Два роки тому в Харкові не стало ЖЕКів

Реформа в житлово-комунальній галузі, про яку влада останніми роками так багато розказує в Україні, але так мало щось робить для її здійснення, в Харкові розпочалася трохи більш як два роки тому. Тоді в окремо взятому величезному місті раптом не стало ЖЕКів, ЖЕУ, КПЖРЕПів і сотень інших контор, які справно «вибивали» гроші з мешканців, але ніколи особливо не утруднювали себе розв’язанням їхніх проблем. Та мегаполіс, як пророкували, не лише не потонув у горах сміття, а й почав якісні перетворення у велетенському міському комунальному господарстві. Бойлерні капітально ремонтувалися, оснащувалися новим енергозберігаючим обладнанням; у каналізаційні системи прийшли сучасні технології та й усе обслуговування міського житлового фонду почало поступово перекладатися на плечі різних машин і технічних пристосувань, про що раніше жеківські робітники і мріяти не могли. Але головне — буквально на очах городян змінився на краще образ комунального працівника. На зміну горезвісному дяді Васі з мотком дроту на плечі, який завжди вимагав з хазяїна винагороду мало не за кожен поворот ключа, прийшли технічно оснащені, вдягнені у формений одяг нормальні бригади різних фахівців, здатних у щонайкоротші строки розв’язати будь-яку проблему жителів міських кварталів, і тільки потім уже одержати офіційну винагороду за свою працю, та й то лише в тому разі, якщо клієнт залишається задоволений їхньою роботою.

Нинішня харківська міська влада перша в країні наважилася на проведення житлово-комунальної реформи, про яку і депутати попередніх скликань, і голови міських рад раніше навіть думати боялися. Це ж не жарт — відмовитися від ЖЕКів. А ким, чим їх замінити?! Хто ще, крім постійно напідпитку дяді Васі, здатний виконати цю не надто популярну, багато в чому брудну роботу: лагодити прогнилі каналізаційні труби, черпати із затоплених підвалів смердючу рідину, прибирати засмічені двори, очищати сміттєві баки тощо? Але з’ясувалося: якщо до справи підійти з наполегливим бажанням змінити все в цій сфері життєдіяльності величезного міста на краще, то ґрунтовного результату довго чекати не доведеться.

Перші наради з цього приводу були більше схожі на командно-штабні розборки в обложеному місті. Відповідні начальники втрачали свої посади просто в залі наради з лаконічними формулюваннями: «За завалені побутовими відходами двори», «За затоплені підвали», «За непрацюючі ліфти»... Через два роки, директор підприємства «Житлокомсервіс» Олександр Яковлєв каже, що головне, чого вдалося досягти за цей час, — це те, що харків’яни позбавили себе задоволення постійно думати про те, як розв’язати ту чи іншу проблему в будинку, у дворі, кому засунути купюру в кишеню і з кого потім питати, якщо ліфт знову зупиниться, якщо вода або електрика з незрозумілих причин зникнуть раніше, ніж підуть слюсарі та електромонтери?

— Справді, міська влада взяла на себе сміливість розпочати структурні перетворення у сфері житлово-комунального господарства. І якщо ви згадали пріснопам’ятного дядю Васю, то треба сказати, що й сьогодні жителі нашого міста бачать працівників різних служб, різних комунальних підприємств у гумових чоботях, з розвідними ключами, іноді і з дротом, які обслуговують внутрібудинкові мережі в наших будинках. Але, правда, тепер у них на технічному озброєнні є не тільки цей примітивний інструмент. Наші працівники спеціалізованих комунальних підприємств «Харківські теплові мережі», «Вода», «Харківкомуночиствод» мають у своєму розпорядженні, крім елементарного слюсарного інструменту, ще й можливість залучення всього технічного арсеналу підприємств для розв’язання тих проблем, які ставить перед ними життя.

— Перше, що впадає в око, коли ранком ідеш на роботу, — це те, що сантехники, двірники одягнені у фірмові яскраві комбінезони, які видно здалеку і які, як на мене, їх дисциплінують. Але, крім сучасного інструментарію, який нині є в їхньому розпорядженні, помітно й те, що ці люди якось навіть пишаються своїм місцем під сонцем, крокують вулицею гідно і гордо.

— Знаєте, і за дворовими робітниками, і за слюсарями, електромеханіками залишилися їхні колишні турботи й навіть старі робочі приміщення, куди жителі звикли звертатися зі своїми домашніми проблемами. Інша річ, що тепер набагато більше приділяється уваги під’їздам, підвалам, горищам наших житлових будинків, і тому ми сьогодні можемо із задоволенням відзначити, що затоплених підвалів, таких, де вогкість, неприємний запах, характерний для застояних стічних вод, у житлових будинках Харкова практично не залишилося. А якщо якісь негаразди й виникають, то мешканцям не треба, як раніше, місяцями чекати сантехника — всі проблеми одразу, за лічені години усувають спеціалізовані й добре оснащені в технічному сенсі бригади.

