Дивне банкрутство

Ще на початку 2004 року СТОВ «Христофорівське», що у Баштанському районі на Миколаївщині, було благополучним господарством, із уставним капіталом близько 5 мільйонів гривень. Але одним розчерком чиновного пера воно перетворилось на банкрута, його активи — на купу будівельного сміття, а працівники — на безробітних жебраків.

Взірцево-показовий банкрут

У 2003 році доярка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Христофорівське» Наталя Сметанкіна отримала почесну нагороду із рук самого Президента України Леоніда Кучми. Вона досі пам’ятає кожну хвилину тією події, наче це було вчора. І як збиралася до Києва, і як отримувала від глави держави орден княгині Ольги ІІ ступеню, і як потім пан Президент її особисто запросив до свого автомобіля, щоб показати Хрещатик...

Нагорода була справді заслужена — стільки молока, скільки давали її корівки, ніхто в області на той час не надоював. Це й не дивно. До працьовитих рук доярок СТОВ «Христофорівське» додавався добрий «матеріал» — племінне стадо теличок червоно-рябої молочної породи, завезене до Баштанки аж із Черкас.

Минав час, справи у господарстві йшли непогано. Засновники — сім фізичних осіб, які внесли до статутного фонду свої кошти та майно, робили все, щоб вивести підприємство з кризи, в якій воно опинилося ще в статусі «Вогнів комунізму». СТОВ «Христофорівське» було одним із небагатьох в області, що займалося розведенням і вдосконаленням молочної породи корів. Близько 130 відмінних «бурьонок» забезпечували непоганий прибуток і пристойну рентабельність господарству.

На той момент, коли господарство раптово почало зворотний відлік — на середину весни 2004 року — його загальний капітал (статутний, пайовий, резервний, додатковий) становив майже 5 мільйонів гривень. Зворотний відлік почався з того моменту, як до села приїхали представники районної влади.

Отже, грім серед ясного неба гримнув для «Христофорівського» 29 квітня 2004 року. Хоча, коли двома роками раніше рішенням облдержадміністрації від 30 липня 2002 року створювалася міжвідомча комісія з реформування господарств, передбачалося, що вона для АПК буде не «громом», а рукою допомоги.

Того квітневого дня голова цієї комісії в районі, начальник управління сільського господарства та продовольства Баштанської РДА та головний спеціаліст цього управління провели у Христофорівці збори власників земельних і майнових паїв. На них було практично виголошено вирок підприємству: припинити його діяльність, розпочати процес банкрутства.

«А ви ліпіть пельмені та продавайте!»

— Але ж вона була значно меншою порівняно з тою, що дісталася «Христофорівському» у спадщину від «Вогнів комунізму»! — каже у відповідь керівник і один із засновників СТОВ «Христофорівське» Валерій Новицький.

Однак для влади це чомусь не було аргументом. Сьогодні Новицький стверджує: до ліквідації його примусила влада та особисто керівник району.

Так це чи ні, сьогодні важко сказати, однак рішення зненацька «реформувати» (тобто ліквідувати) досить успішне підприємство, яке було визнано передовим та отримувало бюджетні преференції, дійсно є щонайменш неприродним.

Зрозуміло лише одне: «реформування» господарства закінчилося для села Христофорівка плачевно.

Наталя Сметанкіна, як і решта її односельців, що працювали у господарстві, сьогодні безробітні. На прохання показати почесну нагороду Наталя опускає очі: «Десь поклала її, зараз не можу знайти». І стає зрозумілим: доярка, надої якої славилися на весь район, просто не бажає згадувати минуле, від якого сьогодні — не приємні спогади, а гіркота. Під час нашої розмови в молодої жінки сльози навернулися на очі, коли вона згадувала, як вивозили з ферми її корівок. Приїхали на вантажівці із низькими бортами й почали набивати до неї корів. Перелякані тварини вистрибували й ламали собі ноги, а доярки йшли далі від ферми, аби не бачити цього... Наразі породисті корови знаходяться в сусідньому господарстві. Згідно з документами, новий власник придбав їх за дуже прийнятну для нього ціну.

Хто ж розпоряджався так у господарстві?

Сумнозвісні квітневі збори, що оголосили кінець господарства, не мали права цього робити, оскільки згідно із Законом України «Про господарські товариства» вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю — це збори його членів, а не власників земельних та майнових паїв.

