За повідомленням Держкомстату, в лютому промислове виробництво скоротилося на 31,6 відсотка проти відповідного періоду минулого року.

Проти січня промвиробництво зросло на 5,4 відсотка, що навіть надихнуло деяких експертів на оптимістичні прогнози стосовно його подальшої динаміки. Однак підстав для цього обмаль. У лютому, нагадаю, промисловість мала менше робочих днів, ніж у січні. За перші два місяці промвиробництво скоротилося на третину (32,8 відсотка), бо вирівнювання кута падіння в лютому зумовила вкрай низька відправна точка січня. Обсяги виробництва у машинобудуванні в лютому знизилися на 53,5 відсотка, а до того більше половини машинобудівних підприємств працювали на збиток. Приміром, виробництво легкових автомобілів упродовж січня—лютого скоротилося на 83,2 відсотка, а тракторів для сільського та лісового господарства — на 92,6 відсотка, сівалок — на 97,9 проти аналогічного рівня минулого року. Суттєво скоротилися обсяги виробництва у металургії, незважаючи на істотне зростання виробництва сталі в лютому (на 12,3 відсотка більше, ніж у січні).

Як вважають експерти, головною причиною лютневого прискорення стали низькі ціни на метал на внутрішньому ринку і деяке пожвавлення попиту з боку трейдерів. Але світові ціни на метал перебувають під впливом згасаючого попиту, що стало особливо помітно наприкінці лютого через відтермінування реалізації масштабних інфраструктурних проектів у Європі й у країнах Південно-Східної Азії.

Зберігається і процес «великого мовчання» у будівництві. Якщо у січні кут падіння становив 57,6 відсотка, то за два місяці — 57,3.

Як ми і передбачали, проблеми в галузях, які виробляють товари кінцевого споживання, вже обернулися зниженням роздрібного товарообігу (за два місяці — 10,7 відсотка проти 7,1 у січні). Це прикмета внутрішньої кризи споживання, яка, втім, перегукується з деякими загрозливими тенденціями глобальної економічної кризи. Так, багатьом аналітикам уже очевидно, що падіння світових цін на нафту і її споживання створює передумови для зворотного впливу проблем реального сектору світової економіки на фінансову систему.

Поза сумнівом, проблеми реального сектору нашої економіки лежать в одній площині з європейськими та російськими. Але через експортну спрямованість, ринкову нерозвиненість і обмеженість в інвестиціях наша промисловість відновить свою активність тільки після того, як вщухне рецесія на зовнішніх ринках.