«Сьогодні доводиться буквально виживати, — ділиться дев’ятикласниця. — Однокласники від тебе чекають якихось авансів, ти повинен «заслужити» добре ставлення до себе, місце за партою і навіть право йти з усіма в кіно... Якщо ти вдягаєшся гірше, не маєш модної шмотки чи, наприклад, мобілки, якщо з тебе немає якогось зиску і ти не танцюєш під чужу дудку — тебе проганяють і псують життя!..»

На тлі соціальної несправедливості й необлаштованості, як на недоглянутому полі, пишним цвітом розцвітають споживацькі очікування і настрої, що неминуче формують поведінку і стиль життєвих стосунків.

Взаємовідносини типу «ти — мені, я — тобі» легко встановлюються споживачем з подібними собі любителями наживи, такого собі «легкого і красивого життя». Їхні стосунки будуються на взаємній вигоді, користі й що ще гірше — на зневазі, приниженні, пригніченні тих, хто не входить у їхнє коло інтересів. Зайдемо до сучасної школи і поспостерігаємо за учнями. Хтось, ховаючись у відлюдних місцях, тихенько обмінюється жуйками (переважно в молодших класах); а хтось (старші) вочевидь, у відкриту вимагає у свого однокласника чи переляканого малюка гроші, касети і диски з популярними записами, модні речі. Як видно з одкровень дев’ятикласниці, споживацькі настрої в учнівському середовищі спотворюють стосунки між дітьми, негативно впливаючи на кожного з них.

У дитини, підлітка, що прагне тільки до своєї вигоди, спостерігаються істотні зміни в особистості. Перебільшується значення власної персони, свого особливого становища в родині, школі, серед однолітків у дворі. Зосередженість на собі, самозакоханість породжують нездатність чи небажання розуміти потреби, радості й горе інших людей. А отже, перешкоджають установленню людяних, гуманних стосунків з тими, хто оточує його.

Споживацька психологія може формуватися не тільки в забезпечених родинах, де діти вільно користуються вигодами й речами, недоступними їхнім одноліткам, чиїм забаганкам, «хотілкам», вимогам беззастережно потурають («Хочеш мобілку за 1000 гривень — будь ласка!», «Не хочеш йти до школи? Відпочинь день-два, тато подарує для класу телевізор...»). Споживацькі настрої можуть зароджуватися й у дітей з важким дитинством, яким не хочеться відставати від більш імущих. Виходить, що бажання «жити краще за інших», мати більше за когось і більше, ніж реально необхідно людині, а також «бути не гіршим за інших» може стати підставою розвитку потреби в накопиченні, здирництві, у виверткому «умінні жити».

На тлі споживацтва формуються догідництво, окозамилювання, лицемірство, жадібність, заздрість, процвітають духовна черствість, холодна обачність. Для споживача річ, що покликана полегшити і прикрасити побут, стає метою життя. А засобами для досягнення благ можуть стати навіть інші люди.

Розвиток потреби вчитися, трудитися, пізнавати себе і навколишній світ, розуміння самоцінності кожної окремої людини, пошук високих життєвих сенсів, творчість — неодмінні умови попередження в дітей споживацької психології. Це можливо лише тоді, коли ми самі не хочемо жити за законами холодного розрахунку і жорстокої конкуренції на кшталт «ти мені — я тобі» та «хто — кого». Озираючись і рівняючись на нас, діти думатимуть і житимуть так само.

Тетяна ГУРЛЄВА, науковий співробітник Інституту психології імені Г. Костюка АПН

України.