Незаконність того рішення підтвердив Баштанський районний суд. Але «процес пішов». За знищення господарства взялася ліквідаційна комісія, яка швидко була обрана на тих самих зборах і яка, відповідно, також не була законною. Оскільки, як проголошує той самий закон про господарські товариства, рішення про обрання ліквідкомісії можуть приймати лише засновники товариства, а вже члени ліквідкомісії обирають між собою голову. Однак христофорівцям нав’язали «зверху» і саму ліквідацію, і ліквідаційну комісію, і її голову.

— Процедура ліквідації СТОВ «Христофорівське» була неправомірною. Нелегітимність призначення голови ліквідкомісії та відкриття самої ліквідпроцедури підтвердив суд, — розповідає «Голосу України» депутат Баштанської районної ради Сергій Білик. Він добре знає предмет розмови, оскільки після прийняття рішення на зборах щодо ліквідації товариства та призначення ліквідаційної комісії засновники схаменулись і, згідно із законодавством, призначили свою комісію, а С. Білика обрали її головою.

Але поки суд та діло...

— Під час ліквідації не було проведено інвентаризацію активів господарства, не визначена їх реальна вартість. Натомість безнадійно зруйновані тваринницький комплекс, все племінне поголів’я, сільгосптехніка та інвентар розпродані за безцінь. Майно пайового фонду на суму більш як 700 тисяч гривень було миттєво роздано, а збитки від реалізації племінного стада становлять 300 тисяч гривень, — стверджує С. Білик. — Будівлю автомайстерні чомусь вирішили безоплатно передати місцевій церкві, потім вона перейшла до місцевого підприємця, який розібрав її на будматеріали. Після цього настоятель парафії поїхав із села, а знищена майстерня досі перебуває на балансі господарства. Збитки від сумнівної оборудки становили 18329 гривень.

Наслідки такої ліквідації виявилися непоправними. За підрахунками С. Білика, в господарстві було розкрадено майна на суму близько мільйона гривень. І сьогодні Наталя Сметанкіна із сумом згадує, як на цілком слушне запитання доярок, які залишились без роботи, на що ж їм тепер жити, важлива пані-реформаторка із управління сільського господарства та продовольства Баштанської РДА відповіла безапеляційно: «А ви ліпіть пельмені та продавайте!»

З цього моменту розпочалася довга тяганина, впродовж якої справа мандрувала кабінетами і продовжує мандрувати досі. Лише на те, щоб відкрити справу, правоохоронцям знадобилося два роки. Протягом цього часу прокуратура Баштанського району дев’ять(!) разів відмовляла у порушенні кримінальної справи, а райсуд і Генеральна прокуратура раз за разом скасовували ці рішення: «За неповнотою перевірки».

При цьому, наприклад, районна прокуратура вдавалася до таких процесуальних хитрощів, як порушення у відношенні посадових осіб Баштанської РДА кримінальної справи «за підробку документів» замість «службової підробки». Мабуть, дуже переймаються районні охоронці порядку честю мундира місцевих чиновників. Воно й зрозуміло, місто Баштанка невелике, всі знають одне одного, хтось комусь завжди сватом виявиться або братом. Ну і що з того, що Генеральна прокуратура попередньо вбачає в діях керівників РДА ознаки злочину, який на мові Кримінального кодексу звучить як «розтрата майна шляхом зловживанням службовим становищем».

На захист порушених прав селян встала районна рада, а також народний депутат України Геннадій Задирко. Справу було таки порушено — за фактами зловживання службовими особами РДА своїм становищем та перевищення своїх повноважень членами ліквідаційної комісії СТОВ «Христофорівське».

— Тільки за рахунок знижки в документах загальної ваги корів було приховано від обліку 6140 кг живої ваги тварин, збитки від чого становили 50190 гривень, — розповідає «Голосу України» С. Білик. — У ліквідкомісії не було жодних правових підстав для реалізації не тільки племінного поголів’я, а й будь-якого іншого майна. Але худоба була продана підприємству «Червона Баштанка», незважаючи на те, що господарство мало можливість утримувати стадо. Підтверджують це й показники надоїв, наявність кормів, кількість поголів’я, які існували на момент ліквідації.

Факти також свідчать про дивний поспіх, з яким приймалося рішення про банкрутство. Немає жодного рішення суду, постанови державного виконавця чи інших документів щодо неплатоспроможності господарства. Нічого, крім свідчень чиновників.

