Якщо ще недавно продукція українських теплиць легко знаходила попит, і біля господарств шикувалися вантажівки гуртових покупців, то сьогодні ситуація змінилася. На тлі падіння купівельної спроможності населення і зростання собівартості, через здорожчання енергоносіїв, власники тепличних господарств дедалі частіше замислюються — як виживати далі?

Цими проблемами переймалися керівники найбільших тепличних господарств, які вже традиційно на початку сезону збираються у Львові на гуртовому ринку «Шувар».

Нині вітчизняні тепличні комбінати торгують на ринку здебільшого огірком — по 8—10 гривень за кілограм і зелениною — петрушку та кріп продають по 28—35 гривень. Помідор лише подекуди український, коштує 13—15 гривень. Масовий вихід у продаж вітчизняних томатів очікується наступного тижня, і це, можливо, потіснить імпорт, однак навряд чи змінить цифри на цінниках. А от солодкий перець — по 28—33 гривні за кіло — майже увесь іноземний, адже собівартість вирощеного в Україні наразі не може конкурувати з привезеним, приміром з Туреччини.

Тепличники підрахували: ціна за кілограм продукції порівняно з минулим роком зросла приблизно на гривню п’ятдесят, і саме через зростання цін на енергоносії. У структурі витрат вони становлять приблизно 60—65 відсотків. І якщо такий стан ще дає змогу триматися на плаву, то будь-яке мінімальне збільшення ціни на пальне призведе до краху підприємств. Хоча й за сьогоднішніх умов люди змушені крутитися з подвійною енергією. А основний головний біль, звичайно, — збут.

— Як виживати, якщо наша відпускна ціна одна, а до споживача від роздрібного продавця овочі дістаються майже удвічі дорожчими, — запитує заступник директора «Уманського тепличного господарства» Іван Кочубей, — хіба для людей такі ціни є доступними? Тому потрібно скорочувати до мінімуму посередників, мати своїх професійних операторів і виходити на нові ринки збуту.

Ще років п’ять тому в Україні було понад 2,5 тисячі гектарів закритого ґрунту, де вирощували овочі. Нині площі під теплицями скоротилися до однієї тисячі. Державні тепличні підприємства просто зникають, приватні ще якось тримаються, однак гарантій, що всі, які залишилися, працюватимуть, немає. Колись тепличних господарств у країні налічували аж 120. Нині працюють близько п’ятдесяти. Це змушувало б державу замислитися.

Львівська область.