Чи стали працівники комунальних підприємств більше пишатися своєю працею? Гадаю, що це справді так. Тому що вони вже переконалися: до їхніх проблем міська влада ставиться з максимальною увагою, й будь-яка проблема будь-якого слюсаря або сантехніка — це турбота насамперед того або іншого комунального підприємства, загалом міської влади. Працівник комунальної сфери більше не залишається зі своїми виробничими питаннями сам на сам, а звертається до своїх керівників, які й визначають, якими силами і ресурсами в найкоротший термін можна ліквідувати ту чи іншу проблему. Природно, що й головне в цій галузі комунальне підприємство «Житлокомсервіс», яке виконує роль єдиного замовника комунальних послуг і координує роботу всіх підприємств, не залишається байдужим до вирішення всіляких завдань і знаходить найоптимальніші шляхи в кожному конкретному випадку.

— Раніше звичайній людині важко було розібратися у всій величезній ієрархії міського житлового господарства, тому й доводилося чекати слюсаря місяцями. Як нині все це працює?

— На сьогодні стара структура житлово-експлуатаційних підприємств у Харкові практично ліквідована. І замість цієї величезної кількості, що налічує сотні різних комунальних підприємств, працює одне КП «Житлокомсервіс», що фактично є службою єдиного замовника. У складі нашого підприємства працюють структурні підрозділи без права юридичної особи — так звані дільниці. Якщо хочете, колишні ЖЕКи, передусім з огляду на їхнє розміщення, але виконують вони тепер зовсім інші функції.

ЖЕКи самі себе наймали на роботу, самі собі давали завдання й самі в себе підписували акти про їх виконання. Самі збирали гроші й самі їх витрачали на свій розсуд. І завжди загалом були задоволені, тому що все в них було добре й ніколи не виникало жодних гострих проблем, які вони самі для себе не могли б розв’язати.

— Проблема була хіба що в тому, що мешканці завжди були незадоволені...

— Мешканці їм просто завжди заважали спокійно жити. Термосили, вимагали те, інше. На що, правда, жеківські працівники завжди із завидним спокоєм відповідали: грошей немає й, отже, нічим допомогти не можемо. Проблема браку коштів залишилася й сьогодні, але нині в Харкові побудована принципово інша схема роботи. Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» має договори з усіма мешканцями міста на надання їм необхідних житлово-експлуатаційних послуг. Тобто житель не зобов’язаний сьогодні прямо спілкуватися зі слюсарем, із дворовим робітником, з тим, хто очищає сміттєпровід, хто обслуговує ліфт. Це його турбувати не повинно. Єдиний його обов’язок — це підтвердити факт отримання або відсутності якоїсь послуги, котра необхідна йому в його будинку відповідно до договору. Ну, наприклад, коли, прийшовши додому й вмикнувши світло, він фіксує для себе, працює в його будинку внутрібудинкова мережа чи ні. Якщо лампочка загорілася, отже, все справно, і претензій до нас бути не повинно. Відкрив кран — є гаряча і холодна вода, отже, системи подачі і холодного, і гарячого водопостачання також функціонують нормально. Коли що не так, то відповідач один — «Житлокомсервіс».

— Отже, що менше я думаю про те, як усе це працює, то надійніше працює підприємство «Житлокомсервіс» і забезпечує нас всіма видами передбачених послуг?

— У тому разі, якщо цього не відбувається, ви висуваєте підприємству «Житлокомсервіс» цілком справедливі вимоги. Якщо такі порушення трапляються через аварії або профілактичні роботи, мешканець одержить перерахунок і обов’язкову компенсацію за недоотриману послугу. Достатньо лишень вашої ініціативи. Сьогодні в Харкові практично немає скарг жителів на те, що, звернувшись стосовно захисту своїх інтересів, вони не знаходить цивілізованого вирішення питання.

— Припустимо, я пенсіонер, не можу дістати ключ з полички, самостійно відремонтувати кран... Знову потрібно вертатися до нашого дяді Васі. Де його знайти? Як з ним розраховуватися? Як швидко він це зробить?

— Законодавець нам визначив, що в тому разі, якщо житлове приміщення цього конкретного мешканця не приватизоване, а перебуває в комунальній власності, то тоді всі витрати з утримання та експлуатації внутрібудинкових мереж, аж до крана, оплачуватиме балансоутримувач, тобто комунальне підприємство «Житлокомсервіс». Ми забезпечуємо приїзд бригади сантехників, які й усувають наявні дефекти або поломки. У тому разі, якщо квартира приватизована, то зона відповідальності КП «Житлокомсервіс» — до першого, як кажуть, вентиля у квартирі. Усе, що перебуває всередині приватизованої квартири, що практично є приватною власністю мешканця, це вже його зона відповідальності, і він сам визначає, кого йому запросити для проведення того або іншого виду робіт, яку суму він готовий на це витратити, який вид роботи хоче виконати.

— Ще одна ввідна. Я живу у приватній приватизованій квартирі й хотів би викликати деяких фахівців, які б під ключ зробили для мене якусь роботу. Які можливості щодо цього вашого підприємства?