Але попри всі ці підозрілі факти, які належало ретельно вивчити, справа продовжувала «гуляти» правоохоронними органами та судами.

Генеральна прокуратура наполягає на відновленні справи та виконанні слідчий дій, направлених на повне розслідування справи — Баштанська, а потім сусідня Новобузька районні прокуратури методично справу згортають. На що Генеральна прокуратура реагує досить хворобливо.

«До прокуратури Миколаївської області направлено листа щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи та прийняття законного і остаточного рішення у стислі строки», — сказано у відповіді заступника Генерального прокурора України М. Голомши на запит народного депутата Геннадія Задирка.

Однак у серпні минулого року Новобузька райпрокуратура в черговий раз справу закрила. Втім, у вересні Генеральна прокуратура постанову про закриття (також у черговий раз!) скасовує...

І що цікаво: впродовж цієї тяганини господарство зазнало нових втрат. Весною позаминулого року два громадянина на очах у всього села розібрали два корівники, що належать СТОВ, а незабаром влітку були продані 500 м металевих труб зрошувальної системи господарства, яка була свого часу прокладена через село. Згідно з висновком експертів, товариству завдана шкода на суму понад 170 тисяч гривень. Так само було продано і будинок тваринника», — стверджує С. Білик.

Після його звернення до голови обласної ради Тетяни Демченко у серпні цього року до Христофорівки виїхала група депутатів облради, які поставили за мету розібратися нарешті в ситуації та взяти її під контроль. Як сказав газеті голова постійної депутатської комісії з питань депутатської діяльності, етики, захисту прав громадянина, боротьби із злочинністю та корупцією Сергій Дергунов, «проблеми, які порушив депутат райради Сергій Білик, вирішено взяти під контроль. Нині важко порушувати питання стосовно первинних джерел ліквідації підприємства, оскільки вони пов’язані зі смертю керівника району. Господарство вже не відновити, єдине, що тут можна зробити — це вжити заходів, аби були покарані винні в його розвалі. Рішення, які будуть прийняті правоохоронними органами, мають відповідати нормам закону».

— Ситуація з цієї карної справи складна, навіть конфліктна, ми проводимо слідство, — зазначив заступник прокурора Миколаївської області Ігор Ільницький.

Отже, крапку в цій сумній історії ще не поставлено. Працівники розваленого господарства досі сподіваються на те, що понесуть покарання ті, хто залишив їх без роботи та шматка хліба. Прикро тільки, що самого господарства вже не повернути ніякими рішеннями суду чи постановами прокуратури.

Христофорівський сценарій — типовий для району. Протягом трьох років — з 2003-го по 2006-й — у Баштанському районі були визнані банкрутами 34 суб’єкти господарювання, більшість з яких — сільгосппідприємства. З високих трибун весь час говорять про відродження, реформування та підтримку сільського господарства, однак на місцях все часто відбувається навпаки.

Коментар від влади:

Голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Гаркуша:

— Справді, у Христофорівці є проблема. Хто роздав, як кажуть, «всем сестрам по серьгам», має розібратися слідство. Нині землю там обробляє, головним чином, Баштанська МТС, але достатніх ресурсів і відповідної техніки не вистачає.

Якщо ж говорити про агропромисловий комплекс загалом, то останнім часом ми є свідками прихованої приватизації та підготовки до скупки землі. Схема така: приходить до господарства якась фірма з іншого регіону. Засновник — ще з іншого регіону, а то й за межами України знаходиться. Відстежити його практично неможливо. Фірма викуповує у керівника підприємство, фактично — його назву та печатку. Нового власника цікавить не сільгосппідприємство та його діяльність, а земля, на якій воно розташоване. І він чекає на зміни в законодавстві, тобто на той час, коли землю дозволять купувати. Але ж люди—власники паїв складають угоди з господарством на три-п’ять років і розраховують на його діяльність!

Є небезпека, що на наші землі може прийти власник, який не є українським суб’єктом. В тій самій Баштанці були спроби вести подібні перемовини з керівниками двох-трьох господарств, в інших районах також.

Ми цю ситуацію відслідковуємо, тримаємо під контролем всі акціонерні товариства, а їх в області близько 30, рух акцій, щоб унеможливити ймовірні злочини та не залишити людей без землі.