Земельним органам заборонять плодити папери

Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок». Як на мене, в ухваленого документа безліч плюсів. Коли запрацює система, це може істотно спростити переоформлення земельної ділянки від однієї особи на іншу. Закон дозволить, з одного боку, протидіяти зловживанням у сфері видачі держактів, а з другого — значно спростить реалізацію права власності на наділ.

Суть закону полягає в тому, що коли громадянин купує, вимінює, отримує у дар або у спадщину ділянку, йому не доведеться заново виготовляти на неї держакт. Достатньо, аби нотаріус на держакті, отриманому від попереднього власника, зробив відповідну відмітку. Опісля громадянину залишається лише зареєструвати свої права на ділянку в земельному відомстві, до того ж державному органу ухваленим законом на це відводиться два тижні.

«Підкоригований» нотаріусом державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучатиметься до документа, на підставі якого у наділу змінився власник. Приміром, до договору купівлі-продажу, дарування, міни чи до свідоцтва про право на спадщину.

Варто зазначити, така спрощена система діятиме, якщо при передачі новому власнику межі та цільове призначення ділянки залишаються незмінними.

Коли ж, приміром, наділ надається із земель державної чи комунальної власності, то, звісно, без виготовлення державного акта не обійтися. Робити держакт доведеться й у разі, якщо новому власникові передається тільки частина ділянки чи кілька наділів, об’єднаних в один.

Що це дасть? Коли ухвалений парламентом закон набере чинності, громадяни зможуть передавати, приміром, дарувати ділянку без виготовлення цілого переліку документів. Не доведеться запрошувати землемірів, заново погоджувати з сусідом межі, збирати висновки природоохоронних, санітарно-епідеміологічних та інших служб. Навіщо, якщо ці процедури вже пройдені попереднім власником?

Не думаю, що в окремих земельних конторах нові правила зустрінуть з піднесенням. Адже будь-кому на селі відомо — кожен папірець, отриманий в офіційних кабінетах, чогось та й вартий. А видача державних актів, поза сумнівом, — один з сегментів, де заробляються величезні гроші.

Залишається сподіватися, що Президент поставить підпис під ухваленим Верховною Радою законом. Навіть припускати не хочеться, що глава держави має свої інтереси в тому хаосі, що відбувається нині з землею. Прикро тільки за тих людей, з котрих познущалася існуюча бюрократична система, — звісно, й витрачених грошей їм ніхто не поверне.

Галина КВІТКА.

Кому ми платимо, і чому так багато?

Мене як голову селищної ветеранської організації, розповів у листі Петро Батюкевич із селища Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області, пенсіонерка попросила переоформити спадщину — померла її мати. Усе оформив як належить. Але мені так і не пояснили, за що я заплатив 1300 гривень. У померлої були державні акти на право власності — і на пай, і на присадибну ділянку. За їх виготовлення заплатила покійна. Після її смерті я від імені дочки заплатив ще 1300 гривень. За що? Фахівці на місце, де знаходяться ці ділянки, не виїжджали, нічого не міряли. В кабінеті натиснули кілька кнопок — і плати 1300 гривень. За що? Але які треба було чути приниження. Бо запитав, за що платити стільки? Відповідь: «Не хочеш — іди». Так само начальник філії ДЗК виганяв мене з кабінету, нічого не пояснивши. Ми просимо розтлумачити нам, за що ми платимо, бо одержуємо пенсії дуже мало... Може, це корупція, а як ні, то нехай відповідають, за що платимо, і чому так багато.