий!» Знову запитую про закон і т. д., а у відповідь: «Таке рішення банку». Потім мене запевнили, що на моєму депозитному рахунку нині нуль гривень і без моєї згоди гроші на нього перераховуватися не будуть. Однак разом із новою зарплатною карткою і «депозиткою» на додачу мені вручили ще один папірець — «пам’ятку» власнику депозитного вкладу, в якій ішлося, що з моєї зарплатної картки щомісяця таки відраховуватимуть по 10 гривень на депозитний рахунок. А якщо я забажаю відкласти зі своєї зарплати більше, то зможу скористатися послугами банкомата. Документ було підписано з боку банку, але без печатки і мого підпису. «Що це означає? Без моєї згоди банк забиратиме на депозит гроші з моєї зарплати?» — марно намагалася з’ясувати у співробітників банку. «Можете викинути цю «депозитку» на смітник і забути про неї, — лагідно посміхалася краля. — Без вашої згоди ніхто з вас гроші не зніматиме».

Але як же тоді договір про відкриття депозитного рахунку, де про це написано чорним по білому? Спроби розібратися через операторів сервісної служби банку та письмове звернення увінчалися такою ж утаємниченістю: «Згідно з рішенням правління банку такий порядок — зарплатні та пенсійні картки видаються лише разом із відкриттям депозитного рахунку».

Хочеш отримувати зарплату чи пенсію — поділись із банком... Хіба забули, що в країні криза? Але криза в економіці чи в головах?

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров:

Банк не має права нав’язувати клієнтові будь-які додаткові послуги. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору (а він обов’язково укладається при видачі картки), виборі банку та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства.

Не виключено, що нав’язування депозитних послуг — це самодіяльність окремих посадових осіб банку. Тому не завадить письмово звернутися до керівника «Приватбанку» в регіоні, де було оформлено картку. В даному разі — до Центрального київського відділення «Приватбанку».

Непорозуміння з банкоматом має владнати його власник (логотип банка-власника можна побачити на передній панелі цього пристрою). Тому передовсім треба було написати скаргу до керівника цієї фінансової установи в регіоні, де міститься банкомат. Відповідь на кожне своє звернення доведеться чекати максимум протягом місяця (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»). Якщо протягом цього терміну жодної звістки не отримаєте, звертайтеся до керівника Головного управління Національного банку України за місцезнаходженням банку.

До речі, «Приватбанк» зобов’язаний усіляко допомагати своєму клієнтові в розшуку картки — незалежно від того, в якому банкоматі той її «поховав». Якщо фінустанова нехтує законом, варто звернутись зі скаргою до Міністерства фінансів України. Відповідно до п. 4.9 Умов проведення відкритого конкурсу з визначення уповноважених банків України, через які має здійснюватися виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги (затверджених листом Мінфіну від 16.06.2005 р.), конкурсна комісія при Міністерстві фінансів має право «покарати» порушника. Аж до ухвалення рішення про припинення виконання функцій уповноваженого банку.