— Наше підприємство таких послуг не надає, тому що робітників таких спеціальностей — слюсарів, сантехників, зварників — у нас просто немає. Ми наймаємо їх на роботу за договорами для надання послуг мешканцям у спеціалізованих комунальних підприємствах, які безпосередньо виконують ці роботи. Якщо це приватна власність, то сьогодні є десятки варіантів розв’язання своїх проблем. Але якщо мова йде про людину, котра проживає в помешканні комунальної власності, то ми зобов’язані прийняти його заявки, викликати до його квартири бригаду із профільного підприємства й виконати всі необхідні роботи.

— КП «Житлокомсервіс» діє в Харкові з 1 січня 2007 року. Чого за цей час уже вдалося досягти?

— Найголовніше досягнення «Житлокомсервісу» — це те, що люди сьогодні повірили: є організація, що реально стоїть на сторожі інтересів мешканця й карає слюсарів, сантехників, електриків, двірників і багатьох інших комунальних працівників гривнею, якщо ці інтереси хтось навмисно нехтує. Якщо мешканець заплатив за вивезення сміття, а його не вивезли, то чому мешканець повинен страждати від того, що в його дворі в контейнерах накопичується сміття й розноситися вітром? Людина, оплативши якусь певну послугу, не повинна замислюватися над тим, як вона має бути реалізована. Це не його завдання, а наше. Сьогодні ми разом із мешканцем захищаємо його інтереси. Раніше такої структури не було, раніше громадянин мусив сам на сам залишатися з побутовими проблемами.

— Технічне оснащення завжди було недосяжною мрією вітчизняних комунальників. У кращому разі можна було розраховувати на нову куфайку, мітлу або лопату...

— На сьогодні, по-перше, кожне з підприємств має досить великий автопарк аварійних і технологічних автомобілів, які можуть оперативно під’їхати до того місця, де потрібне екстрене втручання якоїсь служби, а не розтягувати роботу в часі й у просторі. Кожна машина вкомплектована всіма необхідними фахівцями, кожен екіпаж має відповідний інструмент, і не тільки ручний, а й електроінструмент. Сьогодні, крім того, що є безпосередньо в службах, які обслуговують внутрібудинкові мережі, вони можуть задіяти й будь-які технічні потужності комунальних підприємств для вирішення складних технічних завдань. Нині в Харкові ми успішно ремонтуємо енергетичні системи, капітально лагодимо дахи, навели заповітний для багатьох міст лад у ліфтовому господарстві. У нас перебувають без руху лише декілька десятків із семи тисяч діючих ліфтів, тоді як раніше таких, що стояли, було понад тисяча. Більше того, тут почав діяти завод із виготовлення ліфтового устаткування. Тож найближчим часом запрацюють не лише всі наші міські ліфти, а й сусідам допомагатимемо з подібними проблемами.

— За багато десятиліть «жеківської епохи» у нашій свідомості став звичним стереотип, що в цю галузь ішли працювати невдахи по життю, що, загалом, було недалеко від істини. Сьогодні, зважаючи на все, ситуація змінюється на краще.

— Нині в наших інженерів і робітників не тільки помінялися умови праці, технічне оснащення, а й змінився соціальний статус комунального працівника. Страхування, медичне забезпечення, регулярне проходження медоглядів, турбота про охорону праці й гідна її оплата, відповідне пенсійне забезпечення. За домовленістю із профспілкою є й система надбавок, система премій за досягнення в роботі тощо. І двірники, і їхні діти стали відпочивати на морі. Це все тепер наше повсякденне життя. Сьогодні на ринку праці наявна досить велика кількість людей, які хочуть працювати у сфері житлово-комунального господарства. Закуповується додаткова техніка для дворових працівників. Сучасні гілкорізи, електричні пилки, газонокосарки, всілякі переносні знаряддя для косовиці трави, для збирання листя активно входять у наше життя. Хотілося б, щоб це відбувалося набагато швидше, в більшому обсязі, але, на жаль, поки що фінансова спроможність невелика.

— Перший досвід в Україні отримує підтримку в інших регіонах?

— Схожі нововведення є вже і в інших містах. Однак це перший досвід реалізації такого проекту у великому місті, мегаполісі. Так, саме в Харкові вперше впроваджено організацію праці у сфері житлово-комунального підприємства за системою роботи єдиного замовника. Це спричиняє інтерес у наших колег в інших містах України... До нас приїжджають. Ми нічого не тримаємо в таємниці. Ми розповідаємо про той етап, якого досягли сьогодні, про роботу, котру проводимо. Як кальку, звичайно, наш досвід перенести не можна, тому що кожне місто має свої особливості, що склалися історично. Ми не винайшли панацею від усіх бід і всіх проблем, які можуть існувати у сфері житлово-комунального господарства, але ми, як мені здається, знайшли той механізм, який можна вдосконалити і який завтра обов’язково працюватиме краще, ніж сьогодні.

Харків.

Фото Михайла КУЧНЄВА.